Зібралися свої. Чужі не прийшли і квітів не принесли. Такий спокійний козак, а стільки клопоту завдав рідній партії!
В ЦК КПУ – переполох.
– Дзвоню з КГБ. Маємо великі неприємності з Руденком*…
– З прокурором Андреічем Руденком?
– Та ні, з тим все в порядку. З письменником…
– Що – в аморалку пішов?
– Ні, гірше…
– Знов якісь вірші «проти» строчить?
– Ще гірше: пішов проти Маркса…
– Не розумію, як проти Маркса?
– Отак, прямо критикує марксизм.
– Та він же комуніст довоєнного випуску, з пролетаріїв – то як же проти Маркса? Може, якогось іншого Маркса?
– Проти нашого вождя і вчителя, проти його економічного учення…
– Та ж на ньому вся наша революція, вся наша влада тримається! Що він – не розуміє?
– Ро-зум-і-і-є! Добре розуміє. Але йому, бач, явився Бог і відкрив іншу істину про природу проґресу…
– Який Бог? Він же знає, що Бога нема…
– Не було… А от з’явився і за три дні відкрив йому іншу, божественну природу багатства і цінностей.
– Ну, тут ми нічого не зробимо – тільки в психушку…
– Так, але як ти його там, в психушці оформиш без Маркса…
– Так, Маркса доведеться згадати, а там підуть плітки…
– Правильно ви кажете. Проти Маркса – як же без згадки про Маркса?
– Та він же з того й почне розмову – про помилки Маркса і про те, що нам треба опам’ятатися, бо йдемо до прірви…
– Виходить, і з комуністичної партії його без Маркса не можна виключити? Ех, ветеран, якого лиха накоїв. Тут виключаєш з партії якогось слимака і бачиш, що злодій – аж світиться. А тримається, як кліщ, за бороду Маркса, і не відірвати його. Мовляв, я ж вірний до смерти марксист-ленінець. А той справді всю війну пройшов. Має ім’я, гонорари, дачу – чого йому ще треба? А бач – проти Маркса пішов. Псих – не інакше…
– Що ж – судити його доведеться… І повірите? Нема кому! Як почули ті письменники, що він проти Маркса – і порозбігалися з переляку…
– З тими правдолюбами завжди біда. Ніколи не вгадаєш, де він зупиниться в пошуках правди і проти кого ще повстане… Добре, коли жив і помер майже вірним ленінцем – там усе можна пригладити – зробити гладко і – шито-крито.
Із психушкою не вийшло: Як тільки Руденко почне про помилки Маркса – усі лікарі оглядаються і розбігаються. Вдають, що нічого не чули...
Але настав час, коли і без психіятрів усім стала ясна діягноза: Він відкрито вступив до Української Гельсінської Групи, разом із антисовєчниками Григоренком, Орловим, Сахаровим... Хіба нормальний здоровий матеріяліст покине свій достаток і піде в концлагері – за якусь істину?
Донецькі реґіонали і досі гніваються за таке на свого земляка – і знати його не хочуть!
Але й без них якось 90-річній ювілей Руденка перетворюється на свято.
Любить Україна Миколу Руденка!
На тому я й заснув після ювілейного вечора. Але посеред ночі дзвінок:
– Кореспондент газети… Ви чули, що скасовано Московський патріярхат? Як ви це прокоментуєте?
– Позитивно, – сказав я і знов заснув.
Але ніч була важка. Знов дзвінок, уже інший голос:
– Як ви прокоментуєте цю подію, з чим її порівняти?
– Зі скасуванням кріпацького права!
– Як це розуміти?
– А так і розуміти: Православна Церква звільнилася від політичної залежности і стане вільною.
– А що робитиме УПЦ МП?
– Відправить подячний молебень.
– А як же Кіріл?
– Залишиться в кабінеті в Кремлі – і не хвилюйтесь!
– А у нас?
– У нас вірний Янукович відкриє перед ним сцени усіх оперних театрів України…
– Того мало йому…
– Ще відкриє доступ до всіх бізнесових проєктів!..
– А хто ж тепер поділить грішних і праведних?
– Невинні овечки підуть по праву сторону, вовки – по ліву сторону, а вовки в овечих шкурах і всі бізнесові підуть на мило…
– Навіщо стільки мила?!
– Одним – промити очі, іншим – одмитися од усякої скверни.
– Думаєте, з того вийде очищення?
Тут вже була несила відповідати – і я прокинувся.
– Самі думайте! А то привчив вас Кіріл ковтати усе, що підкинуть.. У нього ж такий бізнесовий проєкт!
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
________________________________
*19 грудня минуло 90 років від народження Миколи Руденка, письменника і поета, правозахисника і філософа.
