Ще минулого року сайт Міністерства екології та природних ресурсів України в судовому порядку було визнано неналежним, а бездіяльність відомства щодо повноти та регулярності наповнення інтернет-сторінки незаконною. До суду звернулася громадська організація «Екологія-Право-Людина». У позові йшлося про відсутність на сайті інформації про основні функції структурних підрозділів Мінприроди, про види і обсяги екологічної інформації, якою володіє відповідач, про міжнародні договори у сфері охорони довкілля, і звіти про стан їхнього дотримання і виконання, про держані цільові програми в екологічній сфері. Також на сайті бракувало доступу до інформації про стан навколишнього природного середовища чи будь-яких списків чи реєстрів, які веде відповідач. Йдеться, зокрема, про списки підприємств-забруднювачів довкілля, тексти дозвільних документів тощо.
Суд зобов’язав Міністерство екології та природних ресурсів України привести інтернет-сторінку у відповідність до вимог чинного законодавства. Наразі усі недоліки виправлені й уся необхідна за законом інформація на сайті представлена, переконує редактор цього сайту Дар’я Захаренкова.
«Оновлюється щоденно. Це – новини, анонси, законопроекти, інформація щодо послуг, структура, контакти, багато інформації для громадян, громадська рада, громадська приймальня, громадські обговорення. У нас є відділ зв’язків з громадськістю, в якому відповідають на телефонні, письмові та усні звернення. За І квартал електронних листів – 252, на прийом приходило 22 громадянина. Більше тисячі телефонних дзвінків», – поінформувала Дар’я Захаренкова.
«Архіви, притрушені пилом»
Крім адреси органу, приймальних годин кабінетів або імен, електронних адрес та телефонів їхніх керівників на сайтах має бути ще багато іншої інформації. Але й навіть такі, найпростіші дані, наявні не на всіх інтернет-сторінках, зауважує Віктор Гарбар, координатор проектів Громадський інформаційно-методичний центр «Всесвіт». (Ця організація проводила дослідження усіх офіційних вебсайтів міністерств).
Наразі в половини вебсайтів українських міністерств й досі відсутні RSS стрічки (онлайн-підписка) та зразки документів для звернень громадян до органів, наголошує експерт. Електронні форми звітних документів, що подаються суб’єктами господарювання також відсутні. Немає відомостей про проведення закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти. А інформування громадськості про результати роботи з протидії корупції від початку року навіть погіршилося, повідомив Віктор Гарбар.
«Сайти мають архаїчний інтерфейс користувача. Немає засобів оперативної комунікації з працівниками. Сайти органів виконавчої влади представляють собою ПР керівників тих органів. Це якісь архіви інформації, в якій дуже важко щось собі швидко знайти, притрушені пилом. В Міністерстві юстиції він більш-менш відповідає вимогам і регулярно оновлюється», – зазначив Віктор Гарбар.
Над сайтом Міністерства юстиції працює вся прес-служба, розповідає Лія Ільченко, керівник прес-служби Мінюсту. «Буває, що з одного якогось питання надходить сотня запитів. Змінюється стрічка новин, наповнюються рубрики. Концепція цього сайту полягала в тому, щоб він був зручний не стільки для людей, які працюють в Міністерстві юстиції, скільки для людей, які користуються послугами Міністерства юстиції, тобто громадян України», – сказала вона.
Перелік обов’язкової інформації розширився
За новим Законом «Про доступ до публічної інформації», який набув чинності 10 травня цього року, перелік обов’язкових даних, що мають бути на сайті, розширився, говорить юрист Олександр Северин. Кожен громадянин має право отримати відповідь на свій запит без будь-яких труднощів чи затримок. Це може бути генеральний план міста, дані про використання бюджетних коштів, або інформація про доходи чиновників.
Цей закон, додає юрист, чіткіше вирізняє абсолютно різні два способи забезпечення доступу до інформації. Пасивний доступ до інформації – це систематичне та оперативне оприлюднення її органами влади в мережі Інтернет. І активний доступ до інформації – це надання її за запитами.
Експерт зазначає, що відповідно до нового закону, кожне відомство на своєму сайті має написати, як громадянин чи громадська організація може вплинути на розгляд і прийняття рішення.
