Влада Києва нарешті дослухалася до велосипедистів і посприяла відкриттю трьох велопарковковок у центрі міста. Такі майданчики для двоколісного транспорту з’явилися цього року до Дня Києва в Шевченківському районі на розі вулиць Пушкінської та Прорізної, на вулиці Богдана Хмельницького, 3, а також дизайнерська велопарковка відомого скульптора Костянтина Скретуцького у парку імені Тараса Шевченка.
Програма облаштування та розвитку велосипедних доріжок у Києві була ухвалена Київрадою ще 2009 року. Вона передбачає облаштування в столиці 17 транспортних та рекреаційних веломаршрутів загальною тривалістю 162 кілометри до 2012 року. Нещодавно голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов повідомив, що до 2012 року в усіх районах міста Києва мають бути прокладені велодоріжки довжиною не менше 10 кілометрів кожна.
Однак Дмитро Олійник, голова постійної комісії Київради з питань транспорту і зв’язку, не впевнений, що хоча б частина із запланованого буде реалізована до Євро-2012. «У тому Генеральному плані міста, який зараз розробляється, це враховано, – наголошує він. – Маршрути, які ведуть з нікуди в нікуди, нікому не потрібні. Потрібні маршрути, які ведуть з місць проживання велосипедистів до їхніх місць роботи. Як правило, це маршрути, які мають перетинати Дніпро. Уявіть собі, відрізати частину мосту. Наступне питання: одна річ, коли широкий проспект десь на окраїні, інше питання – центр міста».
«Проекти наступних велодоріжок жахливі»
Наразі вважається, що в Києві є дві велосипедні доріжки. Але одна з них, за словами голови Асоціації велосипедистів Києва Ірини Бондаренко, настільки непридатна для проїзду, що велосипедисти не вважають її взагалі велодоріжкою. «На вулиці Здолбунівській якраз єдина хороша. Є ще на Дніпровській набережній – це просто частина тротуару без з’їздів та без заїздів, просто промальована біла лінія, і їздити по ній неможливо. Збиваєш пішоходів і постійно доводиться стрибати з бордюрів», – пояснила вона.
Пріоритетом для київської влади є автомобільний транспорт, наголошує голова Асоціації велосипедистів Києва. Певні зміни на краще в місті є, каже вона, однак зовсім не завдяки міській владі.
«Уже зараз торговельні центри телефонують нам і кажуть: ми самостійно встановили велопарковку, за власним бажанням. Раніше ми їм телефонували з таким проханням, а вони відмовлялися. Ми їздили, наприклад, в Київпроект, дивилися проекти наступних велодоріжок – жахливі. Ніхто навіть не думає консультуватись ні з громадою, ні з іноземними експертами», – зауважує Ірина Бондаренко.
У Львові через місяць обіцяють першу велодоріжку
Торік у Львові затвердили Концепцію розвитку велосипедного руху і навіть виділили на це один мільйон гривень. Однак у місті поки немає жодної велодоріжки, добудувати першу влада обіцяє наступного місяця. Для порівняння: у Німеччині кожна десята дорога облаштована для велоруху.
28 травня Львівські роверисти провели маніфест Велодня, щоб привернути до себе увагу, як до рівноправного учасника дорожнього руху. А також продемонструвати і владі, і водіям автомобілів, що їхні ряди усе збільшуються, повідомляє львівська кореспондентка Радіо Свобода.
Велоспільнота «За чистий Львів» та інші громадські організації подали міському голові Львова свою резолюцію про створення у місті велосипедної інфраструктури. У документі вказано максимальну та мінімальну ширину різних типів велосмуг, їхній колір, необхідне ознакування на ділянках велоруху.
Ігор кілька місяців тому відмовився від громадського транспорту і пересів на велосипед. «На велосипеді набагато швидше, ніж у громадському транспорті і комфортніше. Це, звичайно, залежить від дня тижня і від погоди, – каже він. – Поки що звикаю до львівських доріг. Правда, бракує велосмуг і стоянок».
Згідно з моніторингом німецького консорціуму «Dreberis» та університету «Львівська політехніка» понад 20% львів’ян мають ровери, а більше 80% опитаних підтримують створення у місті велоінфраструктури, а для цього потрібно майже 60 мільйонів гривень, і мерія обіцяє, що шукатиме гранти.
Доки влада обіцяє, велосипедисти діють
Однак не все залежить від влади. У Києві, наприклад, щороку нагороджують найкращих велопрацедавів. У місті є багато компаній, які піклуються про своїх працівників, говорить Ірина Бондаренко, голова Асоціації велосипедистів Києва.
