– Ці угоди дозволять зберегти українську газотранспортну систему, тому що в останні роки ми стрімко втрачали обсяги, ми були на порозі рентабельності. Окрім того, Росія завершує будівництво нової лінії БТС-2 (Балтійська трубопровідна система-2), яка має забрати із всієї системи «Дружба» ще декілька десятків мільйонів тонн нафти. Втрати будуть нести і українці, і білоруси, і поляки, і інші держави. Я б назвав трубопровід «Одеса – Броди» компенсаційним.
Далі цей проект може розгорнути всі свої можливості, дати можливість транспортувати і азербайджанську нафту, і нафту з інших джерел. Може й нафту, яка через кілька років буде видобуватись у великій кількості і в басейні Чорного моря. Це радісна новина не лише для українців, але й для десятка країн центральної Європи.
– Українсько-російські угоди передбачають, що зміна напрямку нафтогону може бути здійснена лише за згоди російської сторони. Чи Україна отримувала згоду Росії на прокачку в аверсі?
– Росія не виконувала своїх зобов’язань по завантаженню трубопроводу «Одеса – Броди» в 2010 році. Більшу частину року він простоював, він не був завантажений. Тому тут Україна вільна в ухваленні рішень, вважаючи, що російська сторона не виконала своїх зобов’язань.
– Чи зможе нафтопровід «Одеса – Броди» прокачувати одночасно венесуельську нафту в аверсному режимі і російську нафту у реверсному?
Так, хоча не скажу, що це найкращий варіант. «Одеса-Броди» може качати в різних напрямках. Але разом з тим у нас існує величезна потужна Придніпровська система, яка в радянські часи збудована, щоб транспортувати нафту зі сходу на захід і південний захід. І вона простоює. Ці маршрути найбільш економічно вигідні.
Думаю, треба повернутись до національного використання Придніпровської системи і качати нафту на Чорне море та низку заводів в Україні. А «Одеса – Броди» найбільш ефективна в маршруті «північ-південь-захід».
