Збірка містить 420 документів із архівів СБУ. Вони розповідають як про події, що передували Голодоморові, зокрема, про опір селян колективізації, так і про те, як вже у післявоєнні часи КДБ намагався перешкодити поширенню інформації про цю трагічну сторінку в житті українського народу.
«Важливим завданням є деполітизація цієї трагедії, – зазначає керівник Центру досліджень визвольного руху Володимир В’ятрович. – Найкращим засобом деполітизації, очевидно, є публікація документів, які позбавляють політиків можливості маніпуляцій. І ця книжка, я переконаний, виконає цю роль».
Від Росії чекають відкриття архівів
Відповідальний редактор збірника Василь Марочко висловив жаль, що в Росії, заперечуючи Голодомор в Україні як акт геноциду, досі не відкрили всі архіви для дослідників.
«Аби подібні довідники з’явилися по архівним фондам Російської Федерації, аби документи там не вилучали і не відправляли в президентський або, як його ще називають, кремлівський архів, то, очевидно, була б у нас аргументована дискусія з нашими колегами», – зауважує дослідник.
Документи свідчать про масштаби трагедії
Презентуючи збірку, упорядник Василь Даниленко зазначив, що вона вперше містить документи про перепис 1937 року, які проливають світло на масштаби втрат від Голодомору. Самі матеріали перепису були знищені, але дані про них залишилися в кримінальних справах, порушених проти тих, хто проводив перепис. Адже підсумки перепису показали значні втрати населення.
«Були арештовані начальник Управління народного господарського обліку Держплану УРСР Асаткін та його заступники. Сам Асаткін пояснював свої дії таким чином: за його розрахунками на 1937 рік ми повинні були мати 35 мільйонів населення України. «Я відчуваю свою провину за те, що провів ці розрахунки, тому що насправді населення виявилося 29 мільйонів», – каже він. Таким чином, із цих документів можна встановити приблизну цифру втрат населення від Голодомору: 6 мільйонів осіб», – наголосив Василь Даниленко.
Переосмислення чи узгодження?
За словами упорядників, видання цієї збірки є важливою зараз, коли в Україні ініціюють ревізію закону про визнання Голодомору геноцидом українського народу.
«У комплексі, всі ці документи аргументовано і неспростовно доводять, що Голодомор був зумисним злочином, який може бути кваліфікований як геноцид», – каже Володимир В’ятрович.
За словами керівника Центру дослідження визвольного руху, спроби теперішньої влади запропонувати нове бачення та переосмислення Голодомору насправді є спробою узгодити українську гуманітарну політику з російською.
«Важливим завданням є деполітизація цієї трагедії, – зазначає керівник Центру досліджень визвольного руху Володимир В’ятрович. – Найкращим засобом деполітизації, очевидно, є публікація документів, які позбавляють політиків можливості маніпуляцій. І ця книжка, я переконаний, виконає цю роль».
Від Росії чекають відкриття архівів
Відповідальний редактор збірника Василь Марочко висловив жаль, що в Росії, заперечуючи Голодомор в Україні як акт геноциду, досі не відкрили всі архіви для дослідників.
«Аби подібні довідники з’явилися по архівним фондам Російської Федерації, аби документи там не вилучали і не відправляли в президентський або, як його ще називають, кремлівський архів, то, очевидно, була б у нас аргументована дискусія з нашими колегами», – зауважує дослідник.
Документи свідчать про масштаби трагедії
Презентуючи збірку, упорядник Василь Даниленко зазначив, що вона вперше містить документи про перепис 1937 року, які проливають світло на масштаби втрат від Голодомору. Самі матеріали перепису були знищені, але дані про них залишилися в кримінальних справах, порушених проти тих, хто проводив перепис. Адже підсумки перепису показали значні втрати населення.
«Були арештовані начальник Управління народного господарського обліку Держплану УРСР Асаткін та його заступники. Сам Асаткін пояснював свої дії таким чином: за його розрахунками на 1937 рік ми повинні були мати 35 мільйонів населення України. «Я відчуваю свою провину за те, що провів ці розрахунки, тому що насправді населення виявилося 29 мільйонів», – каже він. Таким чином, із цих документів можна встановити приблизну цифру втрат населення від Голодомору: 6 мільйонів осіб», – наголосив Василь Даниленко.
Переосмислення чи узгодження?
За словами упорядників, видання цієї збірки є важливою зараз, коли в Україні ініціюють ревізію закону про визнання Голодомору геноцидом українського народу.
«У комплексі, всі ці документи аргументовано і неспростовно доводять, що Голодомор був зумисним злочином, який може бути кваліфікований як геноцид», – каже Володимир В’ятрович.
За словами керівника Центру дослідження визвольного руху, спроби теперішньої влади запропонувати нове бачення та переосмислення Голодомору насправді є спробою узгодити українську гуманітарну політику з російською.
