Спершу трішки історії. Початок січня 2009 року виявився справжнім шоком для енергопостачальної галузі Угорщини. Брак природного газу практично вивів із режиму безперервного виробничного циклу великі підприємства, що працювали на експорт. Раніше про збої в постачанні тут мало хто думав.
Але у 2009 році над цією проблемою довелось замислитись усім, у тому числі й консервативній опозиції.
«Треба визнати, що розуміння і співпраця на рівні фахово-політичному у питанні енергетичної безпеки держави тоді були, хоча це і делікатний момент, – зазначає державний секретар кабінету міністрів у сфері енергетики Янош Бенчік від партії ФІДЕС. – Всі були згідні в тому, що Угорщина повинна збільшувати кількість газосховищ. Ми розуміли, що плоди суперечки між Росією та Україною пожинає вся Центральна Європа. І через це Угорщина збільшила потужність своїх газових резурвуарів».
Альтернативні контракти
Однак це не вирішувало проблеми в цілому, тому що 2 роки тому Угорщина була жорстко прив’язана до російських газових поставок. Адже уренгойський газ повинен був надходити до цих нових сховищ. А коли засувка на російській трубі закрита, звісно, не буде й газу.
За словами Яноша Бенчіка, ця ситуація спонукала Угорщину до наступного кроку. «Інтереси країни вимагали, щоб розпочалося будівництво якнайбільшого числа обхідних газопроводів, аби була змога доступу до енергоносіїв із різних напрямків. А якщо маємо потужні газосховища, можемо у кризовий час надати допомогу й сусідам у тому випадку, якщо працюють реверсні газопроводи», – каже державний секретар кабінету міністрів.
Раніше Угорщина мала лише один такий газогін у напрямку Сербії і в зворотній бік. Щоправда, минулого року серби не могли поділитися з угорцями надлишками природного газу, оскільки не мали жодних запасів. У лютому 2009 року Угорщина отримала невелику кількість «блакитного палива» з Німеччини транзитом через Австрію. Це була досить сутужна пора, пригадує Янош Бенчік. Проте цього року ситуацію вдалося виправити.
«Кілька тижнів тому ми запустили спільний газогін з румунами, – зазначає він. – Незабаром запрацює третій реверс на Хорватію. А ще готуємо до запуску подібний газогін у напрямку Словаччини. Хочемо так само підстрахуватися і стосовно електроенергії. Місяць тому з Пейча до прикордонних районів Хорватії, а це приблизно 80 кілометрів відстані, пішов струм через енергосистему потужністю в 400 кіловат. Угорщина зараз час від часу експортує електроенергію також до Сербії. Цікавиться цими поставками і Боснія».
За даними статистики, упродовж останніх 14-20 років Угорщина на 30 відсотків скоротила споживання природного газу. Водночас прем’єр-міністр Віктор Орбан побував недавно з візитом у Румунії та Азербайджані, щоб на основі взаємовигідного партнерства з цими країнами налагодити спільну кооперацію у розробці каспійських газових родовищ. Високі ціни на природний газ із Росії підштовхнули енергетичні компанії Угорщини до укладення ще одного альтернативного контракту. Він, зокрема, дає угорцям доступ до одного з прикордонних газосховищ Австрії, де це паливо продають сусідам дешевше.
Але у 2009 році над цією проблемою довелось замислитись усім, у тому числі й консервативній опозиції.
«Треба визнати, що розуміння і співпраця на рівні фахово-політичному у питанні енергетичної безпеки держави тоді були, хоча це і делікатний момент, – зазначає державний секретар кабінету міністрів у сфері енергетики Янош Бенчік від партії ФІДЕС. – Всі були згідні в тому, що Угорщина повинна збільшувати кількість газосховищ. Ми розуміли, що плоди суперечки між Росією та Україною пожинає вся Центральна Європа. І через це Угорщина збільшила потужність своїх газових резурвуарів».
Альтернативні контракти
Однак це не вирішувало проблеми в цілому, тому що 2 роки тому Угорщина була жорстко прив’язана до російських газових поставок. Адже уренгойський газ повинен був надходити до цих нових сховищ. А коли засувка на російській трубі закрита, звісно, не буде й газу.
За словами Яноша Бенчіка, ця ситуація спонукала Угорщину до наступного кроку. «Інтереси країни вимагали, щоб розпочалося будівництво якнайбільшого числа обхідних газопроводів, аби була змога доступу до енергоносіїв із різних напрямків. А якщо маємо потужні газосховища, можемо у кризовий час надати допомогу й сусідам у тому випадку, якщо працюють реверсні газопроводи», – каже державний секретар кабінету міністрів.
Раніше Угорщина мала лише один такий газогін у напрямку Сербії і в зворотній бік. Щоправда, минулого року серби не могли поділитися з угорцями надлишками природного газу, оскільки не мали жодних запасів. У лютому 2009 року Угорщина отримала невелику кількість «блакитного палива» з Німеччини транзитом через Австрію. Це була досить сутужна пора, пригадує Янош Бенчік. Проте цього року ситуацію вдалося виправити.
«Кілька тижнів тому ми запустили спільний газогін з румунами, – зазначає він. – Незабаром запрацює третій реверс на Хорватію. А ще готуємо до запуску подібний газогін у напрямку Словаччини. Хочемо так само підстрахуватися і стосовно електроенергії. Місяць тому з Пейча до прикордонних районів Хорватії, а це приблизно 80 кілометрів відстані, пішов струм через енергосистему потужністю в 400 кіловат. Угорщина зараз час від часу експортує електроенергію також до Сербії. Цікавиться цими поставками і Боснія».
За даними статистики, упродовж останніх 14-20 років Угорщина на 30 відсотків скоротила споживання природного газу. Водночас прем’єр-міністр Віктор Орбан побував недавно з візитом у Румунії та Азербайджані, щоб на основі взаємовигідного партнерства з цими країнами налагодити спільну кооперацію у розробці каспійських газових родовищ. Високі ціни на природний газ із Росії підштовхнули енергетичні компанії Угорщини до укладення ще одного альтернативного контракту. Він, зокрема, дає угорцям доступ до одного з прикордонних газосховищ Австрії, де це паливо продають сусідам дешевше.
