Карта колишнього СРСР рясніє позначками концтаборів. Перший із них створений у Соловецькому монастирі у 1918 році. Вже у 1930-х роках діяла ціла мережа таборів ГУЛАГу. Найбільше число в’язниць, у яких розстрілювали людей, розташовувалась у Москві.
Автори мапи показали місця загибелі визначних українських діячів: Миколи Хвильового, Миколи Скрипника, Євгена Плужника, Леся Курбаса, Гната Хоткевича, Василя Стуса та багатьох інших, – а також розмістили їхні фотографії.
Позначені місця поховань і масових розстрілів органами НКВС, а це відомі Биківня у Києві, Дем’янів Лаз в Івано-Франківську, Саліна на Львівщині, Рутченкове поле у Донецьку та чимало інших.
«У «Чорній книзі комунізму» наводиться цифра: 65 мільйонів репресованих мешканців колишнього СРСР. За нашими даними, близько 30 мільйонів становлять українці», – наголосив голова благодійного фонду «Україна-Русь» Ростислав Новоженець.
Проти українців застосовувались різні форми репресій: ліквідація політичних лідерів, нищення у тюрмах, у концтаборах, голодом, втягуванням у війни, депортації та імміграції, руйнування культури, духовності, русифікація і моральний терор, згадано на мапі.
Дані про українців в СРСР і УРСР на мапі «Репресії проти українців в СРСР»
За наведеною статистикою, у 1941 році радянська влада депортувала з Західної України півмільйона українців у Сибір і Казахстан. Вдруге «радянські визволителі» відправили у віддалені місця СРСР таку ж кількість галичан і волинян у 1944–1946 роках. Натомість на їхнє місце в 1944–1947 роках переселили півмільйона росіян (переважно це були партапаратники).
Архіви НКВС можуть багато розповісти про репресії проти українців
Після війни вся родина Михайла Олексія була репресована з Івано-Франківщини. Михайло Олексій, як політичний в’язень, майже 10 років відсидів у таборах, і йому добре відомі місця, що позначені на мапі «Репресії проти українців в СРСР».
«Із Красноярська перевели в Караганду, звідти в Омськ, тоді потрапив в Іркутськ. Нас, політичних, кинули до рецидивістів. Між нами тривала велика боротьба, і дійшло до повстання, але нас було більше, і ми перемогли. Врешті ми вже сиділи окремо. Серед політичних в’язнів було кинуте гасло не виконувати дармову роботу. Тому нас позбавляли їжі і ми зазнали багато знущань», – пригадує чоловік.
«Тюрма на Лонцького» у Львові, яку в радянські часи використовували репресивні органи від НКВС до КДБ, нині Національний музей-меморіал пам’яті жертв окупаційних режимів
Спершу, каже Михайло Олексій, намагалися людину зламати духовно: «Коли вмирала людина, то труп на вахті ще били по голові, щоб бодай не винесли живого чоловіка. Багато зазналося страждань, а коли повернувся, то так і не домігся бодай повернення клаптика землі своїх батьків, а також мене виключили зі Львівської політехніки після третього року навчання. Важко було знайти роботу».
Тема репресій проти українців у ХХ столітті не є досліджена і належно вивчена, наголошують науковці, оскільки донині недоступні архіви НКВС, які зберігаються у МВС.
Мапа, на думку авторів, у доволі лаконічному і зрозумілому викладі подає історію репресій проти українців у минулому столітті.
Автори мапи показали місця загибелі визначних українських діячів: Миколи Хвильового, Миколи Скрипника, Євгена Плужника, Леся Курбаса, Гната Хоткевича, Василя Стуса та багатьох інших, – а також розмістили їхні фотографії.
Позначені місця поховань і масових розстрілів органами НКВС, а це відомі Биківня у Києві, Дем’янів Лаз в Івано-Франківську, Саліна на Львівщині, Рутченкове поле у Донецьку та чимало інших.
«У «Чорній книзі комунізму» наводиться цифра: 65 мільйонів репресованих мешканців колишнього СРСР. За нашими даними, близько 30 мільйонів становлять українці», – наголосив голова благодійного фонду «Україна-Русь» Ростислав Новоженець.
Проти українців застосовувались різні форми репресій: ліквідація політичних лідерів, нищення у тюрмах, у концтаборах, голодом, втягуванням у війни, депортації та імміграції, руйнування культури, духовності, русифікація і моральний терор, згадано на мапі.
За наведеною статистикою, у 1941 році радянська влада депортувала з Західної України півмільйона українців у Сибір і Казахстан. Вдруге «радянські визволителі» відправили у віддалені місця СРСР таку ж кількість галичан і волинян у 1944–1946 роках. Натомість на їхнє місце в 1944–1947 роках переселили півмільйона росіян (переважно це були партапаратники).
Архіви НКВС можуть багато розповісти про репресії проти українців
Після війни вся родина Михайла Олексія була репресована з Івано-Франківщини. Михайло Олексій, як політичний в’язень, майже 10 років відсидів у таборах, і йому добре відомі місця, що позначені на мапі «Репресії проти українців в СРСР».
«Із Красноярська перевели в Караганду, звідти в Омськ, тоді потрапив в Іркутськ. Нас, політичних, кинули до рецидивістів. Між нами тривала велика боротьба, і дійшло до повстання, але нас було більше, і ми перемогли. Врешті ми вже сиділи окремо. Серед політичних в’язнів було кинуте гасло не виконувати дармову роботу. Тому нас позбавляли їжі і ми зазнали багато знущань», – пригадує чоловік.
Спершу, каже Михайло Олексій, намагалися людину зламати духовно: «Коли вмирала людина, то труп на вахті ще били по голові, щоб бодай не винесли живого чоловіка. Багато зазналося страждань, а коли повернувся, то так і не домігся бодай повернення клаптика землі своїх батьків, а також мене виключили зі Львівської політехніки після третього року навчання. Важко було знайти роботу».
Тема репресій проти українців у ХХ столітті не є досліджена і належно вивчена, наголошують науковці, оскільки донині недоступні архіви НКВС, які зберігаються у МВС.
Мапа, на думку авторів, у доволі лаконічному і зрозумілому викладі подає історію репресій проти українців у минулому столітті.
