У перші десятиліття після Другої світової війни внаслідок комуністичної націоналізації постраждали 13 відсотків громадян Польщі. Ті з них, які дочекалися демократизації країни, вимагають від влади відшкодувати завдані їм матеріальні збитки. Нерідко компенсації домагаються вже не самі власники, а їхні нащадки.
Про забране майно не забули й колишні громадяни Польщі – євреї та німці. Деякі із них також вважають, що польська держава, яка користується націоналізованими земельними ділянками чи нерухомістю, зобов’язана компенсувати відібране.
Символічна компенсація надто дорога?
Грошові компенсації для тих, хто потерпів від комуністичної націоналізації, – одна з головних обіцянок кабінету міністрів, очолюваного Дональдом Туском. Польське Міністерство фінансів 3 роки працювало над створенням закону про реприватизацію. Згідно з проектом цього закону, держава повинна виплатити колишнім власникам націоналізованого майна так зване символічне відшкодування – 20 відсотків від його реальної вартості.
Утім, навіть одна п’ята вартості всього націоналізованого майна – це далеко не символічна сума. З державної скарбниці скривдженим власникам потрібно виплатити 20 мільярдів злотих, тобто 5 мільярдів євро.
Кілька днів тому Міністерство фінансів повідомило, що зупиняє процес підготовки закону про реприватизацію. Мовляв, фактично готовий проект закону на розгляд парламенту не передаватимуть. У польському фінансовому відомстві вважають, що в час глобальної економічної кризи реалізація закону про реприватизацію може мати небезпечні наслідки для фінансового сектора країни.
Зважаючи на великий суспільний резонанас питання реприватизації, голова польського уряду Дональд Туск узяв головний удар на себе. «Я беру на себе відповідальність за рішення про зупинення цього процесу. Ми не передаємо до Сейму цей закон, оскільки за теперішньої ситуації у світі, в Європі, а зокрема й у Польщі, пропонувати країні додаткові витрати, що обчислюються десятками мільярдів злотих, було б виявом порядності щодо скривджених, але водночас – великої непорядності щодо решти громадян», – наголосив Туск.
Колишні власники обурені, прем’єр заспокоює
Злива критики на адресу уряду Туска не забарилася. Колишні землевласники кажуть, що рішення кабінету міністрів фактично змушує їх остаточно погодитись із втратою майна.
Про своє незадоволення позицією польського уряду заявила і єврейська діаспора. Світовий єврейський конгрес поширив прес-реліз із коментарем голови Світової організації з питань повернення єврейського майна Рональда Лаудера. Він висловив побоювання, що євреї похилого віку можуть не дочекатися бодай часткової компенсації за їхнє колись націоналізоване майно.
Не поділяє позиції уряду Туска й частина польських політиків. Опозиціонери з Союзу лівих демократів заявляють, що громадяни незадоволені рішенням уряду, масово звертатимуться зі скаргами у суди. А це, кажуть політики, наразить польський держбюджет на величезні витрати.
На закиди критиків Дональд Туск відповів: «Я не маю жодного сумніву в тому, що за сприятливіших обставин ми запропонуємо цей закон на розгляд у Сеймі». Полемізуючи з опонентами, голова польського уряду заявив, що не міг би спокійно дивитися людям у вічі, якби очолюваний ним уряд шукав грошей на реприватизацію у кишенях платників податків.
Коментуючи виправдовування Туска, польські оглядачі нагадують про парламентські вибори, що відбуватимуться у Польщі восени. Мовляв, польська партія влади, рівень підтримки якої останнім часом знижується, вже розпочала виборчу кампанію.
Про забране майно не забули й колишні громадяни Польщі – євреї та німці. Деякі із них також вважають, що польська держава, яка користується націоналізованими земельними ділянками чи нерухомістю, зобов’язана компенсувати відібране.
Символічна компенсація надто дорога?
Грошові компенсації для тих, хто потерпів від комуністичної націоналізації, – одна з головних обіцянок кабінету міністрів, очолюваного Дональдом Туском. Польське Міністерство фінансів 3 роки працювало над створенням закону про реприватизацію. Згідно з проектом цього закону, держава повинна виплатити колишнім власникам націоналізованого майна так зване символічне відшкодування – 20 відсотків від його реальної вартості.
Утім, навіть одна п’ята вартості всього націоналізованого майна – це далеко не символічна сума. З державної скарбниці скривдженим власникам потрібно виплатити 20 мільярдів злотих, тобто 5 мільярдів євро.
Кілька днів тому Міністерство фінансів повідомило, що зупиняє процес підготовки закону про реприватизацію. Мовляв, фактично готовий проект закону на розгляд парламенту не передаватимуть. У польському фінансовому відомстві вважають, що в час глобальної економічної кризи реалізація закону про реприватизацію може мати небезпечні наслідки для фінансового сектора країни.
Зважаючи на великий суспільний резонанас питання реприватизації, голова польського уряду Дональд Туск узяв головний удар на себе. «Я беру на себе відповідальність за рішення про зупинення цього процесу. Ми не передаємо до Сейму цей закон, оскільки за теперішньої ситуації у світі, в Європі, а зокрема й у Польщі, пропонувати країні додаткові витрати, що обчислюються десятками мільярдів злотих, було б виявом порядності щодо скривджених, але водночас – великої непорядності щодо решти громадян», – наголосив Туск.
Колишні власники обурені, прем’єр заспокоює
Злива критики на адресу уряду Туска не забарилася. Колишні землевласники кажуть, що рішення кабінету міністрів фактично змушує їх остаточно погодитись із втратою майна.
Про своє незадоволення позицією польського уряду заявила і єврейська діаспора. Світовий єврейський конгрес поширив прес-реліз із коментарем голови Світової організації з питань повернення єврейського майна Рональда Лаудера. Він висловив побоювання, що євреї похилого віку можуть не дочекатися бодай часткової компенсації за їхнє колись націоналізоване майно.
Не поділяє позиції уряду Туска й частина польських політиків. Опозиціонери з Союзу лівих демократів заявляють, що громадяни незадоволені рішенням уряду, масово звертатимуться зі скаргами у суди. А це, кажуть політики, наразить польський держбюджет на величезні витрати.
На закиди критиків Дональд Туск відповів: «Я не маю жодного сумніву в тому, що за сприятливіших обставин ми запропонуємо цей закон на розгляд у Сеймі». Полемізуючи з опонентами, голова польського уряду заявив, що не міг би спокійно дивитися людям у вічі, якби очолюваний ним уряд шукав грошей на реприватизацію у кишенях платників податків.
Коментуючи виправдовування Туска, польські оглядачі нагадують про парламентські вибори, що відбуватимуться у Польщі восени. Мовляв, польська партія влади, рівень підтримки якої останнім часом знижується, вже розпочала виборчу кампанію.