Читайте на цю тему: «Миколі Руденку виповнилося б 90 років»
В ЦК КПУ – переполох.
– Дзвоню з КГБ. Маємо великі неприємності з Руденком*…
– З прокурором Андреічем Руденком?
– Та ні, з тим все в порядку. З письменником…
– Що – в аморалку пішов?
– Ні, гірше…
– Знов якісь вірші «проти» строчить?
– Ще гірше: пішов проти Маркса…
– Не розумію, як проти Маркса?
– Отак, прямо критикує марксизм.
– Та він же комуніст довоєнного випуску, з пролетаріїв – то як же проти Маркса? Може, якогось іншого Маркса?
– Проти нашого вождя і вчителя, проти його економічного учення…
– Та ж на ньому вся наша революція, вся наша влада тримається! Що він – не розуміє?
– Ро-зум-і-і-є! Добре розуміє. Але йому, бач, явився Бог і відкрив іншу істину про природу проґресу…
– Який Бог? Він же знає, що Бога нема…
– Не було… А от з’явився і за три дні відкрив йому іншу, божественну природу багатства і цінностей.
– Ну, тут ми нічого не зробимо – тільки в психушку…
– Так, але як ти його там, в психушці оформиш без Маркса…
– Так, Маркса доведеться згадати, а там підуть плітки…
– Правильно ви кажете. Проти Маркса – як же без згадки про Маркса?
– Та він же з того й почне розмову – про помилки Маркса і про те, що нам треба опам’ятатися, бо йдемо до прірви…
– Виходить, і з комуністичної партії його без Маркса не можна виключити? Ех, ветеран, якого лиха накоїв. Тут виключаєш з партії якогось слимака і бачиш, що злодій – аж світиться. А тримається, як кліщ, за бороду Маркса, і не відірвати його. Мовляв, я ж вірний до смерти марксист-ленінець. А той справді всю війну пройшов. Має ім’я, гонорари, дачу – чого йому ще треба? А бач – проти Маркса пішов. Псих – не інакше…
– Що ж – судити його доведеться… І повірите? Нема кому! Як почули ті письменники, що він проти Маркса – і порозбігалися з переляку…
– З тими правдолюбами завжди біда. Ніколи не вгадаєш, де він зупиниться в пошуках правди і проти кого ще повстане… Добре, коли жив і помер майже вірним ленінцем – там усе можна пригладити – зробити гладко і – шито-крито.
Із психушкою не вийшло: Як тільки Руденко почне про помилки Маркса – усі лікарі оглядаються і розбігаються. Вдають, що нічого не чули...
Але настав час, коли і без психіятрів усім стала ясна діягноза: Він відкрито вступив до Української Гельсінської Групи, разом із антисовєчниками Григоренком, Орловим, Сахаровим... Хіба нормальний здоровий матеріяліст покине свій достаток і піде в концлагері – за якусь істину?
Донецькі реґіонали і досі гніваються за таке на свого земляка – і знати його не хочуть!
Але й без них якось 90-річній ювілей Руденка перетворюється на свято.
Любить Україна Миколу Руденка!
На тому я й заснув після ювілейного вечора. Але посеред ночі дзвінок:
– Кореспондент газети… Ви чули, що скасовано Московський патріярхат? Як ви це прокоментуєте?
– Позитивно, – сказав я і знов заснув.
Але ніч була важка. Знов дзвінок, уже інший голос:
– Як ви прокоментуєте цю подію, з чим її порівняти?
– Зі скасуванням кріпацького права!
– Як це розуміти?
– А так і розуміти: Православна Церква звільнилася від політичної залежности і стане вільною.
– А що робитиме УПЦ МП?
– Відправить подячний молебень.
– А як же Кіріл?
– Залишиться в кабінеті в Кремлі – і не хвилюйтесь!
– А у нас?
– У нас вірний Янукович відкриє перед ним сцени усіх оперних театрів України…
– Того мало йому…
– Ще відкриє доступ до всіх бізнесових проєктів!..
– А хто ж тепер поділить грішних і праведних?
– Невинні овечки підуть по праву сторону, вовки – по ліву сторону, а вовки в овечих шкурах і всі бізнесові підуть на мило…
– Навіщо стільки мила?!
– Одним – промити очі, іншим – одмитися од усякої скверни.
– Думаєте, з того вийде очищення?
Тут вже була несила відповідати – і я прокинувся.
– Самі думайте! А то привчив вас Кіріл ковтати усе, що підкинуть.. У нього ж такий бізнесовий проєкт!
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
________________________________
*19 грудня минуло 90 років від народження Миколи Руденка, письменника і поета, правозахисника і філософа.
Читайте на цю тему: «Миколі Руденку виповнилося б 90 років»
