Книгу «Російський імперіалізм» видавали у 1974-му та 2000-му роках у США англійською мовою. Тепер вона вийшла у видавничому домі «Києво-Могилянська академія» українською. При цьому до книжки додали три нових статті: Юрія Шаповала «Радянський Союз як різновид історії Росії: як усе почалося», статтю про російсько-українські економічні відносини професора Пенсильванського університету (США) Володимира Бандери, а також статтю укладача збірки Тараса Гунчака – «Імперії тяжко бути рівноправним сусідом».
Серед розділів видання: «Витоки російського імперіалізму», «Україна і московська експансія» (автор Генрі Р.Гуттенбах), «Росія і Балтійське море»(Раґнгільд Маррі Геттон), «Російсько-польська конфронтація» (Вальтер Ляйч), «Російське проникнення на Кавказ» (Фірус Казамзадер), «Російське завоювання та колонізація Центральної Азії» (Джефрі Вілер), «Російські зазіхання на Далекому Сході» (Сун-Гванг Чанґ) та інші статті.
Тарас Гунчак не зміг приїхати на презентацію до Києва. Але у передмові він зазначає, що написана фахівцями з різних історичних епох книга показує підкорення Росією різних народів, починаючи від московського князівства Івана ІІІ до більшовицького перевороту 1917 року. Як зазначає історик, лідерам поневолених народів здавалося, що події жовтня 1917 року покладуть край існуванню «тюрми народів», але вони помилились.
А після краху Радянського Союзу та появи 15-ти суверенних держав на його руїнах росіян досі переслідує постімперський синдром. Він характеризується тугою за втраченим статусом великої держави та колишнім домінуванням над усім СРСР. Як зазначає Тарас Гунчак, саме нинішні настрої росіян дають найкраще історичне уявлення про жагу влади, що створила найбільшу континентальну імперію всіх часів.
Росія, за словами Тараса Гунчака, продовжує вести старі війни. Вона таким чином захищає залишки імперії, території, які стали свого часу російськими саме завдяки насиллю. Досить влучно сутність російського імперіалізму визначив Карл Маркс, слова якого взято за епіграф до передмови першого видання книги «Російський імперіалізм». «Незмінною залишається політика Росії. Її методи, її тактика, її прийоми можуть мінятися, але провідна зірка цієї політики – світове панування, залишається незмінною», – написав Карл Маркс у 1867 році.
Щоб перестати розпадатися, Росії потрібно перестати бути імперією
На думку одного із авторів книги, модератора презентації, доктора історичних наук Юрія Шаповала, тема книги є достатньо «небезпечною». Адже існує величезна спокуса її політизації і, на жаль, політика досить часто втручається в осмислення історичних процесів.
Юрій Шаповал застеріг учасників презентації, щоб якомога менше було політики, бо книга присвячена російському імперіалізму як історичному феномену.
Втім, повністю уникнути політичних аспектів не вдалося. Сам Юрій Шаповал озвучив думку американського політолога Олександра Мотиля, який у 2008 році писав про такий феномен російської імперії, як здатність до відродження.
Те, що Росія може спробувати відродити імперію, зокрема засвідчували події, починаючи із газової війни Росії проти України у січні 2005 року, завершуючи вторгненням Росії до Грузії у серпні 2008 року, що виглядає підтвердженням думок Олександра Мотиля. Зараз, за словами Юрія Шаповала, ми знаємо й інші приклади, що відбулися з цього часу, включно зі зміною влади в Україні на початку минулого року.
Щоправда історик Михайло Кірсенко спробував заперечити думку політолога Мотиля. Він висловив переконання, що історія знає випадки реставрації старих політичних режимів, як правило це дуже дорого коштує, коштує багато крові. Історія не знає жодного прецеденту відродження мультинаціональної імперії. Як воно почало розвалюватися, так воно вже буде розвалюватися, наголошує Кірсенко.
Окрім цього, як зазначає історик, потрібно зважити на складну демографічну ситуацію та структуру населення у Росії, де чверть населення за національністю не є росіянами і їхня питома вага щороку збільшується.
