На філіжанку ароматного еспрессо чи склянку солодкого лікеру запрошуємо до північного Турина, першої столиці Італії (1861-1865). У 50-60-х роках XIX століття, коли завершувалася боротьба за створення Об’єднаної держави Італії, це місто стало політичним та інтелектуальним центром. Завсідниками туринських барів і кав’ярень були адвокати, політики, дипломати та решта поважних людей, яких сьогодні називають VIP-персонами.
Граф Камілло Бенсо ді Кавур – перший прем’єр-міністр країни, котрого вважають батьком італійської державності, – полюбляв вишуканий ресторан-кафе «Дель Камбіо». Аристократичний заклад із великими дзеркалами і фресками розташований навпроти барокового палацу Кариньяно. Саме там засідав перший парламент Італії.
Щедрий прем’єр Кавур
Граф Кавур мав постійний столик, над яким тепер висить бронзова табличка. Сьогодні «Дель Камбіо» – дорогий ресторан, який зберігає елітну атмосферу часів італійського оновлення – Рисорджименто.
Інше улюблене місце державотворця Італії – невеличке кафе-кондитерська «Стратта» біля площі Святого Карла. Час тут ніби зупинився: прекрасно збережений розкішний інтер’єр XIX століття. І сьогодні його відвідувачі ласують желатиновими цукерками та фруктовими карамельками. Їх так любив граф Камілло Бенсо ді Кавур.
«Кавур був великим гурманом і любив ласощі. Він постійно пригощав друзів, колег-дипломатів, замовляючи велику кількість цукерок та солодощів. За це його і критикували, що він був дуже щедрим, витрачав на ласощі багато грошей», – розповідає власниця туринської кав’ярні Моніка Верлінґ.
Кавоман Гоголь у Римі
Із півночі на південь, до нинішньої столиці Італії. Біля римської площі Іспанії на знаменитій вулиці Кондотті є кафе «Ґреко». Наприкінці XVIII століття сюди вчащав венеційський гульвіса та авантюрист Джакомо Казанова.
А пізніше, коли точилася боротьба за об’єднання Апеннін в єдину державу, на каву тут збиралися революціонери австрійці, неаполітанці, римляни, іспанці і п’ємонтці. Тодішні спритні власники, користуючись політичним моментом, залучали до меню актуальні новинки.
«Тут придумали еліксир, який присвятили італійському революціонеру Джузеппе Гарібальді. Напій так і назвали «Еліксир Гарібальді», він був червоного кольору (як сорочки вояків-гарібальдійців). І його запустили тоді в комерційний обіг», – розповідає адміністратор кав’ярні «Ґреко» Карло Пеллегріні.
За столиками на м’яких диванчиках, попиваючи каву, робили замальовки видатні художники, картинами яких прикрашене кафе. А ще цей заклад відвідували Байрон, Стендаль, Шопенгауер, Вагнер і українець Микола Гоголь. У римській кав’ярні «Ґреко» за постійним столиком Микола Васильович писав сторінки роману «Мертві душі» і замовляв міцну найдешевшу в околиці чорну каву.
Граф Камілло Бенсо ді Кавур – перший прем’єр-міністр країни, котрого вважають батьком італійської державності, – полюбляв вишуканий ресторан-кафе «Дель Камбіо». Аристократичний заклад із великими дзеркалами і фресками розташований навпроти барокового палацу Кариньяно. Саме там засідав перший парламент Італії.
Щедрий прем’єр Кавур
Граф Кавур мав постійний столик, над яким тепер висить бронзова табличка. Сьогодні «Дель Камбіо» – дорогий ресторан, який зберігає елітну атмосферу часів італійського оновлення – Рисорджименто.
Інше улюблене місце державотворця Італії – невеличке кафе-кондитерська «Стратта» біля площі Святого Карла. Час тут ніби зупинився: прекрасно збережений розкішний інтер’єр XIX століття. І сьогодні його відвідувачі ласують желатиновими цукерками та фруктовими карамельками. Їх так любив граф Камілло Бенсо ді Кавур.
«Кавур був великим гурманом і любив ласощі. Він постійно пригощав друзів, колег-дипломатів, замовляючи велику кількість цукерок та солодощів. За це його і критикували, що він був дуже щедрим, витрачав на ласощі багато грошей», – розповідає власниця туринської кав’ярні Моніка Верлінґ.
Кавоман Гоголь у Римі
Із півночі на південь, до нинішньої столиці Італії. Біля римської площі Іспанії на знаменитій вулиці Кондотті є кафе «Ґреко». Наприкінці XVIII століття сюди вчащав венеційський гульвіса та авантюрист Джакомо Казанова.
А пізніше, коли точилася боротьба за об’єднання Апеннін в єдину державу, на каву тут збиралися революціонери австрійці, неаполітанці, римляни, іспанці і п’ємонтці. Тодішні спритні власники, користуючись політичним моментом, залучали до меню актуальні новинки.
«Тут придумали еліксир, який присвятили італійському революціонеру Джузеппе Гарібальді. Напій так і назвали «Еліксир Гарібальді», він був червоного кольору (як сорочки вояків-гарібальдійців). І його запустили тоді в комерційний обіг», – розповідає адміністратор кав’ярні «Ґреко» Карло Пеллегріні.
За столиками на м’яких диванчиках, попиваючи каву, робили замальовки видатні художники, картинами яких прикрашене кафе. А ще цей заклад відвідували Байрон, Стендаль, Шопенгауер, Вагнер і українець Микола Гоголь. У римській кав’ярні «Ґреко» за постійним столиком Микола Васильович писав сторінки роману «Мертві душі» і замовляв міцну найдешевшу в околиці чорну каву.