Кожен сайт має містити систему обліку видів інформації, якою володіє суб’єкт владних повноважень. Якщо на сайті відомства написано, що певна інформація є у розпорядженні цього державного органу, то це значить, що він автоматично не має права не надати таку інформацію на запит. В суді, каже юрист, це буде дуже вагомим аргументом.
Крім того, важливим юрист називає ще й те, що на сайтах мають бути звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію. «Всі звіти, які існують в органах державної влади, крім державної таємниці, мають бути в обов’язковому порядку на сайтах, включно зі звітами за виконання бюджетів. За цим же законом написано, що інформація про розпорядженням бюджетними коштами не може бути інформацією з обмеженим доступом», – наголосив Олександр Северин.
Сайти органів влади за кордоном
У країнах Європи та Америки громадяни часто заходять на офіційні сайти. Адже знають: там швидко і легко можна знайти будь-яку необхідну інформацію: наприклад, прослідкувати за тим, як проводиться тендер або за тим, як витрачаються бюджетні кошти, зауважує експерт з новітніх комунікацій Олександр Щербаков.
«У Сполучених Штатах Америки можна відслідковувати повністю всю податкову історію. Тобто потік або шлях власних сплачених податків до долару або навіть до центу, – каже Олександр Щербаков. – В залежності від розвитку в тій чи іншій країні законодавства щодо електронних цифрових підписів, деякі дають документи. Можна навіть використовувати потім принцип, не затверджуючи їх нотаріально. Тобто є просто лист електронною поштою за певним підписом і він є документом».
Офіційні веб-сайти мають бути надійним та повним джерелом інформації. Це дає можливість суспільству контролювати владу. Однак, прозорість діяльності державних органів залежить не лише від законодавства, чиновників або наповненості та якості сайтів, наголошує юрист Олександр Северин.
«Прозорість і відповідальність органів державної влади залежить не від наявності, не від відсутності якогось внутрішнього законодавства. А єдино від кількості громадян, кількості громадських організацій, які готові своїми конкретними системними практичними діями домагатися реалізації свого існуючого конституційного і законного права на інформацію. Перше – це наша з вами здатність домогтися спільним зусиллями кумулятивного ефекту щодо забезпечення прозорості діяльності держави», – зазначив юрист.
За словами експертів, найбільше проблем та недоліків – на сайтах обласних адміністрацій та рад, міських рад невеликих міст, а також більшості сайтів районних адміністрацій. Першим органом, який створив спеціальний підрозділ на виконання Закону «Про доступ до публічної інформації» була Адміністрація Президента. У Міністерстві юстиції теж створений такий підрозділ. А от у Кабінету Міністрів України вчора навіть з’явилася своя сторінка на фейсбук.
Суд зобов’язав Міністерство екології та природних ресурсів України привести інтернет-сторінку у відповідність до вимог чинного законодавства. Наразі усі недоліки виправлені й уся необхідна за законом інформація на сайті представлена, переконує редактор цього сайту Дар’я Захаренкова.
«Оновлюється щоденно. Це – новини, анонси, законопроекти, інформація щодо послуг, структура, контакти, багато інформації для громадян, громадська рада, громадська приймальня, громадські обговорення. У нас є відділ зв’язків з громадськістю, в якому відповідають на телефонні, письмові та усні звернення. За І квартал електронних листів – 252, на прийом приходило 22 громадянина. Більше тисячі телефонних дзвінків», – поінформувала Дар’я Захаренкова.
«Архіви, притрушені пилом»
Крім адреси органу, приймальних годин кабінетів або імен, електронних адрес та телефонів їхніх керівників на сайтах має бути ще багато іншої інформації. Але й навіть такі, найпростіші дані, наявні не на всіх інтернет-сторінках, зауважує Віктор Гарбар, координатор проектів Громадський інформаційно-методичний центр «Всесвіт». (Ця організація проводила дослідження усіх офіційних вебсайтів міністерств).
Наразі в половини вебсайтів українських міністерств й досі відсутні RSS стрічки (онлайн-підписка) та зразки документів для звернень громадян до органів, наголошує експерт. Електронні форми звітних документів, що подаються суб’єктами господарювання також відсутні. Немає відомостей про проведення закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти. А інформування громадськості про результати роботи з протидії корупції від початку року навіть погіршилося, повідомив Віктор Гарбар.
