Активно зростає і відтік робочих рук з України, і відтік мізків. Кожен тридцятий українець, який має вищу освіту, мешкає зараз за кордоном.
А точне загальне число тих, хто навчається та працює за межами Батьківщини, невідоме. За більшістю підрахунків (зокрема, Світового банку), йдеться про близько шість із половиною мільйонів українців.
Хто хоче стати мільйонером?
Припинити виїзд українців за кордон практично неможливо, стверджують експерти. Це – не минуле століття, і не СРСР – «Залізну завісу» або Мур на кшталт Берлінського не побудуєш. А соціально-економічними чинниками привабити людину не залишати Батьківщину складно. Майже 40% українців готові за мільйон гривень назавжди залишити Україну. Такими є результати цьогорічного опитування компанії i VOX Ukraine.
А тягне українців на чужину, передусім, пошук заробітку. Здобуття освіти – теж досить вагомий чинник, щоб зібрати валізи. Інші причини виїзду (об’єднання родини, творча реалізація) – не такі поширені серед емігрантів.
В останні 20 років виїзд уповільнювався лише в розпал кризи (2008- 2009 роки), зазначає, завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАН України Ігор Марков. За його даними, найбільша кількість українських мігрантів - до трьох із половиною мільйонів – шукає кращого життя в Росії. «За результатами наших досліджень, друге місце по виїзду українців на заробітки займають країни Європейського союзу, всього близько 1 мільйона 700 тисяч людей. Серед країн-лідерів - Італія, це близько 500-600 тисяч, далі Польща - це 300-500 тисяч, далі Іспанія - понад 200 000. А далі йдуть країни, де українська міграція вимірюється десятками тисяч, це такі країни, як Греція, Португалія та Ірландія».
Безнадія та невпевненість в майбутньому
Телеведучий Юрій Макаров народився в родині емігрантів, і як людина з таким досвідом, і як письменник порівнює, чим відрізняється виїзд за кордон сучасних українців і тих, хто опинявся на чужині у першій половині минулого століття.
Ті, хто залишав Батьківщину після захоплення влади більшовиками, просто змушені були таким чином виживати. А зараз українці в основному виїжджають від безнадії. І справа не лише в грошах, говорить Макаров. «Доки країна не сформулює для себе своє майбутнє в якості більш-менш зрозумілої і прийнятної для всіх моделі, це буде територія евакуацій. Незалежно від того, який середній рівень статків в Україні (до кризи, після кризи, підчас кризи), це речі, як на мене, вторинні. Я думаю, що Україна як територія, де цінності, як такі не є актуальними, не може не лякати людей, тим більше молодих», - впевнений він.
Киянка Міла з чоловіком виїхали до Німеччини на постійне проживання три роки тому. Як переконує 53-річна жінка, в Україні на подружжя чекали б злидні. А в Німеччині держава дбає не лише про тих, хто тут мешкає давно.
«Живемо зараз у Німеччині, чоловік працює за фахом, я все ще навчаюся в університеті, починаю шукати роботу. Нам доплачують гроші до прожиткового мінімуму, нам сплачують за квартиру, за страховку. Це державна соціальна допомога. А ми в свою чергу допомагаємо нашому племіннику в Києві – кожного місяця платимо йому додаткову стипендію. Ми сумуємо за Україною, але я не бачу, що б могло змінитися в моєму житті на краще, якби я залишилася жити там».
Міграція змінює світове обличчя
У рейтингу розвитку людського потенціалу Україні посідає 85 місце у світі. Йдеться про рейтинг Програми розвитку ООН і він включає три показники: ВВП на душу населення, середня тривалість життя та рівень освіченості. За такими показниками Україну заможною не назвеш. І поки це так, кількість охочих шукати кращої долі за кордоном не зменшиться, говорить економіст Олександр Пасхавер. «У нас недієздатна держава, корупційне суспільство, і треба змінитися і нам самим, і нашим очільникам. Починати ці зміни треба, мабуть, все-таки зверху, тобто, щоб якась людина згори почала цей процес. Так було в Сінгапурі, так було в Грузії і так було, наприклад, у франкіській Іспанії. Інша справа, щоб суспільство саме вже чинило певний тиск, але це займе набагато більше часу», - зауважує експерт.
У таких умовах залишається знаходити плюси у тому, що українці виїжджають вчитися і працювати за кордон. І ці переваги є, переконує завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАН України Ігор Марков. Заробити грошей, дати освіту дітям, відкрити свій бізнес, зрештою, долучитися до культури інших людей – хіба це погано? І взагалі, глобальний світ - це не лише рух із країни в країну капіталів і технологій, це – рух робочої сили. «Міграцію слід розглядати не просто в контексті плюсів чи мінусів. Міграція це риса глобалізованого суспільства. Зараз у нас велика демографічна криза, зокрема в розвинутих країнах, країнах північної півкулі, і вона буде компенсуватися за рахунок переміщень. Паралельно переміщенню капіталів, відбувається переміщення робочої сили, і, в тому числі, мігрантів у пошуках своєї долі». За словами науковця, міграція є зараз глобальною світовою тенденцією, яка змінює обличчя світу, і «годі тут чекати повернення назад».
До речі, цього року українці, які працюють за кордоном, переказали своїм родинам на Батьківщину п’ять мільярдів триста мільйонів доларів. Це – на два мільйони більше, ніж торік, констатують експерти.
