69-річний Річард Голбрук останній рік був спеціальним посланцем президента США Барака Обами в Афганістані та Пакистані.
«Прогрес, якого ми досягли в Афганістані й Пакистані, значною мірою можна пояснити невтомною увагою Річарда до національних інтересів Америки, прагненням до миру і безпеки»,– сказав Обама.
Несподівана смерть Голбрука викликала тривожні роздуми про те, чи є рівна за масштабом фігура, що здатна замінити його на дипломатичному поприщі. На думку оглядачів, таланту людини, яка вважала, що заради припинення кровопролиття переговори можна і потрібно вести з ким завгодно і коли завгодно, напевно буде бракувати президентові Баракові Обамі, який наступного року має намір розпочати виведення американських військ із Афганістану.
«Річард Голбрук на відмінно служив цій нації упродовж майже 50 років – від молодого співробітника дипломатичної служби у В'єтнамі до архітектора домовленостей, які поклали край різанині на Балканах... Він був просто одним із велетнів американської зовнішньої політики», – заявив також Обама.
Кар’єра Річарда Голбрука як дипломата розпочалася одразу після закінчення університету імені Брауна. Він поступив на службу до державного департаменту і був відряджений до Південного В’єтнаму, де швидко привернув до себе увагу. Як результат, через чотири роки він уже працював у Білому домі, у відділі, що займався в’єтнамською проблематикою. Коли до влади прийшли республіканці, Голбрук несподівано перериває блискучу дипломатичну кар’єру і займається політичною наукою та журналістикою. Згодом Джіммі Картер призначить 35-річного Голбрука заступником державного секретаря з питань азійсько-тихоокеанського регіону, а в наступні 12 років республіканського правління Голбрук встигне зробити собі ім’я на Волл-стріт в галузі інвестиційного бізнесу.
Потім знову була дипломатична служба, зокрема як посла США в Німеччині.
Балканська місія Голбрука
Та найважливішою місією Голбрука вважають його посередницьку діяльність у переговорах президентів Сербії, Хорватії й Боснії та Герцеговини у 1995 році. Ці переговори завершились підписанням у невеличкому американському місті Дейтоні проекту мирної угоди.
Переговори проходили дуже важко і тривали рівно три тижні. Кажуть, Голбрук висунув тоді ультиматум: учасники переговорів не зможуть покинути приміщення доти, доки не знайдуть остаточного рішення. І рішення таки знайшли – на двадцять перший день. Війна у Боснії та Герцеговині була припинена.
Ця, а також інші дипломатичні перемоги допомогли Голбруку завоювати прізвиська «бульдозер» і «скажений бик». За успіх у Дейтоні Голбрука номінували на Нобелівську премію миру.
Карл Більдт, міністр закордонних справ Швеції, колишній представник ЄС на Балканах, особисто дуже добре знав Річарда Голбрука. За словами Більдта, Голбрук був гігантом серед дипломатів нашого часу.
«Він був справді одним із найкращих і найяскравіших. Він був незамінним другом Європи, моїм близьким другом. Це є велика втрата для світу», – сказав Більдт.
Державний секретар США Гілларі Клінтон заявила, що Голбрук був «справжнім державним діячем – і це робить його смерть ще болючішою».
«Прогрес, якого ми досягли в Афганістані й Пакистані, значною мірою можна пояснити невтомною увагою Річарда до національних інтересів Америки, прагненням до миру і безпеки»,– сказав Обама.
Несподівана смерть Голбрука викликала тривожні роздуми про те, чи є рівна за масштабом фігура, що здатна замінити його на дипломатичному поприщі. На думку оглядачів, таланту людини, яка вважала, що заради припинення кровопролиття переговори можна і потрібно вести з ким завгодно і коли завгодно, напевно буде бракувати президентові Баракові Обамі, який наступного року має намір розпочати виведення американських військ із Афганістану.
«Річард Голбрук на відмінно служив цій нації упродовж майже 50 років – від молодого співробітника дипломатичної служби у В'єтнамі до архітектора домовленостей, які поклали край різанині на Балканах... Він був просто одним із велетнів американської зовнішньої політики», – заявив також Обама.
Кар’єра Річарда Голбрука як дипломата розпочалася одразу після закінчення університету імені Брауна. Він поступив на службу до державного департаменту і був відряджений до Південного В’єтнаму, де швидко привернув до себе увагу. Як результат, через чотири роки він уже працював у Білому домі, у відділі, що займався в’єтнамською проблематикою. Коли до влади прийшли республіканці, Голбрук несподівано перериває блискучу дипломатичну кар’єру і займається політичною наукою та журналістикою. Згодом Джіммі Картер призначить 35-річного Голбрука заступником державного секретаря з питань азійсько-тихоокеанського регіону, а в наступні 12 років республіканського правління Голбрук встигне зробити собі ім’я на Волл-стріт в галузі інвестиційного бізнесу.
Потім знову була дипломатична служба, зокрема як посла США в Німеччині.
Балканська місія Голбрука
Та найважливішою місією Голбрука вважають його посередницьку діяльність у переговорах президентів Сербії, Хорватії й Боснії та Герцеговини у 1995 році. Ці переговори завершились підписанням у невеличкому американському місті Дейтоні проекту мирної угоди.
Переговори проходили дуже важко і тривали рівно три тижні. Кажуть, Голбрук висунув тоді ультиматум: учасники переговорів не зможуть покинути приміщення доти, доки не знайдуть остаточного рішення. І рішення таки знайшли – на двадцять перший день. Війна у Боснії та Герцеговині була припинена.
Ця, а також інші дипломатичні перемоги допомогли Голбруку завоювати прізвиська «бульдозер» і «скажений бик». За успіх у Дейтоні Голбрука номінували на Нобелівську премію миру.
Карл Більдт, міністр закордонних справ Швеції, колишній представник ЄС на Балканах, особисто дуже добре знав Річарда Голбрука. За словами Більдта, Голбрук був гігантом серед дипломатів нашого часу.
«Він був справді одним із найкращих і найяскравіших. Він був незамінним другом Європи, моїм близьким другом. Це є велика втрата для світу», – сказав Більдт.
Державний секретар США Гілларі Клінтон заявила, що Голбрук був «справжнім державним діячем – і це робить його смерть ще болючішою».