– Пані Міятович, ви схвально відреагували на ухвалення нового закону про доступ до інформації в Україні. Нечасто нині можна почути похвалу Україні щодо створення кращих умов для роботи журналістів. Чим, на Вашу думку, новий закон допоможе підняти свободу слова на вищий рівень?
– Моя робота полягає не лише в тому, щоб критикувати, але і у тому, щоб визнавати позитивні зрушення у країнах-членах ОБСЄ. Інколи важливо підтримати навіть малі кроки для того, щоб продовжити роботу над збільшенням свободи засобів масової інформації та свободи вираження у всіх 56 країнах-членах. Бо ми знаємо, і я на цьому багато наголошувала, що ситуація не є рожевою.
Закон про доступ до інформації є одним із основоположних законів для створення здорового простору для функціонування засобів масової інформації у будь-якій країні. Добрі закони можуть підняти рівень захищеності свободи для медій. Ухвалення закону про доступ до інформації – це одна з речей, яку Україні потрібно було зробити, для того, щоб виправити ситуацію, що погіршилася минулого року. Адже раніше Україна була серед лідерів перехідних країн там, де це стосувалося свободи ЗМІ.
Порівнюючи цей закон з іншими, які є у світі, я можу сказати, що закон, ухвалений в Україні, є дуже добрий. Я також буду стежити за його втіленням, бо це – наступний крок, який є надзвичайно важливий. Моя команда пропонує поради та може ознайомити з позитивним досвідом роботи подібних законів. Я сподіваюсь, що ми продовжимо роботу в цьому напрямку, бо і цей закон є, певним чином, результатом моїх переговорів із урядом. Тому я дуже рада побачити, що вони ставляться до цих питань серйозно. Ми маємо цілу низку тем, над якими працюємо зараз, серед них, ухвалення закону про суспільне мовлення, про прозорість власництва ЗМІ, приватизацію друку. Також я звернулася з проханням до уряду посприяти скасуванню закону про публічну мораль.
– Більшість спостерігачів наголошують, що загальна ситуація зі свободою засобів масової інформації в Україні погіршилася цього року. Наскільки її може покращити новий закон?
– Це – робота інших організацій, «Репортерів без кордонів», «Дому свободи» та інших, оцінювати рівень свободи слова, і ми, звичайно, стежимо за їхніми оцінками. Маєте рацію, ситуація дійсно погіршилася, але для мене важливо працювати над її покращенням, і я працюю над цим з урядом та громадянським суспільством. Досі великою плямою на репутації України залишається все, що пов’язано зі справою вбивства Георгія Гонгадзе, і про це я також говорила з урядом. Також немає жодного поступу з розслідуванням зникнення журналіста, Василя Климентьєва, і це – недобрий знак. Але ми маємо далі працювати з урядом, бо це – головний сенс моєї роботи.
– Але журналісти в Україні скаржаться на те, що попри добрі закони, рівень контролю над медіа посилюється. Практика є далекою від духу закону. Свіжий приклад із першою прес-конференцією голови Національного банку, коли у запрошенні, висланому для журналістів, містилося прохання попередньо надіслати запитання.
– Ми маємо невеличку команду, і ми є єдиною міжурядовою організацією у світі, що здійснює нагляд за ситуацією зі свободою засобів масової інформації. Тому, відстежити такі справи, як запрошення на прес-конференції голови Національного банку в Україні, ми не можемо, але якщо це є системна практика, то я, звичайно, на це реагуватиму. Але, спершу на проблему мають відреагувати журналістські та недержавні організації в Україні.
– Моя робота полягає не лише в тому, щоб критикувати, але і у тому, щоб визнавати позитивні зрушення у країнах-членах ОБСЄ. Інколи важливо підтримати навіть малі кроки для того, щоб продовжити роботу над збільшенням свободи засобів масової інформації та свободи вираження у всіх 56 країнах-членах. Бо ми знаємо, і я на цьому багато наголошувала, що ситуація не є рожевою.
Закон про доступ до інформації є одним із основоположних законів для створення здорового простору для функціонування засобів масової інформації у будь-якій країні. Добрі закони можуть підняти рівень захищеності свободи для медій. Ухвалення закону про доступ до інформації – це одна з речей, яку Україні потрібно було зробити, для того, щоб виправити ситуацію, що погіршилася минулого року. Адже раніше Україна була серед лідерів перехідних країн там, де це стосувалося свободи ЗМІ.
Порівнюючи цей закон з іншими, які є у світі, я можу сказати, що закон, ухвалений в Україні, є дуже добрий. Я також буду стежити за його втіленням, бо це – наступний крок, який є надзвичайно важливий. Моя команда пропонує поради та може ознайомити з позитивним досвідом роботи подібних законів. Я сподіваюсь, що ми продовжимо роботу в цьому напрямку, бо і цей закон є, певним чином, результатом моїх переговорів із урядом. Тому я дуже рада побачити, що вони ставляться до цих питань серйозно. Ми маємо цілу низку тем, над якими працюємо зараз, серед них, ухвалення закону про суспільне мовлення, про прозорість власництва ЗМІ, приватизацію друку. Також я звернулася з проханням до уряду посприяти скасуванню закону про публічну мораль.
– Більшість спостерігачів наголошують, що загальна ситуація зі свободою засобів масової інформації в Україні погіршилася цього року. Наскільки її може покращити новий закон?
– Це – робота інших організацій, «Репортерів без кордонів», «Дому свободи» та інших, оцінювати рівень свободи слова, і ми, звичайно, стежимо за їхніми оцінками. Маєте рацію, ситуація дійсно погіршилася, але для мене важливо працювати над її покращенням, і я працюю над цим з урядом та громадянським суспільством. Досі великою плямою на репутації України залишається все, що пов’язано зі справою вбивства Георгія Гонгадзе, і про це я також говорила з урядом. Також немає жодного поступу з розслідуванням зникнення журналіста, Василя Климентьєва, і це – недобрий знак. Але ми маємо далі працювати з урядом, бо це – головний сенс моєї роботи.
– Але журналісти в Україні скаржаться на те, що попри добрі закони, рівень контролю над медіа посилюється. Практика є далекою від духу закону. Свіжий приклад із першою прес-конференцією голови Національного банку, коли у запрошенні, висланому для журналістів, містилося прохання попередньо надіслати запитання.
– Ми маємо невеличку команду, і ми є єдиною міжурядовою організацією у світі, що здійснює нагляд за ситуацією зі свободою засобів масової інформації. Тому, відстежити такі справи, як запрошення на прес-конференції голови Національного банку в Україні, ми не можемо, але якщо це є системна практика, то я, звичайно, на це реагуватиму. Але, спершу на проблему мають відреагувати журналістські та недержавні організації в Україні.