Міхалевич назвав в'язницю КДБ, у якій його утримували з часу арешту до 19 лютого, концтабором у центрі Мінська, де відбуваються катування.
«Хтось повинен зупинити цей концтабір», – заявив Міхалевич.
«Умова мого звільнення – підписання угоди про співпрацю з КДБ. Я свідомо пішов на цей крок. Це було продиктовано не тиском, і не тортурами, а бажанням донести інформацію про те, що відбувається з ув'язненими. Я відкрито заявляю, що ніколи не був і не буду агентом КДБ. Своєю публічною заявою знімаю із себе відповідальність, яка була вказана на папері», – зазначив Міхалевич.
Політик також повідомив, що вислав до прокуратури заяву про тортури, які відбуваються у в'язниці КДБ. Таку ж заяву він має намір подати до Комітету з тортур ООН.
«Дихальні вправи» з ацетоном
У своїй заяві до білоруської прокуратури Олесь Міхалевич детально описує знущання, до яких вдаються над затриманими у СІЗО КДБ в Мінську.
«10 січня «охоронці охоронців» – люди в чорних масках без розпізнавальних знаків – виволокли з камери, силоміць вдягнули наручники ззаду, підняли їх так, щоб опустити обличчям до бетонної підлоги. Спустили по гвинтових сходах в підвальне приміщення, – ідеться у заяві Міхалевича. – Сказали, вивертаючи руки за спиною максимально високо вгору, поки не почали хрустіти суглоби, що я повинен виконувати все, що від мене вимагають… Співробітників ізолятора при цьому не було навіть у коридорах».
Міхалевич розповів про систематичні обшуки – по 5-6 разів на добу. Під час цього в’язнів ставили голими «на розтяжку», підсікаючи ноги «майже до повного шпагату». У кімнаті, де температура, не перевищувала 10 градусів, людей ставили голими на віддалі метра від стіни, змушуючи впиратися в неї руками, часто із вивернутими назовні долонями. «Тримали так по 40 хвилин», – написав у своїй заяві екс-кандидат.
У самій камері опалення теж не було. І температура там не перевищувала 10 градусів.
У камері на 8 спальних місць утримували 15 осіб. Тому спати доводилося по черзі. «Якщо зміна спати припадала вдень, то доводилося вибирати між сном і прогулянкою. Під час обшуку виводили на годину усіх 15 осіб в карцер площею 5 квадратів, де деякі втрачали свідомість», – свідчить Міхалевич.
На ніч у камері не вимикали денне світло, і вимагали лягати обличчям під лампу, забороняли накривати обличчя хусткою, «щоб бачити обличчя». У Міхалевича, за його словами, почав псуватися зір. Наказували спати, повернувшись обличчям до «вічка» у дверях. Фактично, це виливалася у катування відсутністю сну.
У камері фарбували підлогу фарбою на ацетоні і вимагали знаходиться в приміщенні, яке, фактично, не провітрювалося, до повного висихання фарби.
Заарештовані також не мали можливості зустрітися із адвокатами наодинці. Олесь Міхалевич каже, що це робилося для того, щоб позбавити в’язнів можливості розповісти про тортури.
На своїй прес-конференції у Мінську опозиційний політик не виключив, що його знову арештують. Однак це його не лякає.
«Я зроблю все можливе, щоб зник концтабір у центрі Мінська», – заявив колишній кандидат на президента.
«Хтось повинен зупинити цей концтабір», – заявив Міхалевич.
«Умова мого звільнення – підписання угоди про співпрацю з КДБ. Я свідомо пішов на цей крок. Це було продиктовано не тиском, і не тортурами, а бажанням донести інформацію про те, що відбувається з ув'язненими. Я відкрито заявляю, що ніколи не був і не буду агентом КДБ. Своєю публічною заявою знімаю із себе відповідальність, яка була вказана на папері», – зазначив Міхалевич.
Політик також повідомив, що вислав до прокуратури заяву про тортури, які відбуваються у в'язниці КДБ. Таку ж заяву він має намір подати до Комітету з тортур ООН.
«Дихальні вправи» з ацетоном
У своїй заяві до білоруської прокуратури Олесь Міхалевич детально описує знущання, до яких вдаються над затриманими у СІЗО КДБ в Мінську.
«10 січня «охоронці охоронців» – люди в чорних масках без розпізнавальних знаків – виволокли з камери, силоміць вдягнули наручники ззаду, підняли їх так, щоб опустити обличчям до бетонної підлоги. Спустили по гвинтових сходах в підвальне приміщення, – ідеться у заяві Міхалевича. – Сказали, вивертаючи руки за спиною максимально високо вгору, поки не почали хрустіти суглоби, що я повинен виконувати все, що від мене вимагають… Співробітників ізолятора при цьому не було навіть у коридорах».
Міхалевич розповів про систематичні обшуки – по 5-6 разів на добу. Під час цього в’язнів ставили голими «на розтяжку», підсікаючи ноги «майже до повного шпагату». У кімнаті, де температура, не перевищувала 10 градусів, людей ставили голими на віддалі метра від стіни, змушуючи впиратися в неї руками, часто із вивернутими назовні долонями. «Тримали так по 40 хвилин», – написав у своїй заяві екс-кандидат.
У самій камері опалення теж не було. І температура там не перевищувала 10 градусів.
У камері на 8 спальних місць утримували 15 осіб. Тому спати доводилося по черзі. «Якщо зміна спати припадала вдень, то доводилося вибирати між сном і прогулянкою. Під час обшуку виводили на годину усіх 15 осіб в карцер площею 5 квадратів, де деякі втрачали свідомість», – свідчить Міхалевич.
На ніч у камері не вимикали денне світло, і вимагали лягати обличчям під лампу, забороняли накривати обличчя хусткою, «щоб бачити обличчя». У Міхалевича, за його словами, почав псуватися зір. Наказували спати, повернувшись обличчям до «вічка» у дверях. Фактично, це виливалася у катування відсутністю сну.
У камері фарбували підлогу фарбою на ацетоні і вимагали знаходиться в приміщенні, яке, фактично, не провітрювалося, до повного висихання фарби.
Заарештовані також не мали можливості зустрітися із адвокатами наодинці. Олесь Міхалевич каже, що це робилося для того, щоб позбавити в’язнів можливості розповісти про тортури.
На своїй прес-конференції у Мінську опозиційний політик не виключив, що його знову арештують. Однак це його не лякає.
«Я зроблю все можливе, щоб зник концтабір у центрі Мінська», – заявив колишній кандидат на президента.
