На рівень народжуваності впливають дві групи потужних факторів: соціально-економічні умови, а також структурні чи ще їх називають демографічні чинники, так званий ефект «демографічної хвилі», зауважує демограф Ірина Прибиткова.
«Нічого дивного немає. Це – структурний фактор, тому що зараз в репродуктивний вік входять жінки, що народилися наприкінці 80-х на початку 90-х років, коли народжуваність була меншою, ніж раніше. Соціально-економічні умови розпочалися півтора роки тому в 2008 році, коли ми увійшли в кризу. Треба ще брати до уваги, що зараз народжуються діти, які були зачаті 9 місяців тому – з’явилася надія, що ми вже вийшли з кризи», – зауважила демограф.
Офіційно, понад мільйон українських сімей – безплідні
Крім демографічних проблем, на думку заступника директора Інституту педіатрії, акушерства і гінекології Тетяни Татарчук, існують і суто медичні проблеми – офіційно понад мільйон українських подружніх пар є безплідними (http://www.radiosvoboda.org/content/article/1954062.html ).
«Жінки намагаються встигнути зробити кар’єру, забезпечити певний економічний статус. А коли вже вирішують, що треба народжувати –в організмі встигають сформуватись якісь певні патологічні стани. Молодшають міоми, молодшає така патологія як ендометріозі, яка є причиною жіночої неплідності. І потім дуже велике значення починає відігравати чоловіча неплідність», – розповіла Тетяна Татарчук.
Державна допомога – не головний стимул народжувати
До кінця 2011 року розмір державної допомоги при народженні дитини зросте удвічі (http://www.radiosvoboda.org/content/article/2215449.html ), обіцяють урядовці. Проте, збільшення виплат на малюка істотно ситуацію не змінить, вважає соціолог, голова фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. Для покращення демографічної ситуації потрібна цілеспрямована державна політика, насамперед, у забезпеченні молодих сімей житлом.
«Окрім виплат матерям, потрібне ще й житло. А з житлом ситуація дуже серйозна, оскільки ринок житла практично стоїть, бо валютне кредитування відмінено, а гривневого кредитування 20 років ніякі банки не дають», – зазначила соціолог.
Демографічна криза – це не просто скорочення населення. Чим менше зараз народиться дітей, тим менше людей у майбутньому будуть фінансувати пенсіонерів, зауважує економіст Олександра Бетлій. Тому народжуваність слід стимулювати. І не лише одноразовими фінансовими виплатами.
«Самої виплати за народження дитини вистачає на рік-два чи максимум на три роки, залежно від того, яка дитина народилася. А що далі? Далі треба садочок, а садочка немає. Далі треба школа, а з школою теж проблеми. Тому тут треба комплексний підхід, а не тільки підвищувати цю виплату. Виплати – це плюс, звичайно, для багатьох і це все одно є стимулом, оскільки дає хоч якісь гроші на початок. Але за великим рахунком – це не єдине, що треба робити», – наголошує економіст.
«Питання народжуваності дуже тісно пов’язане з питанням духовності»
Те, що українці менше народжують дітей, не варто пов’язувати тільки
з економічними проблемами, вважає психолог Володимир Пронько. Він проти «перегонів», коли можновладці змагаються – хто більше виділить грошей на допомогу при народженні дитини. І справа не лише у браку коштів.
«Можна погодитись з тим, що економічні негаразди є дійсно дуже великою проблемою для молодої сім’ї сьогодні. Але є ще гіпертрофований такий індивідуалізм, як ідеологія молодих людей, коли поділитися щастям і даром життя з іншою людиною – їхньою майбутньою дитинкою – вони просто не хочуть. Питання народжуваності дуже тісно пов’язане з питанням духовності та навіть релігійної освіти людини. Але це не має бути пов’язане з премією за народжування дітей», – говорить психолог.
Кобзар Тарас Компаніченко має чотирьох дітей. Його «рецепт багатодітності» – варто просто хотіти цього, любити дітей, а також усвідомлювати свою відповідальність і перед родиною, і перед народом. Усі інші мотивації, зокрема, гроші, мають другорядне значення, каже він.
«Ми не прораховували, що спочатку заробимо капітал, а потім будемо народжувати дітей. І навіть виплати, які потім почалися від Ющенка, ми не отримували. Тобто в нас були якісь там мінімальні соціальні виплати. Інша справа, що нас підтримали і підтримують батьки. Тому це – певна родова відповідальність. Хоча в сучасних соціальних умовах це здається анахронізмом, але воно так і є. Тобто, коли розпадаються сім’ї, коли родинні цінності начебто нічого не варті, ми намагаємося все ж таки стояти на консервативних родинних цінностях, як це не банально звучить», ¬– наголосив багатодітний батько.
