Чотиритижневий піст, Адвент, сьогодні у католиків завершується Вігілією. На святий вечір у Львів до Марії Іванової приїхала онучка, яка навчається у Варшаві. Сім’я старається відвідати Богослужіння «Пастерку» у катедральному соборі, а вже потім сідає до святкового столу. Спершу моляться, бажають один одному щасливого Різдва. На Вігілійну вечерю Марія Іванова готує 12 пісних страв.
«І борщ з вушками готую, і пісні вареники, і голубці, узвар, пряники печемо, маківники. Ми живемо поруч із українцями, і усі наші традиції та страви схожі, їх не можна розділити», – каже вона.
Пані Марія є корінною львів’янкою. Вона пригадує, як до війни, у хаті, на Вігілію, ставили живу ялинку і обов’язково на ній запалювали свічечки. Різдво з дитинства запам’яталось як дуже веселе свято, хоча й скромне.
«Всі цяцьки на ялинку ми готували самі. Ліпили з яєць, соломи, різали з папірців ланцюжки. Для свічок були лапки спеціальні. Вечеря була дуже скромна, ніхто не думав про 12 страв,бо час непростий. Але це було дуже веселе свято. Однак на столі обов’язково була кутя, грибова зупа, лазанки з маком. Я ж народилась у 1935 році і побачила все: і війну, і післявоєнний голод, і радянський час, коли забороняли ставити ялинку. Я ж була радянським учителем», – розповідає жінка.
Традиційні польські колядки за мелодією і текстами дуже схожі до українських. Колядка «Спи, Ісусе, спи» – улюблена Марії Іванової, звучить польською мовою, але мелодія – українська.
Марія Іванова шанує і польські, і українські свята
40 років Марія Іванова прожила зі своїм чоловіком, православним за віросповіданням. Львівська родина і святкувала Різдво двічі: за григоріанським стилем і юліанським. У радянський час їй, вчительці, 24 грудня доводилось ялинку ставити непомітно для людей. Бо одразу було відомо, що у тій хаті святкують Різдво.
«Але мені завжди щастило на добрих людей, їх більше. Гарні сусіди, я можу сказати, що є щасливою людиною», – каже Марія Іванова.
За її словами, було б добре, якби і римо-католики, і греко-католики, і православні святкували Різдво спільно, за новим стилем, щоб це величне свято єднало людей. Бо сьогодні втрачаються родинні взаємини, немає порозуміння між дітьми та батьками, дедалі менше дітлахів ходять із вертепом, колядують, втрачається особливий дух свята на вулицях Львова. А спільне Різдво повернуло б справжнє свято у міста та села, а не перетворювалося б у застілля.
«Я завжди шаную всі свята, усіх людей, різних вірувань і тому вважаю, що й мої свята мають пошанувати», – каже Марія Іванова.
«І борщ з вушками готую, і пісні вареники, і голубці, узвар, пряники печемо, маківники. Ми живемо поруч із українцями, і усі наші традиції та страви схожі, їх не можна розділити», – каже вона.
Пані Марія є корінною львів’янкою. Вона пригадує, як до війни, у хаті, на Вігілію, ставили живу ялинку і обов’язково на ній запалювали свічечки. Різдво з дитинства запам’яталось як дуже веселе свято, хоча й скромне.
«Всі цяцьки на ялинку ми готували самі. Ліпили з яєць, соломи, різали з папірців ланцюжки. Для свічок були лапки спеціальні. Вечеря була дуже скромна, ніхто не думав про 12 страв,бо час непростий. Але це було дуже веселе свято. Однак на столі обов’язково була кутя, грибова зупа, лазанки з маком. Я ж народилась у 1935 році і побачила все: і війну, і післявоєнний голод, і радянський час, коли забороняли ставити ялинку. Я ж була радянським учителем», – розповідає жінка.
Традиційні польські колядки за мелодією і текстами дуже схожі до українських. Колядка «Спи, Ісусе, спи» – улюблена Марії Іванової, звучить польською мовою, але мелодія – українська.
Марія Іванова шанує і польські, і українські свята
40 років Марія Іванова прожила зі своїм чоловіком, православним за віросповіданням. Львівська родина і святкувала Різдво двічі: за григоріанським стилем і юліанським. У радянський час їй, вчительці, 24 грудня доводилось ялинку ставити непомітно для людей. Бо одразу було відомо, що у тій хаті святкують Різдво.
«Але мені завжди щастило на добрих людей, їх більше. Гарні сусіди, я можу сказати, що є щасливою людиною», – каже Марія Іванова.
За її словами, було б добре, якби і римо-католики, і греко-католики, і православні святкували Різдво спільно, за новим стилем, щоб це величне свято єднало людей. Бо сьогодні втрачаються родинні взаємини, немає порозуміння між дітьми та батьками, дедалі менше дітлахів ходять із вертепом, колядують, втрачається особливий дух свята на вулицях Львова. А спільне Різдво повернуло б справжнє свято у міста та села, а не перетворювалося б у застілля.
«Я завжди шаную всі свята, усіх людей, різних вірувань і тому вважаю, що й мої свята мають пошанувати», – каже Марія Іванова.
