Протистояння між польською національною меншиною у Литві та литовською владою триває з 1990-х років. Поляки компактно проживають в околицях Вільнюса й становлять майже 7 відсотків населення країни.
Литовські поляки закидають офіційному Вільнюсу порушеня рамкової конвенції ЄС. Мовляв, литовська влада змушує поляків усувати двомовні литовсько-польські назви вулиць, а також не дозвляє вживати польські прізвища згідно з нормою польського правопису, додає до них характерні литовські закінчення.
Асиміляція чи глибша інтеграція?
Всупереч рішенням литовських судових інстанцій, деякі поляки демонстративно відмовляються усувати двомовні назви вулиць. У свою чергу суперечку про запис польських прізвищ литовські поляки намагаються вирішити з допомогою європейського арбітражу.
Секретар самоврядування Вільнюського району Рената Цитацька розповіла: «Справа потрапила на розгляд до Європейського суду в Люксембурзі. Поляк із Литви на прізвище Вердина звернувся зі скаргою до суду на литовську державу, бо його дружині не дозволили записати прізвище у паспорті через w («дабл’ю») – літеру, якої немає в литовській абетці. Тож тепер ми чекаємо рішення цього судового органу ЄС».
Річ у тім, каже Рената Цитацька, що запис польських прізвищ, згідно з литовськими мовними нормами, спричиняє полякам чимало незручностей, наприклад у питаннях, пов’язаних із отриманням спадщини. Та в цілому, твердить Цитацька, литовські поляки побоюються, що Вільнюс прагне їхньої повної асиміляції.
Натомість представники литовської влади наголошують на тому, що польська спільнота повинна глибше інтегруватися з литовським народом, зокрема інтенсивніше вивчати литовську мову. Суперечка між польською меншиною та офіційним Вільнюсом поглибилася кілька тижнів тому, коли литовський Сейм розглядав проект нового закону про освіту. Литовські поляки сприйняли цей проект як загрозу для польського шкільництва в Литві. Мовляв, ухвалення такого закону спричинило б різке погіршення ситуації польських шкіл.
Варшава незадоволена, дружба тріщить у швах
Свою позицію щодо конфлікту польської меншості з литовською владою не раз висловлювала офіційна Варшава. Польща домагається, щоб Литва дозволила полякам писати свої прізвища рідною мовою, а також встановлювати двомовні написи в місцях компактного проживання поляків. Тим більше, що такі обіцянки з боку литовської влади лунали не раз.
«Польський уряд, а зокрема міністр закордонних справ Радослав Сікорський вирішив, що не вдаватиме, начебто у польсько-литовських стосунках нема проблем. Сікорський наголошує, що литовці не раз обіцяли покращити ситуацію поляків у Литві, вони обіцяли, що дозволять полякам писати свої прізвища польською мовою. Та, оскільки вони не дотримались цих обіцянок, Польща не почуває себе зобов’язаною до розвитку якихось привілейованих стосунків з Литвою», – зазначає Лукаш Адамський, експерт із польського Інституту публічних справ.
За його словами, підтвердженням охолодження польсько-литовських відносин став перебіг вільнюських урочистостей 13 січня. У відзначенні 20-х роковин драматичних подій біля Вільнюського телецентру не взяли участі перші особи польської держави. «Це сигнал для литовської влади від Польщі. Мовляв, допоки Литва не виконає бодай частини своїх обіцянок, Польща ставитиметься до Литви не як до свого стратегічного партнера, а просто як до сусідньої держави», – каже Лукаш Адамський.
Спостерігаючи за розвитком подій, свою тривогу щодо стану польсько-литовських відносин висловив екс-президент Литви Валдас Адамкус. За його словами, польсько-литовська приязнь, яку тривалий час будували обидві країни, сьогодні розсипається.
Проте, як наголосив у коментарі для «Радіо Свобода» експерт Адамський, скоріш за все напруження в стосунках Варшави із Вільнюсом вдасться послабити. «Литовці підуть на деякі поступки, а Польща прихильніше ставитиметься до Литви. Сподіваюся, що впродовж двох найближчих років можна очікувати нормалізації відносин», – зауважив аналітик.
Аналогічні сподівання висловила й правник Рената Цитацька, яка безпосередньо займається вирішенням конфліктних ситуацій у заселеному поляками Вільнюському районі. На її думку, поляки та литовці, які мають за плечима великий досвід співіснування й велику спільну історичну та культурну спадщину, зуміють порозумітися.
