Від початку року Державний комітет з питань технічного регулювання і споживчої політики перевірив понад11 тисяч зразків продукції. Щоправда, зразки бралися не з полиць супермаркетів, а від виробників, які, власне, самі замовляли це дослідження. Результати перевірки виявили, що ГМО потрапляють у харчі з сировиною. Переважно це соя, половина якої за даними фахівців, є генно-модифікованою. Проте, за словами заступника начальника Центру випробувань продукції Держспоживстандарту Віктора Волошинця, нині виробники не так часто використовують ГМО у своїй продукції, ніж це було 4 роки тому.
«Згідно із Законом «Про безпеку та якість продуктів харчування», всі продукти харчування мають мати позначку «з ГМО» чи «без ГМО». І відповідно до цього закону, магазини вимагають від виробників, коли постачають продукцію в магазин, документи, які підтверджують, що ці продукти не містять ГМО. Одним із таких документів має бути протокол випробувань, акредитований лабораторією», – поінформував Віктор Волошинець.
Більшість продукції має маркування – «без ГМО»
Близько 80 % українських виробників мають на упаковці своєї продукції позначку «без ГМО». П’ята частина товарів взагалі не містять ніякого маркування – відтак, виробники порушують законодавство, вважає голова всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.
«Написати, що їхні продукти містять ГМО, це означає зменшити свої конкурентні можливості на ринку, – говорить Тетяна Тимочко. – А з іншого боку, вони мають написати, що містять ГМО в той час, коли в Україні державну реєстрацію не пройшов жоден вид ГМО. Тобто фактично тоді вони використовують несанкціоновано-завезені в Україну генетично-модифіковані організми?»
Шкідлива дія ГМО на людський організм не доведена
Генетично-модифіковані організми – це такі організми, в які додають інші гени – рослин чи тварин. Це змінює властивості рослини: покращується її урожайність, посилюється опір шкідникам, підвищується морозостійкість. А щодо впливу ГМО на людський організм, то їхня шкідлива дія ще не доведена, стверджує лікар-дієтолог Ігнат Матасар.
«Коли ми їх вживаємо, то перед тим ми їх термічно обробляємо. А якщо термічно не обробляємо, то вони, потрапляючи в наш організм, обробляється ферментами і соками. Ця продукція, яку ми вживаємо, стає субстратом. Тобто, вона розщеплюється до складових. Нічого страшного тут немає», – сказав лікар-дієтолог.
Дискусії у Європі
Навколо питання «дозволяти генетично модифіковані продукти чи ні», у Європі давно точаться гарячі дискусії, які останнім часом переросли у справжнє протистояння двох таборів, повідомляє брюссельський кореспондент Радіо Свобода. Результати генної інженерії певним чином захищають експерти Єврокомісії. Інша структура – Європарламент – повністю відкидає ідею відкрити європейські ринки для ГМО.
У державах ЄС діє правило, згідно з яким вказувати на маркуванні про наявність генетично модифікованих продуктів слід тільки тоді, коли їх вміст перевищує 1%. За дотримуванням цього зобов’язання ретельно слідкують як на загальноєвропейському, так і на національному рівнях.
Мільйони підписів за повну заборону вирощування генетично-модифікованих продуктів щойно зібрали активісти міжнародних екологічних організацій Avaaz та Greenpeace.
Проте, з огляду на позицію Єврокомісії, що хоче дозволити державам ЄС самим визначатися із цими продуктами, говорити про заморожування проектів генної інженерії у рослинництві ще рано.
Закон є, але контроль практично відсутній
Закон України «Про безпеку та якість продуктів харчування» регулює вміст ГМО у харчах. Але держбюджет вже кілька років поспіль не виділяє коштів на перевірку цих продуктів у магазинах, зазначає заступник начальника Центру випробувань продукції Держспоживстандарту Віктор Волошинець.
Проте, на думку голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяни Тимочко, відсутність фінансування – це лише привід для бездіяльності чиновників, котрі зобов’язані проводити контроль. «Ця робота не виконується не тому, що завжди для цього немає можливості, а тому що немає бажання контролювати потужні харчові компанії, які отримують мільярдні прибутки, використовуючи генетично-модифіковані організми в продуктах харчування», – зауважила вона.
