Доступність посилання

ТОП новини

Екс-кандидат на президента Білорусі відмовився від співпраці з КДБ


Олесь Міхалевич
Олесь Міхалевич

Мінськ – Колишній кандидат на президента Білорусі Олесь Міхалевич, один із семи затриманих 19 грудня екс-кандидатів на цю посаду, розповів у понеділок на прес-конференції у Мінську, чому підписав заяву про співпрацю з КДБ. Завдяки цьому документові його було звільнено з ув’язнення під підписку про невиїзд. На цій же прес-конференції Міхалевич публічно відмовився від співпраці із білоруським КДБ.

Міхалевич назвав в'язницю КДБ, у якій його утримували з часу арешту до 19 лютого, концтабором у центрі Мінська, де відбуваються катування.

«Хтось повинен зупинити цей концтабір», – заявив Міхалевич.

«Умова мого звільнення – підписання угоди про співпрацю з КДБ. Я свідомо пішов на цей крок. Це було продиктовано не тиском, і не тортурами, а бажанням донести інформацію про те, що відбувається з ув'язненими. Я відкрито заявляю, що ніколи не був і не буду агентом КДБ. Своєю публічною заявою знімаю із себе відповідальність, яка була вказана на папері», – зазначив Міхалевич.

Політик також повідомив, що вислав до прокуратури заяву про тортури, які відбуваються у в'язниці КДБ. Таку ж заяву він має намір подати до Комітету з тортур ООН.
«Дихальні вправи» з ацетоном
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:02:02 0:00

«Дихальні вправи» з ацетоном

У своїй заяві до білоруської прокуратури Олесь Міхалевич детально описує знущання, до яких вдаються над затриманими у СІЗО КДБ в Мінську.

«10 січня «охоронці охоронців» – люди в чорних масках без розпізнавальних знаків – виволокли з камери, силоміць вдягнули наручники ззаду, підняли їх так, щоб опустити обличчям до бетонної підлоги. Спустили по гвинтових сходах в підвальне приміщення, – ідеться у заяві Міхалевича. – Сказали, вивертаючи руки за спиною максимально високо вгору, поки не почали хрустіти суглоби, що я повинен виконувати все, що від мене вимагають… Співробітників ізолятора при цьому не було навіть у коридорах».

Міхалевич розповів про систематичні обшуки – по 5-6 разів на добу. Під час цього в’язнів ставили голими «на розтяжку», підсікаючи ноги «майже до повного шпагату». У кімнаті, де температура, не перевищувала 10 градусів, людей ставили голими на віддалі метра від стіни, змушуючи впиратися в неї руками, часто із вивернутими назовні долонями. «Тримали так по 40 хвилин», – написав у своїй заяві екс-кандидат.

У самій камері опалення теж не було. І температура там не перевищувала 10 градусів.

У камері на 8 спальних місць утримували 15 осіб. Тому спати доводилося по черзі. «Якщо зміна спати припадала вдень, то доводилося вибирати між сном і прогулянкою. Під час обшуку виводили на годину усіх 15 осіб в карцер площею 5 квадратів, де деякі втрачали свідомість», – свідчить Міхалевич.

На ніч у камері не вимикали денне світло, і вимагали лягати обличчям під лампу, забороняли накривати обличчя хусткою, «щоб бачити обличчя». У Міхалевича, за його словами, почав псуватися зір. Наказували спати, повернувшись обличчям до «вічка» у дверях. Фактично, це виливалася у катування відсутністю сну.

У камері фарбували підлогу фарбою на ацетоні і вимагали знаходиться в приміщенні, яке, фактично, не провітрювалося, до повного висихання фарби.

Заарештовані також не мали можливості зустрітися із адвокатами наодинці. Олесь Міхалевич каже, що це робилося для того, щоб позбавити в’язнів можливості розповісти про тортури.

На своїй прес-конференції у Мінську опозиційний політик не виключив, що його знову арештують. Однак це його не лякає.

«Я зроблю все можливе, щоб зник концтабір у центрі Мінська», – заявив колишній кандидат на президента.
  • Зображення 16x9

    Валерій Калиновський

    Народився в 1967 році в Україні. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету та аспірантуру в Інституті історії мистецтва, етнографії та фольклору Національної академії наук Білорусі. Із 1987 року працював в іванівській районній газеті на Берестейщині, мінській обласній газеті, республіканському виданні «Чырвоная змена», в парламентський газеті «Звязда» перших років незалежності Білорусі. Кореспондент Української служби Радіо Свобода в Мінську з 1994 року, з 2000 року – в Білоруській службі Радіо Свобода. Автор книг «Справа Бяляцького» (2012), «Пані Ельжбета. Історія однієї дружби» (2016), «Діти Франції. Історія сімей, які повірили Сталіну» (2019).

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG