В Україні приблизно стільки ж архітектурних пам’яток, як на території Росії, і більше, ніж у багатьох європейських державах, зокрема, Польщі, зазначає перший заступник голови Державної служби охорони національної культурної спадщини Віктор Вечерський. За його словами, тільки пам’яток сакральної дерев’яної архітектури залишилось аж дві з половиною тисячі. Однак із кожним роком ця цифра зменшується.
Вісім дерев’яних церков організація ЮНЕСКО має намір включити до переліку Світової спадщини. Два храми з цього переліку розташовані на Закарпатті, два – на Івано-Франківщині, решта – на Львівщині. Попри всю унікальність цих сакральних споруд, їхній стан залишається незадовільним, в основному – через брак коштів, зауважує Віктор Вечерський.
«Перед державою стоїть завдання привести ці пам’ятки до такого стану, щоб будь-який незалежний експерт, який ніяк не пов'язаний з Україною і не має тут інтересів, приїхав сюди і побачив, що держава піклується про ці унікальні пам’ятки», – наголошує він.
Збереження церков – на гроші вірян
За словами пам’яткоохоронців, від браку фінансування потерпає, зокрема, козацький Свято-Троїцький собор у Новомосковську на Дніпропетровщині. Його збереженням у радянські часи опікувався, серед інших, Олесь Гончар, зобразивши собор у своєму однойменному романі. Уже тривалий час на ремонт собору збирають кошти, але, як розповідає дослідник Свято-Троїцького собору, журналіст Олександр Заєць, цих грошей все ще недостатньо. Сьогодні пам’ятка в небезпеці, похилилися три куполи.
Відповідно до українського законодавства, справа збереження храмів лежить на плечах церкви як їхнього власника. Однак часом конфесії не зацікавлені у збереженні цих споруд у їхньому первинному вигляді, вважає Дмитро Степовик, провідний співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Національної академії наук.
«Коли постало питання передати Андріївську церкву, один із шедеврів барокової архітектури, в одну із православних конфесій, почули розмову митрополита цієї церкви із настоятелем собору, – згадує мистецтвознавець. – Говорили священики, зокрема, про те, що як тільки храм передадуть їм у власність, вони мають намір спиляти кафедру, бо вона не православна, а католицька, а також замінити іконостас, також шедевр, на новий, відповідний до їхніх догм».
Експерти сходяться на тому, що зберігати дерев’яні сакральні споруди складно навіть за значного фінансування, в основному, через нетривкість матеріалу, з якого вони збудовані. Однак необхідно зберегти хоча б фотографії та описи старовинних храмів, у цьому науковці вбачають основне своє завдання на сьогодні.
Вісім дерев’яних церков організація ЮНЕСКО має намір включити до переліку Світової спадщини. Два храми з цього переліку розташовані на Закарпатті, два – на Івано-Франківщині, решта – на Львівщині. Попри всю унікальність цих сакральних споруд, їхній стан залишається незадовільним, в основному – через брак коштів, зауважує Віктор Вечерський.
«Перед державою стоїть завдання привести ці пам’ятки до такого стану, щоб будь-який незалежний експерт, який ніяк не пов'язаний з Україною і не має тут інтересів, приїхав сюди і побачив, що держава піклується про ці унікальні пам’ятки», – наголошує він.
Збереження церков – на гроші вірян
За словами пам’яткоохоронців, від браку фінансування потерпає, зокрема, козацький Свято-Троїцький собор у Новомосковську на Дніпропетровщині. Його збереженням у радянські часи опікувався, серед інших, Олесь Гончар, зобразивши собор у своєму однойменному романі. Уже тривалий час на ремонт собору збирають кошти, але, як розповідає дослідник Свято-Троїцького собору, журналіст Олександр Заєць, цих грошей все ще недостатньо. Сьогодні пам’ятка в небезпеці, похилилися три куполи.
Відповідно до українського законодавства, справа збереження храмів лежить на плечах церкви як їхнього власника. Однак часом конфесії не зацікавлені у збереженні цих споруд у їхньому первинному вигляді, вважає Дмитро Степовик, провідний співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Національної академії наук.
«Коли постало питання передати Андріївську церкву, один із шедеврів барокової архітектури, в одну із православних конфесій, почули розмову митрополита цієї церкви із настоятелем собору, – згадує мистецтвознавець. – Говорили священики, зокрема, про те, що як тільки храм передадуть їм у власність, вони мають намір спиляти кафедру, бо вона не православна, а католицька, а також замінити іконостас, також шедевр, на новий, відповідний до їхніх догм».
Експерти сходяться на тому, що зберігати дерев’яні сакральні споруди складно навіть за значного фінансування, в основному, через нетривкість матеріалу, з якого вони збудовані. Однак необхідно зберегти хоча б фотографії та описи старовинних храмів, у цьому науковці вбачають основне своє завдання на сьогодні.
