Стан архівів на сьогодні дозволяє дослідити свій родовід аж до середини XVII століття, зазначають науковці, що приїхали до Києва на конференцію з генеалогії. За їхніми словами, ця наука нині в стані розквіту: до наукових установ звертається дедалі більше людей, що цікавляться історією власного роду; з’явилось також багато приватних фірм, які займаються дослідженням походження людей.
Простіше тим, у кого походження дворянське: залишилось більше документів. Тоді як предків селян доведеться шукати за церковними метричними книгами. Українцям же, у порівнянні з росіянами, щодо цього простіше ще й тому, що вже десь із XVIIІ століття у них стали з’являтись прізвища, тоді як росіяни, наприклад, послуговувались тільки іменами. Головне – точно знати, звідки походила людина, інакше пошуки можуть тягнутися роками, зауважує Ігор Сахаров, віце-президент Міжнародної генеалогічної академії, голова Російського генеалогічного товариства.
«Я, наприклад, власних двох прадідів шукаю все життя. І буквально десять днів тому тільки вдалося одного з них знайти. Та й то тільки тому, що він, вибившись із селян у купці, отримав звання почесного громадянина, – розповідає він. – Тепер уже все, мені можна їхати у Твер і спокійно вивчати метричні книги. А інший мій прадід – теж із Тверської губернії – ми не знаємо, з якого він села…»
Інтернаціональна генеалогія
За словами організаторів конференції, основна мета Українських генеалогічних читань – поглиблення міжнародної співпраці між науковцями.Щоб дослідити історію одного роду, часом доводиться працювати в архівах різних країн, говорить Валерій Томазов, завідувач сектору генеалогічних та геральдичних досліджень Національної академії наук України.
«Якщо ми досліджуємо свій родовід, то розуміємо, що всі народи, які мешкали на території країни і навіть поза межами країни, долучилися свого часу не тільки до створення нашої нації і нашої культури, а й нас як індивідів. Бо мало не у кожного знайдеться бабуся-полька чи дідусь-хорват, чи прабабуся-італійка», – зауважує історик Валерій Томазов.
Під час конференції науковці планують обмінятися методологічними розробками з геральдики та генеалогії, а також знайти партнерів для спільних проектів.
Простіше тим, у кого походження дворянське: залишилось більше документів. Тоді як предків селян доведеться шукати за церковними метричними книгами. Українцям же, у порівнянні з росіянами, щодо цього простіше ще й тому, що вже десь із XVIIІ століття у них стали з’являтись прізвища, тоді як росіяни, наприклад, послуговувались тільки іменами. Головне – точно знати, звідки походила людина, інакше пошуки можуть тягнутися роками, зауважує Ігор Сахаров, віце-президент Міжнародної генеалогічної академії, голова Російського генеалогічного товариства.
«Я, наприклад, власних двох прадідів шукаю все життя. І буквально десять днів тому тільки вдалося одного з них знайти. Та й то тільки тому, що він, вибившись із селян у купці, отримав звання почесного громадянина, – розповідає він. – Тепер уже все, мені можна їхати у Твер і спокійно вивчати метричні книги. А інший мій прадід – теж із Тверської губернії – ми не знаємо, з якого він села…»
Інтернаціональна генеалогія
За словами організаторів конференції, основна мета Українських генеалогічних читань – поглиблення міжнародної співпраці між науковцями.Щоб дослідити історію одного роду, часом доводиться працювати в архівах різних країн, говорить Валерій Томазов, завідувач сектору генеалогічних та геральдичних досліджень Національної академії наук України.
«Якщо ми досліджуємо свій родовід, то розуміємо, що всі народи, які мешкали на території країни і навіть поза межами країни, долучилися свого часу не тільки до створення нашої нації і нашої культури, а й нас як індивідів. Бо мало не у кожного знайдеться бабуся-полька чи дідусь-хорват, чи прабабуся-італійка», – зауважує історик Валерій Томазов.
Під час конференції науковці планують обмінятися методологічними розробками з геральдики та генеалогії, а також знайти партнерів для спільних проектів.
