Дітлахи у шарфиках кольорів українського і польського державних прапорів приїхали до Львова з українських і польських шкіл Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей.
«Це дуже потрібні такі спільні зустрічі для кращого порозуміння між дітьми. Нам треба дбати про майбутнє держави, а не вести суперечки довкола історії», – зауважила вчителька львівської школи Марія Кульматицька.
У Польщі школярі бачать більше перспектив, аніж на батьківщині
Польсько-український день дитини покликаний об’єднати дітей, щоб вони пізнали історію та культуру обох сусідніх народів. Були ті, які мають польське і українське коріння, які мешкають поруч в одному галицькому містечку і навіть навчаються в одній школі. У польських родинах Західної України розмовляють і польською, і українською, бережуть свої традиції і звичаї.
У розмові 12-13-річні підлітки жваво говорили про те, що часто бувають у Польщі, що хотіли б навчатись і працювати у сусідній державі. Вчителька Мостиської школи з польською мовою навчання Олександра Головач розповіла, що їхню школу відвідують переважно діти з польських родин, інколи прикордонників, які планують навчання дітей у Польщі. Більшість цьогорічних випускників уже стала студентами польських вишів, а в Україні залишаються 10-20 відсотків.
Молодь позбавлена стереотипів і упередження
Попри те, що між певними осередками в Україні та Польщі триває гостре і кардинальне протистояння довкола історичного минулого обох народів, це не відлякує безробітних українців їхати на роботу до Польщі, а молодь – на навчання. Їм вдається налагоджувати особисті контакти по обидва боки кордону, яким би замкненим він не ставав для громадян України. За словами польського консула Анджея Дрозда, молодь – це те середовище, яке не знає ніяких бар’єрів, упереджень і стереотипів, швидко вміє налагоджувати спілкування і приязнь.
Щороку до польського консульства у Львові звертається все більше молодих людей із України з проханням по студентську візу, повідомив польський дипломат. А це свідчення того, що зростає кількість осіб, які воліють здобувати освіту не в українських, а в польських університетах.
«Це дуже потрібні такі спільні зустрічі для кращого порозуміння між дітьми. Нам треба дбати про майбутнє держави, а не вести суперечки довкола історії», – зауважила вчителька львівської школи Марія Кульматицька.
У Польщі школярі бачать більше перспектив, аніж на батьківщині
Польсько-український день дитини покликаний об’єднати дітей, щоб вони пізнали історію та культуру обох сусідніх народів. Були ті, які мають польське і українське коріння, які мешкають поруч в одному галицькому містечку і навіть навчаються в одній школі. У польських родинах Західної України розмовляють і польською, і українською, бережуть свої традиції і звичаї.
У розмові 12-13-річні підлітки жваво говорили про те, що часто бувають у Польщі, що хотіли б навчатись і працювати у сусідній державі. Вчителька Мостиської школи з польською мовою навчання Олександра Головач розповіла, що їхню школу відвідують переважно діти з польських родин, інколи прикордонників, які планують навчання дітей у Польщі. Більшість цьогорічних випускників уже стала студентами польських вишів, а в Україні залишаються 10-20 відсотків.
Молодь позбавлена стереотипів і упередження
Попри те, що між певними осередками в Україні та Польщі триває гостре і кардинальне протистояння довкола історичного минулого обох народів, це не відлякує безробітних українців їхати на роботу до Польщі, а молодь – на навчання. Їм вдається налагоджувати особисті контакти по обидва боки кордону, яким би замкненим він не ставав для громадян України. За словами польського консула Анджея Дрозда, молодь – це те середовище, яке не знає ніяких бар’єрів, упереджень і стереотипів, швидко вміє налагоджувати спілкування і приязнь.
Щороку до польського консульства у Львові звертається все більше молодих людей із України з проханням по студентську візу, повідомив польський дипломат. А це свідчення того, що зростає кількість осіб, які воліють здобувати освіту не в українських, а в польських університетах.