«Критерії цього конкурсу – наявність зручної велосипедної стоянки під охороною, а також душ на роботі. У Києві найкращими виявились три компанії, де працювали програмісти. В одній із них була велопарковка на 80 веломісць – це не звично, – додає Ірина Бондаренко. – За кордоном давно вже почали розвивати велоінфраструктуру і розробили геніальні й прості правила, як і де будувати ці велодоріжки. Велосипедними столицями Європи вважаються Копенгаген та Амстердам».
Киянин Дмитро був у Голландії, Данії, Австрії, Німеччині та інших європейських країнах. Практично усюди брав велосипед напрокат. Це, каже він, зовсім недорого і дуже зручно.
«Усі міста обладнані велодоріжками, велопарковками, світлофорами для велосипедистів. По місту розкидані стоянки. У центрі стоянки-термінали. Платиш гроші в термінал, Wi-Fi розблоковує потрібний велосипед, і можеш кататися. Якщо в тебе є картка жителя міста, то ти просто підходиш з цією карткою і користуєшся ним, скільки тобі потрібно. Системи контролю немає. Комунальна послуга така. Якщо купуєш велосипед в такому місті, де все для цього є, це дуже зручно. Ти завжди знаєш, де залишити велосипед і як доїхати без перешкод. Є навіть велосипедні екскурсії з гідом», – говорить Дмитро.
В Україні не так давно також почали створювати туристичні веломаршрути. У рамках проекту «Велокраїна» в Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях створена інфраструктура для велоподорожей. Вона включає не лише паркування, а й проживання та оренду велосипедів. Щороку нею користується все більше людей, зазначає координатор проекту Віктор Загреба.
«За останні три роки кількість велотуристів зросла в кілька разів. У минулому році в нашій мережі було півтори тисячі людей, які або приїхали з велосипедами і жили тут, або брали двоколісного на прокат. У цьому році ми поставили собі за мету, щоб таких людей було п’ять тисяч. Важливий елемент, крім мережі закладів, – маршрути для гірського велосипеда і оздоблення. Власне, завдяки проекту «Велокраїна» нам вдалось обладнати велостоянки на величезну кількість місць – понад 500», – розповів Віктор Загреба.
Чим більше людей пересяде з автівок на велосипеди, тим менше буде заторів у містах. Крім того, велосипеди на відміну від автотранспорту не забруднюють довкілля.
Програма облаштування та розвитку велосипедних доріжок у Києві була ухвалена Київрадою ще 2009 року. Вона передбачає облаштування в столиці 17 транспортних та рекреаційних веломаршрутів загальною тривалістю 162 кілометри до 2012 року. Нещодавно голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов повідомив, що до 2012 року в усіх районах міста Києва мають бути прокладені велодоріжки довжиною не менше 10 кілометрів кожна.
Однак Дмитро Олійник, голова постійної комісії Київради з питань транспорту і зв’язку, не впевнений, що хоча б частина із запланованого буде реалізована до Євро-2012. «У тому Генеральному плані міста, який зараз розробляється, це враховано, – наголошує він. – Маршрути, які ведуть з нікуди в нікуди, нікому не потрібні. Потрібні маршрути, які ведуть з місць проживання велосипедистів до їхніх місць роботи. Як правило, це маршрути, які мають перетинати Дніпро. Уявіть собі, відрізати частину мосту. Наступне питання: одна річ, коли широкий проспект десь на окраїні, інше питання – центр міста».
«Проекти наступних велодоріжок жахливі»
Наразі вважається, що в Києві є дві велосипедні доріжки. Але одна з них, за словами голови Асоціації велосипедистів Києва Ірини Бондаренко, настільки непридатна для проїзду, що велосипедисти не вважають її взагалі велодоріжкою. «На вулиці Здолбунівській якраз єдина хороша. Є ще на Дніпровській набережній – це просто частина тротуару без з’їздів та без заїздів, просто промальована біла лінія, і їздити по ній неможливо. Збиваєш пішоходів і постійно доводиться стрибати з бордюрів», – пояснила вона.
Пріоритетом для київської влади є автомобільний транспорт, наголошує голова Асоціації велосипедистів Києва. Певні зміни на краще в місті є, каже вона, однак зовсім не завдяки міській владі.
