Богородицьку фортецю, залишки якої збереглись на території майже 70 гектарів, більшість дослідників датують 18 століттям. Через незвичне проектування її називають дивом українського фортифікаційного мистецтва: з висоти пташиного польоту вона схожа на черепаху. На думку вчених, фортеця постала не на порожньому місці: раніше там було старовинне козацьке містечко Самарь, ще раніше – поселення одного з давніх племен.
Дніпропетровські історики і громадські активісти міркують про долю Новоборгородицької фортеці. Дніпропетровськ, лютий 2011року
Про унікальність місцини зараз нагадують хіба що охоронні таблички. Рови завалені будівельним сміттям, родючий шар ґрунту поступово знімають і вивозять місцеві мешканці, з боку до пам’ятки підбирається сучасне кладовище, офіційно закрите ще у 80-ті роки.
Громадські захисники – безправні
Ініціативна група прилеглого житлового масиву б’є на сполох: пам’ятку треба терміново рятувати. З цим закликом дістались і до місцевої влади, і до столичного Міністерства культури. Скрізь відписки: об’єкт має упорядковувати місцева громада – якщо знайде кошти, розповів активіст ініціативної групи Геннадій Мусієнко.
До пам’ятки підбирається сучасне кладовище, офіційно закрите ще у 80-ті роки«Цвинтар семимильними кроками рухається по території Новоборгородицької фортеці. І ніяких заходів не вживається», – каже мешканець.
До захисту унікальної пам’ятки долучились і козацькі організації: виставили охорону, намагались зупиняти порушників, не дозволяючи палити вогнища і висипати сміття. Проте у конфліктах закон не завжди на боці козаків, розказує голова правління громадської організації «Благодійний фонд імені Івана Сірка» Владислав Ладигін.
«Перша конфліктна ситуація – і ми зрозуміли, що потрібна купа паперів, аби дії наших людей, які ведуть громадську охорону пам’ятки, вважалися законними. Треба юридично захистити їх», – зазначив активіст козацької організації.
Музей, заповідник, музейно-туристичний комплекс?
Територія Новоборгородицької фортеці – вид на Самару. Дніпропетровськ, серпень 2010 року
Офіційний статус визначного місця – пам’ятка історії національного значення. А втім, її ґрунтовне дослідження триває усього кілька років. Не території археологи виявили багато цікавих артефактів – натільні хрести, залишки зброї та обмундирування, каблучки-печатки, торговельні пломби тощо. Тепер бояться, що шлях до пам’ятки знайдуть і «чорні копачі». Відтак ініціюють створення на території фортеці офіційного наукового закладу з адміністрацією і охороною. Це може бути комунальний музей або навіть національний історико-культурний заповідник.
«Зараз територія стоїть на балансі Cамарського виконкому. Але конкретного посадовця, який відповідає за цю територію, не визначено. А тоді стане заповідник, у нього буде керівництво. Яке і буде керувати та відповідати за цю територію», – вважає директор Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей Лідія Голубчик.
Наразі кілька громадських організацій і науковців розробили свій проект порятунку пам’ятки. На її території пропонують зробити цілий музейно-туристичний комплекс – щось на кшталт Запорозької Січі на о. Хортиця. Пропозицію разом з проектом передали до облдержадміністрації.
Довідка з Дніпропетровського національного історичного музею ім.. Яворницького: Стара Самарь є пам'яткою козацької доби (XV - XVIII століття). Новобогородицька (Богородицька) фортеця збудована у 1668 році на території, що відповідає сучасному Самарському району Дніпропетровська. З нею пов'язані діяльність гетьманів Івана Мазепи, Петра Іваненка (Петрика), війни з Кримським ханством та Османською імперією.
Унікальність Старої Самарі полягає в тому, що це єдине велике поселення козацької доби в Степовій Україні, яке без істотного руйнування збереглося до наших днів і є надзвичайно перспективним для наукового вивчення, реконструкції та туристичного використання.
