У вівторок один із найпопулярніших лідерів опозиції Левон Тер-Петросян повідомив великий натовп мітингуючих у центрі Єревана про те, що влада країни погодилася на попередні умови опозиції щодо переговорів. Хоча попередні умови, які були тут перераховані, як правило, ніколи не виконувалися раніше владою. Йдеться про звільнення всіх політичних в’язнів, право на протести в центрі Єревана, нові розслідування щодо всіх загиблих під час безладів навесні 2008 року.
Серед інших вимог опозиції Вірменії є також вимога проведення дострокових президентських і парламентських виборів, наголосив у вівторок глава опозиційного Національного конгресу Вірменії Левон Тер-Петросян. «Порядок денний Національного конгресу відомий, це дострокові президентські і парламентські вибори. Але це не означає, що ми не повинні брати до уваги пропозиції і протилежні доводи з боку влади», – зауважив він.
Минулої п’ятниці влада у Єревані оголосила політичну амністію з наступним звільненням до 400 осіб. Два відомих члени опозиції, прихильники Тер-Петросяна повернулися додому і продовжують політичну боротьбу.
Компроміс між Сарґсяном і Тер-Петросяном направлений проти Кочаряна і Росії?
Чому ж влада Сержа Сарґсяна, яку критики довго звинувачували у фальсифікації виборів 2008 року, раптом відкрила двері для опозиції? Дехто в Єревані каже, що чільники уряду злякалися «вірменської весни», протестів, які потрясли Близький Схід. Бо з лютого місяця опозиція провела вже п’ять акцій протесту з вимогами дострокових виборів та нібито уникнення «мубаракізації» державних процесів у Вірменії. Найбільша акція відбулася 1 березня цього року до 3-ї річниці подій 2008 року, коли 9 осіб загинули у сутичках із владними силами безпеки.
Але, як кажуть експерти, не страх перед наростанням демонстрацій і гніву народу став причиною пошуку політичного компромісу. Сарґсян вирішив піти на політичну оборудку з Тер-Петросяном із причини спільного страху перед третьою особою – Робертом Кочаряном, який був президентом Вірменії з 1998-го до 2008 року і зберіг потужний економічний вплив у державі. Два політичних противники бояться, що повернення Кочаряна до влади може не лише призвести до економічних незгод, але й до зближення Вірменії з Росією, бо довкола Кочаряна є чимало прихильників російського прем’єр-міністра Володимира Путіна.
Сарґсян і Тер-Петросян мають спільних друзів – Вашингтон і Євросоюз. Американська сторона, і посол у Єревані Мері Йовановіч, і держсекретар США Гілларі Клінтон, докладали чимало зусиль, щоб помирити опозицію з вірменською владою. Брюссель був серед перших, хто привітав політичну амністію Єревана минулої п’ятниці.
Експерти кажуть, що у Вірменії серед різних політичних сил тепер міцніє почуття політичного оптимізму. А Захід докладає зусиль для досягнення мирної угоди між Азербайджаном і Вірменією щодо Нагірного Карабаху, що буде однією з тем саміту ЄС – Росія в Казані вже у червні.
Серед інших вимог опозиції Вірменії є також вимога проведення дострокових президентських і парламентських виборів, наголосив у вівторок глава опозиційного Національного конгресу Вірменії Левон Тер-Петросян. «Порядок денний Національного конгресу відомий, це дострокові президентські і парламентські вибори. Але це не означає, що ми не повинні брати до уваги пропозиції і протилежні доводи з боку влади», – зауважив він.
Минулої п’ятниці влада у Єревані оголосила політичну амністію з наступним звільненням до 400 осіб. Два відомих члени опозиції, прихильники Тер-Петросяна повернулися додому і продовжують політичну боротьбу.
Компроміс між Сарґсяном і Тер-Петросяном направлений проти Кочаряна і Росії?
Чому ж влада Сержа Сарґсяна, яку критики довго звинувачували у фальсифікації виборів 2008 року, раптом відкрила двері для опозиції? Дехто в Єревані каже, що чільники уряду злякалися «вірменської весни», протестів, які потрясли Близький Схід. Бо з лютого місяця опозиція провела вже п’ять акцій протесту з вимогами дострокових виборів та нібито уникнення «мубаракізації» державних процесів у Вірменії. Найбільша акція відбулася 1 березня цього року до 3-ї річниці подій 2008 року, коли 9 осіб загинули у сутичках із владними силами безпеки.
Але, як кажуть експерти, не страх перед наростанням демонстрацій і гніву народу став причиною пошуку політичного компромісу. Сарґсян вирішив піти на політичну оборудку з Тер-Петросяном із причини спільного страху перед третьою особою – Робертом Кочаряном, який був президентом Вірменії з 1998-го до 2008 року і зберіг потужний економічний вплив у державі. Два політичних противники бояться, що повернення Кочаряна до влади може не лише призвести до економічних незгод, але й до зближення Вірменії з Росією, бо довкола Кочаряна є чимало прихильників російського прем’єр-міністра Володимира Путіна.
Сарґсян і Тер-Петросян мають спільних друзів – Вашингтон і Євросоюз. Американська сторона, і посол у Єревані Мері Йовановіч, і держсекретар США Гілларі Клінтон, докладали чимало зусиль, щоб помирити опозицію з вірменською владою. Брюссель був серед перших, хто привітав політичну амністію Єревана минулої п’ятниці.
Експерти кажуть, що у Вірменії серед різних політичних сил тепер міцніє почуття політичного оптимізму. А Захід докладає зусиль для досягнення мирної угоди між Азербайджаном і Вірменією щодо Нагірного Карабаху, що буде однією з тем саміту ЄС – Росія в Казані вже у червні.