Литовські поляки закидають офіційному Вільнюсу порушеня рамкової конвенції ЄС. Мовляв, литовська влада змушує поляків усувати двомовні литовсько-польські назви вулиць, а також не дозвляє вживати польські прізвища згідно з нормою польського правопису, додає до них характерні литовські закінчення.
Асиміляція чи глибша інтеграція?
Всупереч рішенням литовських судових інстанцій, деякі поляки демонстративно відмовляються усувати двомовні назви вулиць. У свою чергу суперечку про запис польських прізвищ литовські поляки намагаються вирішити з допомогою європейського арбітражу.
Секретар самоврядування Вільнюського району Рената Цитацька розповіла: «Справа потрапила на розгляд до Європейського суду в Люксембурзі. Поляк із Литви на прізвище Вердина звернувся зі скаргою до суду на литовську державу, бо його дружині не дозволили записати прізвище у паспорті через w («дабл’ю») – літеру, якої немає в литовській абетці. Тож тепер ми чекаємо рішення цього судового органу ЄС».
Річ у тім, каже Рената Цитацька, що запис польських прізвищ, згідно з литовськими мовними нормами, спричиняє полякам чимало незручностей, наприклад у питаннях, пов’язаних із отриманням спадщини. Та в цілому, твердить Цитацька, литовські поляки побоюються, що Вільнюс прагне їхньої повної асиміляції.
Натомість представники литовської влади наголошують на тому, що польська спільнота повинна глибше інтегруватися з литовським народом, зокрема інтенсивніше вивчати литовську мову. Суперечка між польською меншиною та офіційним Вільнюсом поглибилася кілька тижнів тому, коли литовський Сейм розглядав проект нового закону про освіту. Литовські поляки сприйняли цей проект як загрозу для польського шкільництва в Литві. Мовляв, ухвалення такого закону спричинило б різке погіршення ситуації польських шкіл.
Варшава незадоволена, дружба тріщить у швах
Свою позицію щодо конфлікту польської меншості з литовською владою не раз висловлювала офіційна Варшава. Польща домагається, щоб Литва дозволила полякам писати свої прізвища рідною мовою, а також встановлювати двомовні написи в місцях компактного проживання поляків. Тим більше, що такі обіцянки з боку литовської влади лунали не раз.
«Польський уряд, а зокрема міністр закордонних справ Радослав Сікорський вирішив, що не вдаватиме, начебто у польсько-литовських стосунках нема проблем. Сікорський наголошує, що литовці не раз обіцяли покращити ситуацію поляків у Литві, вони обіцяли, що дозволять полякам писати свої прізвища польською мовою. Та, оскільки вони не дотримались цих обіцянок, Польща не почуває себе зобов’язаною до розвитку якихось привілейованих стосунків з Литвою», – зазначає Лукаш Адамський, експерт із польського Інституту публічних справ.
За його словами, підтвердженням охолодження польсько-литовських відносин став перебіг вільнюських урочистостей 13 січня. У відзначенні 20-х роковин драматичних подій біля Вільнюського телецентру не взяли участі перші особи польської держави. «Це сигнал для литовської влади від Польщі. Мовляв, допоки Литва не виконає бодай частини своїх обіцянок, Польща ставитиметься до Литви не як до свого стратегічного партнера, а просто як до сусідньої держави», – каже Лукаш Адамський.
Спостерігаючи за розвитком подій, свою тривогу щодо стану польсько-литовських відносин висловив екс-президент Литви Валдас Адамкус. За його словами, польсько-литовська приязнь, яку тривалий час будували обидві країни, сьогодні розсипається.
Проте, як наголосив у коментарі для «Радіо Свобода» експерт Адамський, скоріш за все напруження в стосунках Варшави із Вільнюсом вдасться послабити. «Литовці підуть на деякі поступки, а Польща прихильніше ставитиметься до Литви. Сподіваюся, що впродовж двох найближчих років можна очікувати нормалізації відносин», – зауважив аналітик.
Аналогічні сподівання висловила й правник Рената Цитацька, яка безпосередньо займається вирішенням конфліктних ситуацій у заселеному поляками Вільнюському районі. На її думку, поляки та литовці, які мають за плечима великий досвід співіснування й велику спільну історичну та культурну спадщину, зуміють порозумітися.