2001 року постановою Кабміну цей об'єкт під назвою «Новобогородицька фортеця» визнано пам'яткою історії національного значення. З цього ж року на території Старої Самари почалися археологічні дослідження. На 1686 кв. м дослідженої території виявлено понад 10 тисяч артефактів. Через брак фінансування археологічні дослідження проводяться з перервами. До цього часу пам’ятка не включена до жодної міської чи обласної програми.
Про унікальність місцини зараз нагадують хіба що охоронні таблички. Рови завалені будівельним сміттям, родючий шар ґрунту поступово знімають і вивозять місцеві мешканці, з боку до пам’ятки підбирається сучасне кладовище, офіційно закрите ще у 80-ті роки.
Громадські захисники – безправні
Ініціативна група прилеглого житлового масиву б’є на сполох: пам’ятку треба терміново рятувати. З цим закликом дістались і до місцевої влади, і до столичного Міністерства культури. Скрізь відписки: об’єкт має упорядковувати місцева громада – якщо знайде кошти, розповів активіст ініціативної групи Геннадій Мусієнко.
До захисту унікальної пам’ятки долучились і козацькі організації: виставили охорону, намагались зупиняти порушників, не дозволяючи палити вогнища і висипати сміття. Проте у конфліктах закон не завжди на боці козаків, розказує голова правління громадської організації «Благодійний фонд імені Івана Сірка» Владислав Ладигін.
«Перша конфліктна ситуація – і ми зрозуміли, що потрібна купа паперів, аби дії наших людей, які ведуть громадську охорону пам’ятки, вважалися законними. Треба юридично захистити їх», – зазначив активіст козацької організації.
Музей, заповідник, музейно-туристичний комплекс?
Офіційний статус визначного місця – пам’ятка історії національного значення. А втім, її ґрунтовне дослідження триває усього кілька років. Не території археологи виявили багато цікавих артефактів – натільні хрести, залишки зброї та обмундирування, каблучки-печатки, торговельні пломби тощо. Тепер бояться, що шлях до пам’ятки знайдуть і «чорні копачі». Відтак ініціюють створення на території фортеці офіційного наукового закладу з адміністрацією і охороною. Це може бути комунальний музей або навіть національний історико-культурний заповідник.
«Зараз територія стоїть на балансі Cамарського виконкому. Але конкретного посадовця, який відповідає за цю територію, не визначено. А тоді стане заповідник, у нього буде керівництво. Яке і буде керувати та відповідати за цю територію», – вважає директор Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей Лідія Голубчик.
Наразі кілька громадських організацій і науковців розробили свій проект порятунку пам’ятки. На її території пропонують зробити цілий музейно-туристичний комплекс – щось на кшталт Запорозької Січі на о. Хортиця. Пропозицію разом з проектом передали до облдержадміністрації.
Довідка з Дніпропетровського національного історичного музею ім.. Яворницького: Стара Самарь є пам'яткою козацької доби (XV - XVIII століття). Новобогородицька (Богородицька) фортеця збудована у 1668 році на території, що відповідає сучасному Самарському району Дніпропетровська. З нею пов'язані діяльність гетьманів Івана Мазепи, Петра Іваненка (Петрика), війни з Кримським ханством та Османською імперією.
Унікальність Старої Самарі полягає в тому, що це єдине велике поселення козацької доби в Степовій Україні, яке без істотного руйнування збереглося до наших днів і є надзвичайно перспективним для наукового вивчення, реконструкції та туристичного використання.
2001 року постановою Кабміну цей об'єкт під назвою «Новобогородицька фортеця» визнано пам'яткою історії національного значення. З цього ж року на території Старої Самари почалися археологічні дослідження. На 1686 кв. м дослідженої території виявлено понад 10 тисяч артефактів. Через брак фінансування археологічні дослідження проводяться з перервами. До цього часу пам’ятка не включена до жодної міської чи обласної програми.