«Уже зараз торговельні центри телефонують нам і кажуть: ми самостійно встановили велопарковку, за власним бажанням. Раніше ми їм телефонували з таким проханням, а вони відмовлялися. Ми їздили, наприклад, в Київпроект, дивилися проекти наступних велодоріжок – жахливі. Ніхто навіть не думає консультуватись ні з громадою, ні з іноземними експертами», – зауважує Ірина Бондаренко.
У Львові через місяць обіцяють першу велодоріжку
Торік у Львові затвердили Концепцію розвитку велосипедного руху і навіть виділили на це один мільйон гривень. Однак у місті поки немає жодної велодоріжки, добудувати першу влада обіцяє наступного місяця. Для порівняння: у Німеччині кожна десята дорога облаштована для велоруху.
28 травня Львівські роверисти провели маніфест Велодня, щоб привернути до себе увагу, як до рівноправного учасника дорожнього руху. А також продемонструвати і владі, і водіям автомобілів, що їхні ряди усе збільшуються, повідомляє львівська кореспондентка Радіо Свобода.
Велоспільнота «За чистий Львів» та інші громадські організації подали міському голові Львова свою резолюцію про створення у місті велосипедної інфраструктури. У документі вказано максимальну та мінімальну ширину різних типів велосмуг, їхній колір, необхідне ознакування на ділянках велоруху.
Ігор кілька місяців тому відмовився від громадського транспорту і пересів на велосипед. «На велосипеді набагато швидше, ніж у громадському транспорті і комфортніше. Це, звичайно, залежить від дня тижня і від погоди, – каже він. – Поки що звикаю до львівських доріг. Правда, бракує велосмуг і стоянок».
Згідно з моніторингом німецького консорціуму «Dreberis» та університету «Львівська політехніка» понад 20% львів’ян мають ровери, а більше 80% опитаних підтримують створення у місті велоінфраструктури, а для цього потрібно майже 60 мільйонів гривень, і мерія обіцяє, що шукатиме гранти.
Доки влада обіцяє, велосипедисти діють
Однак не все залежить від влади. У Києві, наприклад, щороку нагороджують найкращих велопрацедавів. У місті є багато компаній, які піклуються про своїх працівників, говорить Ірина Бондаренко, голова Асоціації велосипедистів Києва.
«Критерії цього конкурсу – наявність зручної велосипедної стоянки під охороною, а також душ на роботі. У Києві найкращими виявились три компанії, де працювали програмісти. В одній із них була велопарковка на 80 веломісць – це не звично, – додає Ірина Бондаренко. – За кордоном давно вже почали розвивати велоінфраструктуру і розробили геніальні й прості правила, як і де будувати ці велодоріжки. Велосипедними столицями Європи вважаються Копенгаген та Амстердам».
Киянин Дмитро був у Голландії, Данії, Австрії, Німеччині та інших європейських країнах. Практично усюди брав велосипед напрокат. Це, каже він, зовсім недорого і дуже зручно.
«Усі міста обладнані велодоріжками, велопарковками, світлофорами для велосипедистів. По місту розкидані стоянки. У центрі стоянки-термінали. Платиш гроші в термінал, Wi-Fi розблоковує потрібний велосипед, і можеш кататися. Якщо в тебе є картка жителя міста, то ти просто підходиш з цією карткою і користуєшся ним, скільки тобі потрібно. Системи контролю немає. Комунальна послуга така. Якщо купуєш велосипед в такому місті, де все для цього є, це дуже зручно. Ти завжди знаєш, де залишити велосипед і як доїхати без перешкод. Є навіть велосипедні екскурсії з гідом», – говорить Дмитро.
В Україні не так давно також почали створювати туристичні веломаршрути. У рамках проекту «Велокраїна» в Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях створена інфраструктура для велоподорожей. Вона включає не лише паркування, а й проживання та оренду велосипедів. Щороку нею користується все більше людей, зазначає координатор проекту Віктор Загреба.
«За останні три роки кількість велотуристів зросла в кілька разів. У минулому році в нашій мережі було півтори тисячі людей, які або приїхали з велосипедами і жили тут, або брали двоколісного на прокат. У цьому році ми поставили собі за мету, щоб таких людей було п’ять тисяч. Важливий елемент, крім мережі закладів, – маршрути для гірського велосипеда і оздоблення. Власне, завдяки проекту «Велокраїна» нам вдалось обладнати велостоянки на величезну кількість місць – понад 500», – розповів Віктор Загреба.
Чим більше людей пересяде з автівок на велосипеди, тим менше буде заторів у містах. Крім того, велосипеди на відміну від автотранспорту не забруднюють довкілля.
