– Пані професор, на Вашу думку, чи може Україна балансувати між двома великими сусідами, такими як Євросоюз та Росія?
– Насправді це величезний виклик для України. Мені здається, українці не хочуть обирати між цими двома партнерами, вони хочуть бути в Євросоюзі і одночасно в СНД. Питання в тому, чи можна так – не робити вибору? Наприклад, в ситуації з митним союзом Росії, Білорусі та Казахстану: якщо Україна вступає до цього об’єднання, переговори щодо зони вільної торгівлі з ЄС практично зводяться нанівець. Загалом, нам треба якось співіснувати, хоч відносини у цьому трикутнику «ЄС – Україна – Росія» часом дуже непрості.
– Є твердження, що, зважаючи на євроінтеграційні наміри України, Росія нині не гребує нічим, щоб втримати свій вплив на Україну – як політичний, так і в сфері бізнесу. Наскільки ця тенденція загрозлива для України?
– Дуже поширеною є така думка, що російська влада хоче мати такі собі ексклюзивні відносини з Україною. Так, ми бачимо тісні зв’язки між українським та російським суспільствами, а також в політичній та економічній сферах. Але проблема в тому, що в сучасних умовах Росія просто не може мати ексклюзивні відносини з Україною, хоча б тому, що особливого бажання на те немає в українському суспільстві. Російська влада чомусь не розуміє, в якій складній ситуації нині Україна, яка фактично розривається між двома великими сусідами.
– Розширення ЄС призупинилося, і невідомо наскільки. Чи може Україна у цей період до чергового розширення перетворитися на впливового партнера Євросоюзу?
– Євросоюзу наразі непросто, адже дуже складно скоординувати діяльність 27 країн-членів. Треба ще трохи часу, щоб звикнути до такого розширеного формату ЄС. Однак вся ця ситуація зовсім не означає, що ЄС не може мати тісної співпраці з Україною. Формат нинішніх відносин безперечно зміниться, якщо вдасться-таки підписати угоду про асоціацію. Важливо зрозуміти, що тимчасова відмова від розширення зовсім не означає, що Євросоюз закритий для України. Так, поки не йдеться про членство, але насправді все можливо, в цьому вся суть угоди про асоціацію.
– Насправді це величезний виклик для України. Мені здається, українці не хочуть обирати між цими двома партнерами, вони хочуть бути в Євросоюзі і одночасно в СНД. Питання в тому, чи можна так – не робити вибору? Наприклад, в ситуації з митним союзом Росії, Білорусі та Казахстану: якщо Україна вступає до цього об’єднання, переговори щодо зони вільної торгівлі з ЄС практично зводяться нанівець. Загалом, нам треба якось співіснувати, хоч відносини у цьому трикутнику «ЄС – Україна – Росія» часом дуже непрості.
– Є твердження, що, зважаючи на євроінтеграційні наміри України, Росія нині не гребує нічим, щоб втримати свій вплив на Україну – як політичний, так і в сфері бізнесу. Наскільки ця тенденція загрозлива для України?
– Дуже поширеною є така думка, що російська влада хоче мати такі собі ексклюзивні відносини з Україною. Так, ми бачимо тісні зв’язки між українським та російським суспільствами, а також в політичній та економічній сферах. Але проблема в тому, що в сучасних умовах Росія просто не може мати ексклюзивні відносини з Україною, хоча б тому, що особливого бажання на те немає в українському суспільстві. Російська влада чомусь не розуміє, в якій складній ситуації нині Україна, яка фактично розривається між двома великими сусідами.
– Розширення ЄС призупинилося, і невідомо наскільки. Чи може Україна у цей період до чергового розширення перетворитися на впливового партнера Євросоюзу?
– Євросоюзу наразі непросто, адже дуже складно скоординувати діяльність 27 країн-членів. Треба ще трохи часу, щоб звикнути до такого розширеного формату ЄС. Однак вся ця ситуація зовсім не означає, що ЄС не може мати тісної співпраці з Україною. Формат нинішніх відносин безперечно зміниться, якщо вдасться-таки підписати угоду про асоціацію. Важливо зрозуміти, що тимчасова відмова від розширення зовсім не означає, що Євросоюз закритий для України. Так, поки не йдеться про членство, але насправді все можливо, в цьому вся суть угоди про асоціацію.
