Століття радянського міністра культури Бабійчука відзначили у найкращих традиціях минулого. Аж п’ять колишніх міністрів культури та чинний міністр Михайло Кулиняк прийшли привітати ювіляра. Останній передав вітання від Президента Віктора Януковича та від Прем’єр-міністра Миколи Азарова.
Діяльність Ростислава Бабійчука на ниві української радянської культури Михайло Кулиняк навіть назвав взірцем служіння вітчизні.
«Завдячуючи вашій активній підтримці, відбувалося професійне зростання таких видатних майстрів, як Павло Вірський, Анатолій Шекера, Стефан Турчак, Анатолій Авдієвський, Сергій Данченко та багатьох інших, чиї імена відомі й шановані не лише в Україні, а й за її межами», – сказав Михайло Кулиняк.
«Бабійчук був людиною радянської системи»
Проте під час 15-річного керування Ростислава Бабійчука українська культура зазнала і втрат. Зокрема, у ті часи знищили панно відомої української художниці-шістдесятниці Алли Горської. Так уночі розбили на друзки щойно завершений вітраж у холі Київського університету імені Шевченка. Вітраж зображав Шевченка, який пригортав до себе дівчину-Україну.
Також у той час, 1968 року, зі Спілки художників України виключили Людмилу Семикіну. Причиною, за словами самої художниці, став підпис під листом на захист Чорновола. Це розглядалося як антирадянщина.
«В той час, коли мене виключали, вся наша інтелігенція сиділа в таборах, переслідували і викликали людей на допити. І ті родини мали якісь дуже великі ускладнення, їх виключали з роботи і все. Оце був клімат у той час», – розповіла художниця.
Взагалі до Бабійчука ставилися іронічно, згадує Людмила Семикіна. «Тоді між інтелігенцією навіть поговірка ходила: є «Бабій Яр» і є «Бабій-чук», – додає вона. – Під його рукою знаходилися люди, які не отримували на життя вільне в мистецтві, а мали якісь ускладнення чи, може, взагалі не реалізовувались. Позитивного в свій час про нього я нічого не чула».
Водночас Людмила Семикіна зазначає, що Ростислав Бабійчук був людиною радянської системи, і він повинен був діяти за визначеною ідеологією та цензурою.
Втім, за часів його керування було створено ансамбль Вірського. Він також ініціював створення музично-драматичних театрів, а також був ініціатором будівництва палацу «Україна».
«То був час реформ… тепер концертна діяльність зведена до голих дівчат»
Наразі у свої 100 років екс-міністр культури Ростислав Бабійчук пильно стежить за новинами. Він вважає, що ситуація з культурою та духовністю в Україні сьогодні гірша, ніж за часів його керування.
«Час, коли я був міністром, то був час реформ, перебудови. Тепер я бачу зовсім інше – і халтура, і примітивізм, і безголосся, і тільки тепер концертна діяльність зведена до голих дівчат, які танцюють, і пританцьовує видатний діяч. Переживаю страшно», – сказав Ростислав Бабійчук.
Він висловив сподівання, що нещодавно ухвалений Верховною Радою закон про культуру виправить становище. Але, наголошує Ростислав Бабійчук, дуже багато ще треба робити для того, щоб «мистецтво в Україні стало справжнім мистецтвом духовності народу».
Діяльність Ростислава Бабійчука на ниві української радянської культури Михайло Кулиняк навіть назвав взірцем служіння вітчизні.
«Завдячуючи вашій активній підтримці, відбувалося професійне зростання таких видатних майстрів, як Павло Вірський, Анатолій Шекера, Стефан Турчак, Анатолій Авдієвський, Сергій Данченко та багатьох інших, чиї імена відомі й шановані не лише в Україні, а й за її межами», – сказав Михайло Кулиняк.
«Бабійчук був людиною радянської системи»
Проте під час 15-річного керування Ростислава Бабійчука українська культура зазнала і втрат. Зокрема, у ті часи знищили панно відомої української художниці-шістдесятниці Алли Горської. Так уночі розбили на друзки щойно завершений вітраж у холі Київського університету імені Шевченка. Вітраж зображав Шевченка, який пригортав до себе дівчину-Україну.
Також у той час, 1968 року, зі Спілки художників України виключили Людмилу Семикіну. Причиною, за словами самої художниці, став підпис під листом на захист Чорновола. Це розглядалося як антирадянщина.
«В той час, коли мене виключали, вся наша інтелігенція сиділа в таборах, переслідували і викликали людей на допити. І ті родини мали якісь дуже великі ускладнення, їх виключали з роботи і все. Оце був клімат у той час», – розповіла художниця.
Взагалі до Бабійчука ставилися іронічно, згадує Людмила Семикіна. «Тоді між інтелігенцією навіть поговірка ходила: є «Бабій Яр» і є «Бабій-чук», – додає вона. – Під його рукою знаходилися люди, які не отримували на життя вільне в мистецтві, а мали якісь ускладнення чи, може, взагалі не реалізовувались. Позитивного в свій час про нього я нічого не чула».
Водночас Людмила Семикіна зазначає, що Ростислав Бабійчук був людиною радянської системи, і він повинен був діяти за визначеною ідеологією та цензурою.
Втім, за часів його керування було створено ансамбль Вірського. Він також ініціював створення музично-драматичних театрів, а також був ініціатором будівництва палацу «Україна».
«То був час реформ… тепер концертна діяльність зведена до голих дівчат»
Наразі у свої 100 років екс-міністр культури Ростислав Бабійчук пильно стежить за новинами. Він вважає, що ситуація з культурою та духовністю в Україні сьогодні гірша, ніж за часів його керування.
«Час, коли я був міністром, то був час реформ, перебудови. Тепер я бачу зовсім інше – і халтура, і примітивізм, і безголосся, і тільки тепер концертна діяльність зведена до голих дівчат, які танцюють, і пританцьовує видатний діяч. Переживаю страшно», – сказав Ростислав Бабійчук.
Він висловив сподівання, що нещодавно ухвалений Верховною Радою закон про культуру виправить становище. Але, наголошує Ростислав Бабійчук, дуже багато ще треба робити для того, щоб «мистецтво в Україні стало справжнім мистецтвом духовності народу».