Через російсько-китайський кордон практично вільно переходять китайці на російську сторону і там осідають. За словами історика, для того щоб перестати розпадатися, Росії потрібно перестати бути імперією. А це дуже складно. Втім, щоб зрозуміти усі аспекти російського імперіалізму, варто прочитати пропоновану українському читачеві книгу, яка є актуальною для всіх пострадянських республік і, що важливо, містить проекції і на сучасність.
Серед розділів видання: «Витоки російського імперіалізму», «Україна і московська експансія» (автор Генрі Р.Гуттенбах), «Росія і Балтійське море»(Раґнгільд Маррі Геттон), «Російсько-польська конфронтація» (Вальтер Ляйч), «Російське проникнення на Кавказ» (Фірус Казамзадер), «Російське завоювання та колонізація Центральної Азії» (Джефрі Вілер), «Російські зазіхання на Далекому Сході» (Сун-Гванг Чанґ) та інші статті.
Тарас Гунчак не зміг приїхати на презентацію до Києва. Але у передмові він зазначає, що написана фахівцями з різних історичних епох книга показує підкорення Росією різних народів, починаючи від московського князівства Івана ІІІ до більшовицького перевороту 1917 року. Як зазначає історик, лідерам поневолених народів здавалося, що події жовтня 1917 року покладуть край існуванню «тюрми народів», але вони помилились.
А після краху Радянського Союзу та появи 15-ти суверенних держав на його руїнах росіян досі переслідує постімперський синдром. Він характеризується тугою за втраченим статусом великої держави та колишнім домінуванням над усім СРСР. Як зазначає Тарас Гунчак, саме нинішні настрої росіян дають найкраще історичне уявлення про жагу влади, що створила найбільшу континентальну імперію всіх часів.
Росія, за словами Тараса Гунчака, продовжує вести старі війни. Вона таким чином захищає залишки імперії, території, які стали свого часу російськими саме завдяки насиллю. Досить влучно сутність російського імперіалізму визначив Карл Маркс, слова якого взято за епіграф до передмови першого видання книги «Російський імперіалізм». «Незмінною залишається політика Росії. Її методи, її тактика, її прийоми можуть мінятися, але провідна зірка цієї політики – світове панування, залишається незмінною», – написав Карл Маркс у 1867 році.
Щоб перестати розпадатися, Росії потрібно перестати бути імперією
На думку одного із авторів книги, модератора презентації, доктора історичних наук Юрія Шаповала, тема книги є достатньо «небезпечною». Адже існує величезна спокуса її політизації і, на жаль, політика досить часто втручається в осмислення історичних процесів.
Юрій Шаповал застеріг учасників презентації, щоб якомога менше було політики, бо книга присвячена російському імперіалізму як історичному феномену.
Втім, повністю уникнути політичних аспектів не вдалося. Сам Юрій Шаповал озвучив думку американського політолога Олександра Мотиля, який у 2008 році писав про такий феномен російської імперії, як здатність до відродження.
Те, що Росія може спробувати відродити імперію, зокрема засвідчували події, починаючи із газової війни Росії проти України у січні 2005 року, завершуючи вторгненням Росії до Грузії у серпні 2008 року, що виглядає підтвердженням думок Олександра Мотиля. Зараз, за словами Юрія Шаповала, ми знаємо й інші приклади, що відбулися з цього часу, включно зі зміною влади в Україні на початку минулого року.
Щоправда історик Михайло Кірсенко спробував заперечити думку політолога Мотиля. Він висловив переконання, що історія знає випадки реставрації старих політичних режимів, як правило це дуже дорого коштує, коштує багато крові. Історія не знає жодного прецеденту відродження мультинаціональної імперії. Як воно почало розвалюватися, так воно вже буде розвалюватися, наголошує Кірсенко.
Окрім цього, як зазначає історик, потрібно зважити на складну демографічну ситуацію та структуру населення у Росії, де чверть населення за національністю не є росіянами і їхня питома вага щороку збільшується.
Через російсько-китайський кордон практично вільно переходять китайці на російську сторону і там осідають. За словами історика, для того щоб перестати розпадатися, Росії потрібно перестати бути імперією. А це дуже складно. Втім, щоб зрозуміти усі аспекти російського імперіалізму, варто прочитати пропоновану українському читачеві книгу, яка є актуальною для всіх пострадянських республік і, що важливо, містить проекції і на сучасність.