А точне загальне число тих, хто навчається та працює за межами Батьківщини, невідоме. За більшістю підрахунків (зокрема, Світового банку), йдеться про близько шість із половиною мільйонів українців.
Хто хоче стати мільйонером?
Припинити виїзд українців за кордон практично неможливо, стверджують експерти. Це – не минуле століття, і не СРСР – «Залізну завісу» або Мур на кшталт Берлінського не побудуєш. А соціально-економічними чинниками привабити людину не залишати Батьківщину складно. Майже 40% українців готові за мільйон гривень назавжди залишити Україну. Такими є результати цьогорічного опитування компанії i VOX Ukraine.
А тягне українців на чужину, передусім, пошук заробітку. Здобуття освіти – теж досить вагомий чинник, щоб зібрати валізи. Інші причини виїзду (об’єднання родини, творча реалізація) – не такі поширені серед емігрантів.
В останні 20 років виїзд уповільнювався лише в розпал кризи (2008- 2009 роки), зазначає, завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАН України Ігор Марков. За його даними, найбільша кількість українських мігрантів - до трьох із половиною мільйонів – шукає кращого життя в Росії. «За результатами наших досліджень, друге місце по виїзду українців на заробітки займають країни Європейського союзу, всього близько 1 мільйона 700 тисяч людей. Серед країн-лідерів - Італія, це близько 500-600 тисяч, далі Польща - це 300-500 тисяч, далі Іспанія - понад 200 000. А далі йдуть країни, де українська міграція вимірюється десятками тисяч, це такі країни, як Греція, Португалія та Ірландія».
Безнадія та невпевненість в майбутньому
Телеведучий Юрій Макаров народився в родині емігрантів, і як людина з таким досвідом, і як письменник порівнює, чим відрізняється виїзд за кордон сучасних українців і тих, хто опинявся на чужині у першій половині минулого століття.
Ті, хто залишав Батьківщину після захоплення влади більшовиками, просто змушені були таким чином виживати. А зараз українці в основному виїжджають від безнадії. І справа не лише в грошах, говорить Макаров. «Доки країна не сформулює для себе своє майбутнє в якості більш-менш зрозумілої і прийнятної для всіх моделі, це буде територія евакуацій. Незалежно від того, який середній рівень статків в Україні (до кризи, після кризи, підчас кризи), це речі, як на мене, вторинні. Я думаю, що Україна як територія, де цінності, як такі не є актуальними, не може не лякати людей, тим більше молодих», - впевнений він.
Киянка Міла з чоловіком виїхали до Німеччини на постійне проживання три роки тому. Як переконує 53-річна жінка, в Україні на подружжя чекали б злидні. А в Німеччині держава дбає не лише про тих, хто тут мешкає давно.
«Живемо зараз у Німеччині, чоловік працює за фахом, я все ще навчаюся в університеті, починаю шукати роботу. Нам доплачують гроші до прожиткового мінімуму, нам сплачують за квартиру, за страховку. Це державна соціальна допомога. А ми в свою чергу допомагаємо нашому племіннику в Києві – кожного місяця платимо йому додаткову стипендію. Ми сумуємо за Україною, але я не бачу, що б могло змінитися в моєму житті на краще, якби я залишилася жити там».
Міграція змінює світове обличчя
У рейтингу розвитку людського потенціалу Україні посідає 85 місце у світі. Йдеться про рейтинг Програми розвитку ООН і він включає три показники: ВВП на душу населення, середня тривалість життя та рівень освіченості. За такими показниками Україну заможною не назвеш. І поки це так, кількість охочих шукати кращої долі за кордоном не зменшиться, говорить економіст Олександр Пасхавер. «У нас недієздатна держава, корупційне суспільство, і треба змінитися і нам самим, і нашим очільникам. Починати ці зміни треба, мабуть, все-таки зверху, тобто, щоб якась людина згори почала цей процес. Так було в Сінгапурі, так було в Грузії і так було, наприклад, у франкіській Іспанії. Інша справа, щоб суспільство саме вже чинило певний тиск, але це займе набагато більше часу», - зауважує експерт.
У таких умовах залишається знаходити плюси у тому, що українці виїжджають вчитися і працювати за кордон. І ці переваги є, переконує завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАН України Ігор Марков. Заробити грошей, дати освіту дітям, відкрити свій бізнес, зрештою, долучитися до культури інших людей – хіба це погано? І взагалі, глобальний світ - це не лише рух із країни в країну капіталів і технологій, це – рух робочої сили. «Міграцію слід розглядати не просто в контексті плюсів чи мінусів. Міграція це риса глобалізованого суспільства. Зараз у нас велика демографічна криза, зокрема в розвинутих країнах, країнах північної півкулі, і вона буде компенсуватися за рахунок переміщень. Паралельно переміщенню капіталів, відбувається переміщення робочої сили, і, в тому числі, мігрантів у пошуках своєї долі». За словами науковця, міграція є зараз глобальною світовою тенденцією, яка змінює обличчя світу, і «годі тут чекати повернення назад».
До речі, цього року українці, які працюють за кордоном, переказали своїм родинам на Батьківщину п’ять мільярдів триста мільйонів доларів. Це – на два мільйони більше, ніж торік, констатують експерти.
