– Якщо ми подивимося на проект «Північний потік», то він уже розроблявся до суперечки 2008–2009 років. Росіяни і німці, які вклали досить великі кошти в проект, вирішили його будувати ще у 2006 році, після попередньої суперечки. Звичайно, росіяни могли міркувати в геополітичних термінах, що їхні стосунки з Україною будуть більш віддаленими, потрібно зменшити залежність від України, і тому потрібний альтернативний шлях. Для німецької сторони йшлося про економіку, вони не хотіли більше бачити перебої з постачанням. Тому вони хотіли мати інший шлях постачання напряму з Росії, який би оминав і Україну, і Білорусь. Треба усвідомлювати, що тоді виринула найбільша економічна криза за 50 років, Україна мала великі борги, які вона була неспроможна сплатити, а Росія, також через кризу, не мала великих можливостей для компромісу. Це речі, про які рідко говориться з громадськістю, і, як видно з депеш, їм приділяють не так багато уваги і американські дипломати.
– В американських дипломатичних депешах багато говориться про те, що тодішній керівник Росії Володимир Путін зробив це «принциповим питанням», незважаючи на фінансові втрати «Газпрому», через патологічну нелюбов до Президента України Віктора Ющенка. Чи можна говорити, що зараз, коли Президентом є Віктор Янукович, політика у газовому питанні стала принципово іншою?
– Звичайно, різниця відчутна. Невдовзі після обрання Президента Віктора Януковича Україна отримала 30-відсоткову знижку на імпорт російського газу, що пан Янукович записав собі в актив. При цьому багато українців вважають, що продовження російської оренди в Севастополі було неспівмірною ціною за це. А другий момент, який би я хотів зазначити, полягає в тому, що якби не Міжнародний валютний фонд, який вклав мільярди доларів в українську скарбницю, Україна не змогла б заплатити за імпорт газу з Росії навіть з цією знижкою. Ця знижка і гроші від МВФ затьмарили в громадській свідомості той факт, що минулого року, за Президента Януковича, Україна заплатила за російський газ набагато більше, ніж попереднього року. Ті майже 10 мільярдів доларів, які Україна сплатила за газпромівський газ минулого року, вона зуміла заплатити тільки тому, що уряд покрив видатки «Нафтогазу», а МВФ покрив видатки уряду. Але Україна буде неспроможною платити такі рахунки в майбутньому, якщо не почне заощаджувати енергію, не збільшить власний видобуток, не розширить використання інших джерел енергії, що зменшить імпорт газу з Росії.
– А тим часом Росія, дивлячись у майбутнє, будує обхідні газогони, на півночі і на півдні.
– Що стосується «Південного потоку», то остаточного фінансового рішення щодо його будівництва ще немає. Головні інвестори – «Газпром» та італійські енергетичні компанії – поки мають інші пріоритети. Поки що цей проект більше використовують для шантажу України. З іншого боку, «Північний проект», який фізично складається з двох труб, що паралельно пролягатимуть дном Балтійського моря, буде працювати, ймовірно, вже наприкінці року. Решта буде добудована протягом найближчого часу. Вони заберуть частину транспортного бізнесу в України і Білорусі. Тож Україні потрібно готуватися до того, що, незважаючи на те, що вона далі буде транспортувати багато російського газу, цей бізнес не буде зростати. Але для України це не мало б бути трагедією, бо Україна – багата країна, в неї є багато ресурсів, які потрібно розробляти. Тоді це не матиме такий страшний вплив на економіку.
– В американських дипломатичних депешах багато говориться про те, що тодішній керівник Росії Володимир Путін зробив це «принциповим питанням», незважаючи на фінансові втрати «Газпрому», через патологічну нелюбов до Президента України Віктора Ющенка. Чи можна говорити, що зараз, коли Президентом є Віктор Янукович, політика у газовому питанні стала принципово іншою?
– Звичайно, різниця відчутна. Невдовзі після обрання Президента Віктора Януковича Україна отримала 30-відсоткову знижку на імпорт російського газу, що пан Янукович записав собі в актив. При цьому багато українців вважають, що продовження російської оренди в Севастополі було неспівмірною ціною за це. А другий момент, який би я хотів зазначити, полягає в тому, що якби не Міжнародний валютний фонд, який вклав мільярди доларів в українську скарбницю, Україна не змогла б заплатити за імпорт газу з Росії навіть з цією знижкою. Ця знижка і гроші від МВФ затьмарили в громадській свідомості той факт, що минулого року, за Президента Януковича, Україна заплатила за російський газ набагато більше, ніж попереднього року. Ті майже 10 мільярдів доларів, які Україна сплатила за газпромівський газ минулого року, вона зуміла заплатити тільки тому, що уряд покрив видатки «Нафтогазу», а МВФ покрив видатки уряду. Але Україна буде неспроможною платити такі рахунки в майбутньому, якщо не почне заощаджувати енергію, не збільшить власний видобуток, не розширить використання інших джерел енергії, що зменшить імпорт газу з Росії.
– А тим часом Росія, дивлячись у майбутнє, будує обхідні газогони, на півночі і на півдні.
– Що стосується «Південного потоку», то остаточного фінансового рішення щодо його будівництва ще немає. Головні інвестори – «Газпром» та італійські енергетичні компанії – поки мають інші пріоритети. Поки що цей проект більше використовують для шантажу України. З іншого боку, «Північний проект», який фізично складається з двох труб, що паралельно пролягатимуть дном Балтійського моря, буде працювати, ймовірно, вже наприкінці року. Решта буде добудована протягом найближчого часу. Вони заберуть частину транспортного бізнесу в України і Білорусі. Тож Україні потрібно готуватися до того, що, незважаючи на те, що вона далі буде транспортувати багато російського газу, цей бізнес не буде зростати. Але для України це не мало б бути трагедією, бо Україна – багата країна, в неї є багато ресурсів, які потрібно розробляти. Тоді це не матиме такий страшний вплив на економіку.
