За британськими виборчими законами, особи, ув’язнені за скоєння карних злочинів, позбавлені виборчого права. Проте Європейський суд із прав людини у Страсбурзі, що його юрисдикція поширюється на Велику Британію як члена Європейського Союзу, ухвалив вердикт, відповідно до якого положення британського виборчого закону, яке містить повну заборону на участь у виборах усіх осіб, що перебувають в ув’язненні, становить порушення прав людини.
Та британський уряд лише тепер збагнув, що ухвала суду стосується не лише виборів до британського та Європейського парламентів. Правники, які щойно розтлумачили ухвалу Європейського суду, твердять, що вона стосується будь-яких виборів, які формують законодавчі органи. А у Великій Британії законодавчою діяльністю займається не лише британський парламент, але й автономні парламенти у Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії.
Це уточнення важливе тому, що наступні вибори до Європейського парламенту відбудуться 2014 року, а до британського на рік пізніше. Тому британський уряд уважав, що має достатньо часу, щоб зробити відповідні корективи. Вибори ж до Шотландського парламенту і Валлійської асамблеї мають відбутися вже 5 травня цього року, і така швидка зміна закону за короткий час у Британії є практично неможливою.
Кабінет міністрів нині розглядає можливість надання виборчого права особам, строк ув’язнення яких становить менше одного року. Відповідний законопроект мав бути підготований на серпень цього року.
Але правник Ейдан О’Нілл, що спеціалізується на правах в’язнів, розтлумачив парламентському комітетові з політичної і конституційної реформи, що вибори до парламентів Шотландії й Уельсу підпадають не лише під закони щодо прав людини, але і під закони Європейського Союзу загалом. Тому ненадання виборчого права в’язням на цих виборах поставить знак питання щодо їх законності, а на британський уряд можуть чекати позови щодо грошової компенсації. Інші експерти заявили, що навіть дозвіл на голосування для ув’язнених на термін менше від року не змінить становища, бо європейські закони щодо прав людини і далі порушуватимуться.
Становище ускладнюється тим, що багато депутатів парламенту виступають категорично проти надання в’язням права голосу. Також вони вбачають у ситуації можливість кинути виклик тому, в чому вони вбачають порушення з боку ЄС суверенних прав британського парламенту. Експерти вважають сумнівним, що депутати проголосують за пропозиції надати право голосу 28 тисячам в’язнів, із яких 6 тисяч ув’язнені за злочини із застосуванням насильства, понад 1700 – за злочини на статевому ґрунті, понад 4 тисячі за крадіжки і понад 4300 – за злочини, пов’язані з наркотиками.
У Шотландії – теж проти
Крім того, і в Шотландії виступають проти надання в’язням права голосу, як про це розповідає оглядач Марк Джонсон. «Шотландський уряд, що є рішучо проти надання дозволу на голосування в’язням, наполягає на тому, що жоден із них не одержить такого права на травневих виборах у Шотландії, бо часові рамки для зміни правил це просто унеможливлюють», – зазначив Джонсон.
Парадокс британської системи полягає в тому, що з будь-яким позовом щодо компенсації за порушення прав людини у Шотландії буде змушений давати собі раду уряд Великої Британії, бо проблема права на голосування є в його компетенції.
Уряд вважає, що компенсаційні позови можуть коштувати бюджетові близько 160 мільйонів фунтів, і цей факт може спричинити громадське обурення у час радикального скорочення видатків на громадські потреби. Пошуки виходу із цього становища тривають.
Та британський уряд лише тепер збагнув, що ухвала суду стосується не лише виборів до британського та Європейського парламентів. Правники, які щойно розтлумачили ухвалу Європейського суду, твердять, що вона стосується будь-яких виборів, які формують законодавчі органи. А у Великій Британії законодавчою діяльністю займається не лише британський парламент, але й автономні парламенти у Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії.
Це уточнення важливе тому, що наступні вибори до Європейського парламенту відбудуться 2014 року, а до британського на рік пізніше. Тому британський уряд уважав, що має достатньо часу, щоб зробити відповідні корективи. Вибори ж до Шотландського парламенту і Валлійської асамблеї мають відбутися вже 5 травня цього року, і така швидка зміна закону за короткий час у Британії є практично неможливою.
Кабінет міністрів нині розглядає можливість надання виборчого права особам, строк ув’язнення яких становить менше одного року. Відповідний законопроект мав бути підготований на серпень цього року.
Але правник Ейдан О’Нілл, що спеціалізується на правах в’язнів, розтлумачив парламентському комітетові з політичної і конституційної реформи, що вибори до парламентів Шотландії й Уельсу підпадають не лише під закони щодо прав людини, але і під закони Європейського Союзу загалом. Тому ненадання виборчого права в’язням на цих виборах поставить знак питання щодо їх законності, а на британський уряд можуть чекати позови щодо грошової компенсації. Інші експерти заявили, що навіть дозвіл на голосування для ув’язнених на термін менше від року не змінить становища, бо європейські закони щодо прав людини і далі порушуватимуться.
Становище ускладнюється тим, що багато депутатів парламенту виступають категорично проти надання в’язням права голосу. Також вони вбачають у ситуації можливість кинути виклик тому, в чому вони вбачають порушення з боку ЄС суверенних прав британського парламенту. Експерти вважають сумнівним, що депутати проголосують за пропозиції надати право голосу 28 тисячам в’язнів, із яких 6 тисяч ув’язнені за злочини із застосуванням насильства, понад 1700 – за злочини на статевому ґрунті, понад 4 тисячі за крадіжки і понад 4300 – за злочини, пов’язані з наркотиками.
У Шотландії – теж проти
Крім того, і в Шотландії виступають проти надання в’язням права голосу, як про це розповідає оглядач Марк Джонсон. «Шотландський уряд, що є рішучо проти надання дозволу на голосування в’язням, наполягає на тому, що жоден із них не одержить такого права на травневих виборах у Шотландії, бо часові рамки для зміни правил це просто унеможливлюють», – зазначив Джонсон.
Парадокс британської системи полягає в тому, що з будь-яким позовом щодо компенсації за порушення прав людини у Шотландії буде змушений давати собі раду уряд Великої Британії, бо проблема права на голосування є в його компетенції.
Уряд вважає, що компенсаційні позови можуть коштувати бюджетові близько 160 мільйонів фунтів, і цей факт може спричинити громадське обурення у час радикального скорочення видатків на громадські потреби. Пошуки виходу із цього становища тривають.