«Сайти мають архаїчний інтерфейс користувача. Немає засобів оперативної комунікації з працівниками. Сайти органів виконавчої влади представляють собою ПР керівників тих органів. Це якісь архіви інформації, в якій дуже важко щось собі швидко знайти, притрушені пилом. В Міністерстві юстиції він більш-менш відповідає вимогам і регулярно оновлюється», – зазначив Віктор Гарбар.
Над сайтом Міністерства юстиції працює вся прес-служба, розповідає Лія Ільченко, керівник прес-служби Мінюсту. «Буває, що з одного якогось питання надходить сотня запитів. Змінюється стрічка новин, наповнюються рубрики. Концепція цього сайту полягала в тому, щоб він був зручний не стільки для людей, які працюють в Міністерстві юстиції, скільки для людей, які користуються послугами Міністерства юстиції, тобто громадян України», – сказала вона.
Перелік обов’язкової інформації розширився
За новим Законом «Про доступ до публічної інформації», який набув чинності 10 травня цього року, перелік обов’язкових даних, що мають бути на сайті, розширився, говорить юрист Олександр Северин. Кожен громадянин має право отримати відповідь на свій запит без будь-яких труднощів чи затримок. Це може бути генеральний план міста, дані про використання бюджетних коштів, або інформація про доходи чиновників.
Цей закон, додає юрист, чіткіше вирізняє абсолютно різні два способи забезпечення доступу до інформації. Пасивний доступ до інформації – це систематичне та оперативне оприлюднення її органами влади в мережі Інтернет. І активний доступ до інформації – це надання її за запитами.
Експерт зазначає, що відповідно до нового закону, кожне відомство на своєму сайті має написати, як громадянин чи громадська організація може вплинути на розгляд і прийняття рішення.
Кожен сайт має містити систему обліку видів інформації, якою володіє суб’єкт владних повноважень. Якщо на сайті відомства написано, що певна інформація є у розпорядженні цього державного органу, то це значить, що він автоматично не має права не надати таку інформацію на запит. В суді, каже юрист, це буде дуже вагомим аргументом.
Крім того, важливим юрист називає ще й те, що на сайтах мають бути звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію. «Всі звіти, які існують в органах державної влади, крім державної таємниці, мають бути в обов’язковому порядку на сайтах, включно зі звітами за виконання бюджетів. За цим же законом написано, що інформація про розпорядженням бюджетними коштами не може бути інформацією з обмеженим доступом», – наголосив Олександр Северин.
Сайти органів влади за кордоном
У країнах Європи та Америки громадяни часто заходять на офіційні сайти. Адже знають: там швидко і легко можна знайти будь-яку необхідну інформацію: наприклад, прослідкувати за тим, як проводиться тендер або за тим, як витрачаються бюджетні кошти, зауважує експерт з новітніх комунікацій Олександр Щербаков.
«У Сполучених Штатах Америки можна відслідковувати повністю всю податкову історію. Тобто потік або шлях власних сплачених податків до долару або навіть до центу, – каже Олександр Щербаков. – В залежності від розвитку в тій чи іншій країні законодавства щодо електронних цифрових підписів, деякі дають документи. Можна навіть використовувати потім принцип, не затверджуючи їх нотаріально. Тобто є просто лист електронною поштою за певним підписом і він є документом».
Офіційні веб-сайти мають бути надійним та повним джерелом інформації. Це дає можливість суспільству контролювати владу. Однак, прозорість діяльності державних органів залежить не лише від законодавства, чиновників або наповненості та якості сайтів, наголошує юрист Олександр Северин.
«Прозорість і відповідальність органів державної влади залежить не від наявності, не від відсутності якогось внутрішнього законодавства. А єдино від кількості громадян, кількості громадських організацій, які готові своїми конкретними системними практичними діями домагатися реалізації свого існуючого конституційного і законного права на інформацію. Перше – це наша з вами здатність домогтися спільним зусиллями кумулятивного ефекту щодо забезпечення прозорості діяльності держави», – зазначив юрист.
За словами експертів, найбільше проблем та недоліків – на сайтах обласних адміністрацій та рад, міських рад невеликих міст, а також більшості сайтів районних адміністрацій. Першим органом, який створив спеціальний підрозділ на виконання Закону «Про доступ до публічної інформації» була Адміністрація Президента. У Міністерстві юстиції теж створений такий підрозділ. А от у Кабінету Міністрів України вчора навіть з’явилася своя сторінка на фейсбук.