Якщо демографічна криза в Україні триватиме, у 2050 році її населення скоротиться до 36 мільйонів осіб, прогнозують фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень Національної Академії Наук України.
«Нічого дивного немає. Це – структурний фактор, тому що зараз в репродуктивний вік входять жінки, що народилися наприкінці 80-х на початку 90-х років, коли народжуваність була меншою, ніж раніше. Соціально-економічні умови розпочалися півтора роки тому в 2008 році, коли ми увійшли в кризу. Треба ще брати до уваги, що зараз народжуються діти, які були зачаті 9 місяців тому – з’явилася надія, що ми вже вийшли з кризи», – зауважила демограф.
Офіційно, понад мільйон українських сімей – безплідні
Крім демографічних проблем, на думку заступника директора Інституту педіатрії, акушерства і гінекології Тетяни Татарчук, існують і суто медичні проблеми – офіційно понад мільйон українських подружніх пар є безплідними (http://www.radiosvoboda.org/content/article/1954062.html ).
«Жінки намагаються встигнути зробити кар’єру, забезпечити певний економічний статус. А коли вже вирішують, що треба народжувати –в організмі встигають сформуватись якісь певні патологічні стани. Молодшають міоми, молодшає така патологія як ендометріозі, яка є причиною жіночої неплідності. І потім дуже велике значення починає відігравати чоловіча неплідність», – розповіла Тетяна Татарчук.
Державна допомога – не головний стимул народжувати
До кінця 2011 року розмір державної допомоги при народженні дитини зросте удвічі (http://www.radiosvoboda.org/content/article/2215449.html ), обіцяють урядовці. Проте, збільшення виплат на малюка істотно ситуацію не змінить, вважає соціолог, голова фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. Для покращення демографічної ситуації потрібна цілеспрямована державна політика, насамперед, у забезпеченні молодих сімей житлом.
«Окрім виплат матерям, потрібне ще й житло. А з житлом ситуація дуже серйозна, оскільки ринок житла практично стоїть, бо валютне кредитування відмінено, а гривневого кредитування 20 років ніякі банки не дають», – зазначила соціолог.
Демографічна криза – це не просто скорочення населення. Чим менше зараз народиться дітей, тим менше людей у майбутньому будуть фінансувати пенсіонерів, зауважує економіст Олександра Бетлій. Тому народжуваність слід стимулювати. І не лише одноразовими фінансовими виплатами.
«Самої виплати за народження дитини вистачає на рік-два чи максимум на три роки, залежно від того, яка дитина народилася. А що далі? Далі треба садочок, а садочка немає. Далі треба школа, а з школою теж проблеми. Тому тут треба комплексний підхід, а не тільки підвищувати цю виплату. Виплати – це плюс, звичайно, для багатьох і це все одно є стимулом, оскільки дає хоч якісь гроші на початок. Але за великим рахунком – це не єдине, що треба робити», – наголошує економіст.
«Питання народжуваності дуже тісно пов’язане з питанням духовності»
Те, що українці менше народжують дітей, не варто пов’язувати тільки
з економічними проблемами, вважає психолог Володимир Пронько. Він проти «перегонів», коли можновладці змагаються – хто більше виділить грошей на допомогу при народженні дитини. І справа не лише у браку коштів.
«Можна погодитись з тим, що економічні негаразди є дійсно дуже великою проблемою для молодої сім’ї сьогодні. Але є ще гіпертрофований такий індивідуалізм, як ідеологія молодих людей, коли поділитися щастям і даром життя з іншою людиною – їхньою майбутньою дитинкою – вони просто не хочуть. Питання народжуваності дуже тісно пов’язане з питанням духовності та навіть релігійної освіти людини. Але це не має бути пов’язане з премією за народжування дітей», – говорить психолог.
Кобзар Тарас Компаніченко має чотирьох дітей. Його «рецепт багатодітності» – варто просто хотіти цього, любити дітей, а також усвідомлювати свою відповідальність і перед родиною, і перед народом. Усі інші мотивації, зокрема, гроші, мають другорядне значення, каже він.
«Ми не прораховували, що спочатку заробимо капітал, а потім будемо народжувати дітей. І навіть виплати, які потім почалися від Ющенка, ми не отримували. Тобто в нас були якісь там мінімальні соціальні виплати. Інша справа, що нас підтримали і підтримують батьки. Тому це – певна родова відповідальність. Хоча в сучасних соціальних умовах це здається анахронізмом, але воно так і є. Тобто, коли розпадаються сім’ї, коли родинні цінності начебто нічого не варті, ми намагаємося все ж таки стояти на консервативних родинних цінностях, як це не банально звучить», ¬– наголосив багатодітний батько.
Якщо демографічна криза в Україні триватиме, у 2050 році її населення скоротиться до 36 мільйонів осіб, прогнозують фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень Національної Академії Наук України.
