– Пане Адамкус, напередодні на саміті Україна-ЄС сторони схвалили План дій зі скасування візового режиму. Водночас у плані немає конкретних дат, лише довгострокова перспектива. За Вашим прогнозом, коли українці зможуть вільно подорожувати Європою?
– Тут не може бути однозначної відповіді, оскільки Шенгенська угода має багато нюансів, і поки не зрозуміло, чи готові у Євросоюзі на пом’якшення для деяких країн. У будь-якому разі важливо зрозуміти, що такі речі не трапляються відразу. Якщо українці очікують, що за місяць-два зможуть вільно подорожувати Шенгенською зоною, змушений розчарувати, бо цього не трапиться. Проте, якщо вам дуже пощастить і Україна серйозно візьметься за виконання вимог європейської сторони, скасування віз займе пару років.
– В Україні висловлюються певні побоювання щодо того, що серед країн-членів ЄС уже немає такого високого рівня підтримки євроінтеграційних намірів України, які мали місце за попереднього Президента. На Вашу думку, чи виправдані ці побоювання?
– Це правда, що є такі європейські країни, які більше симпатизують Україні, а є й такі, яким байдуже, буде Україна в ЄС чи ні. Нині ніхто не може сказати напевно, коли Україна буде в Євросоюзі. Може бути й таке, що якась із дуже впливових у ЄС країн публічно висловить бажання бачити Україну в Євросоюзі, тоді можна прискорити процедуру приєднання. Проте Україна повинна готуватися до того, що їй доведеться виконати всі необхідні умови – так само, як їх виконали колись інші країни.
– Нове керівництво України успадкувало від попереднього прагнення інтегруватися до Євросоюзу, однак членство в НАТО офіційно не входить до планів Адміністрації Президента та українського уряду. Чи послідовно для такої країни, як Україна прагнути вступити до Євросоюзу, відкидаючи членство в НАТО?
– Важливо пам’ятати, що членство в НАТО і Євросоюзі не пов’язані між собою. Тому я б не надто переймався, що відмова від членства в НАТО якось загальмує процес вступу до ЄС. Україна – це частина Європи, і Європа потребує України так само, як і Україна Європи. Коли б не відбулося об’єднання, воно буде абсолютно природнім. Після кількох років у Євросоюзі я впевнений, що кожен мешканець Литви погодиться, що наша країна лише виграла від членства. Я також переконаний, що членство в Євросоюзі не загрожує національній ідентичності чи праву обирати тип політичної системи. Тож сподіваюся, я буду одним із перших, хто привітає Україну з приєднанням до Євросоюзу. Але наголошую, що членство в НАТО не є передумовою членства в ЄС.
– 22 листопада багато українців відзначали річницю Помаранчевої революції. П’ять років тому у привітанні до першої річниці Ви наголосили на тому, що Україна довела, що ідеали Помаранчевої революції не є одноденними. Чи є загроза цим ідеалам нині?
– Спостерігаючи за процесами в Україні з-за кордону, я, безперечно, бачу відмінності між колишнім українським керівництвом і теперішнім. Але певні трансформації ідеалів Майдану можна було помітити ще пару років тому, коли лідери подій Помаранчевої революції перестали бути однією командою. Картинка змінилася. Та все ж помітно, що якщо за попереднього Президента влада більше орієнтувалася на підтримку Заходу, нині все навпаки. Проте це справа влади України – визначати, що буде краще для українців. Керівництво європейських країн може думати що завгодно, але в будь-якому разі українці повинні самі вирішити, чого вони прагнуть.
– Тут не може бути однозначної відповіді, оскільки Шенгенська угода має багато нюансів, і поки не зрозуміло, чи готові у Євросоюзі на пом’якшення для деяких країн. У будь-якому разі важливо зрозуміти, що такі речі не трапляються відразу. Якщо українці очікують, що за місяць-два зможуть вільно подорожувати Шенгенською зоною, змушений розчарувати, бо цього не трапиться. Проте, якщо вам дуже пощастить і Україна серйозно візьметься за виконання вимог європейської сторони, скасування віз займе пару років.
– В Україні висловлюються певні побоювання щодо того, що серед країн-членів ЄС уже немає такого високого рівня підтримки євроінтеграційних намірів України, які мали місце за попереднього Президента. На Вашу думку, чи виправдані ці побоювання?
– Це правда, що є такі європейські країни, які більше симпатизують Україні, а є й такі, яким байдуже, буде Україна в ЄС чи ні. Нині ніхто не може сказати напевно, коли Україна буде в Євросоюзі. Може бути й таке, що якась із дуже впливових у ЄС країн публічно висловить бажання бачити Україну в Євросоюзі, тоді можна прискорити процедуру приєднання. Проте Україна повинна готуватися до того, що їй доведеться виконати всі необхідні умови – так само, як їх виконали колись інші країни.
– Нове керівництво України успадкувало від попереднього прагнення інтегруватися до Євросоюзу, однак членство в НАТО офіційно не входить до планів Адміністрації Президента та українського уряду. Чи послідовно для такої країни, як Україна прагнути вступити до Євросоюзу, відкидаючи членство в НАТО?
– Важливо пам’ятати, що членство в НАТО і Євросоюзі не пов’язані між собою. Тому я б не надто переймався, що відмова від членства в НАТО якось загальмує процес вступу до ЄС. Україна – це частина Європи, і Європа потребує України так само, як і Україна Європи. Коли б не відбулося об’єднання, воно буде абсолютно природнім. Після кількох років у Євросоюзі я впевнений, що кожен мешканець Литви погодиться, що наша країна лише виграла від членства. Я також переконаний, що членство в Євросоюзі не загрожує національній ідентичності чи праву обирати тип політичної системи. Тож сподіваюся, я буду одним із перших, хто привітає Україну з приєднанням до Євросоюзу. Але наголошую, що членство в НАТО не є передумовою членства в ЄС.
– 22 листопада багато українців відзначали річницю Помаранчевої революції. П’ять років тому у привітанні до першої річниці Ви наголосили на тому, що Україна довела, що ідеали Помаранчевої революції не є одноденними. Чи є загроза цим ідеалам нині?
– Спостерігаючи за процесами в Україні з-за кордону, я, безперечно, бачу відмінності між колишнім українським керівництвом і теперішнім. Але певні трансформації ідеалів Майдану можна було помітити ще пару років тому, коли лідери подій Помаранчевої революції перестали бути однією командою. Картинка змінилася. Та все ж помітно, що якщо за попереднього Президента влада більше орієнтувалася на підтримку Заходу, нині все навпаки. Проте це справа влади України – визначати, що буде краще для українців. Керівництво європейських країн може думати що завгодно, але в будь-якому разі українці повинні самі вирішити, чого вони прагнуть.
