У Європі вперше Міжнародний жіночий день відзначили 19 березня 1911 року в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії. Тоді близько мільйона демонстрантів вийшли на вулиці, щоб вимагати для жінок виборче право, право на рівну оплату праці та право посідати державні посади.
В Америці жінки почали демонструвати свою солідарність ще раніше, у 1909 році. До цього їх закликала Соціалістична партія Америки. Свято солідарності протривало до початку Першої світової війни. Офіційно США визнали Міжнародний жіночий день лише у 1975 році, коли його проголосила таким Організація Об’єднаних Націй.
Як говорить професор історії Нью-йоркського університету Розалінд Розенберґ, зв’язок свята з соціалістами не пішов йому на користь.
«Відзначати Жіночий день запропонували соціалісти. Після Першої світової війни і більшовицької революції вони стали паріями у США. Партія продовжувала існувати, але вони вже не мали такої масової підтримки, яка в них була перед Першою світовою війною», – каже фахівець.
Нині навіть президент США Барак Обама закликав своїх співвітчизників відзначити Міжнародний жіночий день. Щоправда, американки тепер більше переймаються захистом прав жінок за кордоном.
Така організація, як «Жінки для жінок», планує спеціальні акції для жінок в країнах, розорених війною: Афганістані, Іраку, Косові, Руанді, Судані та кількох інших. Однією з акцій буде «Долучайся до нас на мосту». Очікується, що акції на мосту пройдуть в 48 країнах світу.
Директор британського відділення організації «Жінки для жінок» Кейт Настедт говорить, що західні жінки намагаються домогтися для жінок з країн, що розвиваються, тих прав, які жінки в інших країнах мають вже багато десятиліть.
«У таких країнах, як Америка, Данія чи Британія, де я живу, відбувся великий поступ щодо прав жінок. Важко собі уявити, щоб жінка не могла проголосувати чи володіти будинком, вийти з хати, коли їй це потрібно. Але в багатьох країнах світу жінки постають перед ще більшою дискримінацією, ніж ті, що виборювали свої права 100 років тому», – зауважує вона.
Однією з таких країн є Афганістан, де жінки, попри те, що існують відповідні закони, досі не можуть вільно працювати, отримувати медичну допомогу, захист в суді, обрати собі чоловіка.
«Тож жінки, які будуть стояти на мостах у Кабулі в Міжнародний жіночий день, будуть повторювати шлях їхніх попередниць, бо вони ризикують своїм життям так, як це робили жінки, які вимагали виборчого права на вулицях в Лондоні, в Америці 100 років тому. Це дуже і дуже подібно», – підсумовує Кейт Настедт з організації «Жінки для жінок».
В Америці жінки почали демонструвати свою солідарність ще раніше, у 1909 році. До цього їх закликала Соціалістична партія Америки. Свято солідарності протривало до початку Першої світової війни. Офіційно США визнали Міжнародний жіночий день лише у 1975 році, коли його проголосила таким Організація Об’єднаних Націй.
Як говорить професор історії Нью-йоркського університету Розалінд Розенберґ, зв’язок свята з соціалістами не пішов йому на користь.
«Відзначати Жіночий день запропонували соціалісти. Після Першої світової війни і більшовицької революції вони стали паріями у США. Партія продовжувала існувати, але вони вже не мали такої масової підтримки, яка в них була перед Першою світовою війною», – каже фахівець.
Нині навіть президент США Барак Обама закликав своїх співвітчизників відзначити Міжнародний жіночий день. Щоправда, американки тепер більше переймаються захистом прав жінок за кордоном.
Така організація, як «Жінки для жінок», планує спеціальні акції для жінок в країнах, розорених війною: Афганістані, Іраку, Косові, Руанді, Судані та кількох інших. Однією з акцій буде «Долучайся до нас на мосту». Очікується, що акції на мосту пройдуть в 48 країнах світу.
Директор британського відділення організації «Жінки для жінок» Кейт Настедт говорить, що західні жінки намагаються домогтися для жінок з країн, що розвиваються, тих прав, які жінки в інших країнах мають вже багато десятиліть.
«У таких країнах, як Америка, Данія чи Британія, де я живу, відбувся великий поступ щодо прав жінок. Важко собі уявити, щоб жінка не могла проголосувати чи володіти будинком, вийти з хати, коли їй це потрібно. Але в багатьох країнах світу жінки постають перед ще більшою дискримінацією, ніж ті, що виборювали свої права 100 років тому», – зауважує вона.
Однією з таких країн є Афганістан, де жінки, попри те, що існують відповідні закони, досі не можуть вільно працювати, отримувати медичну допомогу, захист в суді, обрати собі чоловіка.
«Тож жінки, які будуть стояти на мостах у Кабулі в Міжнародний жіночий день, будуть повторювати шлях їхніх попередниць, бо вони ризикують своїм життям так, як це робили жінки, які вимагали виборчого права на вулицях в Лондоні, в Америці 100 років тому. Це дуже і дуже подібно», – підсумовує Кейт Настедт з організації «Жінки для жінок».