Згідно з Законом «Про захист прав споживачів», компанії, які порушили закон про маркування продукції з ГМО, можна оштрафувати на 30% виручки від реалізації цього товару. Але на практиці це застосувати вкрай важко, стверджує голова товариства захисту прав споживачів Владислав Андрющенко.
«Закон влаштований таким чином, що споживач не може ініціювати штрафи. Можна написати заяву. Але як ви доведете? Я не зовсім розумію доказову базу. От, я – споживач. Я не знаю, куди я можу піти, щоб дізнатися є там ГМО чи нема. Можливо, в лабораторії Держспоживстандарту, якщо вони отримували новітні прилади. Ініціювати штрафи можуть тільки ті підрозділи, яким це дозволено, – це Держспоживстандарт України», – пояснив Владислав Андрющенко.
Українське законодавство забороняє реалізовувати продукти, в яких вміст ГМО перевищує 0,1 відсотка. Продукти з вищим вмістом ГМО необхідно позначати у Державному реєстрі й давати про них необхідну інформацію на етикетці. Поки що, стверджують фахівці Держспоживстандарту, в цьому переліку не зареєстрований жоден харчовий продукт.
«Згідно із Законом «Про безпеку та якість продуктів харчування», всі продукти харчування мають мати позначку «з ГМО» чи «без ГМО». І відповідно до цього закону, магазини вимагають від виробників, коли постачають продукцію в магазин, документи, які підтверджують, що ці продукти не містять ГМО. Одним із таких документів має бути протокол випробувань, акредитований лабораторією», – поінформував Віктор Волошинець.
Більшість продукції має маркування – «без ГМО»
Близько 80 % українських виробників мають на упаковці своєї продукції позначку «без ГМО». П’ята частина товарів взагалі не містять ніякого маркування – відтак, виробники порушують законодавство, вважає голова всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.
«Написати, що їхні продукти містять ГМО, це означає зменшити свої конкурентні можливості на ринку, – говорить Тетяна Тимочко. – А з іншого боку, вони мають написати, що містять ГМО в той час, коли в Україні державну реєстрацію не пройшов жоден вид ГМО. Тобто фактично тоді вони використовують несанкціоновано-завезені в Україну генетично-модифіковані організми?»
Шкідлива дія ГМО на людський організм не доведена
Генетично-модифіковані організми – це такі організми, в які додають інші гени – рослин чи тварин. Це змінює властивості рослини: покращується її урожайність, посилюється опір шкідникам, підвищується морозостійкість. А щодо впливу ГМО на людський організм, то їхня шкідлива дія ще не доведена, стверджує лікар-дієтолог Ігнат Матасар.
«Коли ми їх вживаємо, то перед тим ми їх термічно обробляємо. А якщо термічно не обробляємо, то вони, потрапляючи в наш організм, обробляється ферментами і соками. Ця продукція, яку ми вживаємо, стає субстратом. Тобто, вона розщеплюється до складових. Нічого страшного тут немає», – сказав лікар-дієтолог.
Дискусії у Європі
Навколо питання «дозволяти генетично модифіковані продукти чи ні», у Європі давно точаться гарячі дискусії, які останнім часом переросли у справжнє протистояння двох таборів, повідомляє брюссельський кореспондент Радіо Свобода. Результати генної інженерії певним чином захищають експерти Єврокомісії. Інша структура – Європарламент – повністю відкидає ідею відкрити європейські ринки для ГМО.
У державах ЄС діє правило, згідно з яким вказувати на маркуванні про наявність генетично модифікованих продуктів слід тільки тоді, коли їх вміст перевищує 1%. За дотримуванням цього зобов’язання ретельно слідкують як на загальноєвропейському, так і на національному рівнях.
Мільйони підписів за повну заборону вирощування генетично-модифікованих продуктів щойно зібрали активісти міжнародних екологічних організацій Avaaz та Greenpeace.
Проте, з огляду на позицію Єврокомісії, що хоче дозволити державам ЄС самим визначатися із цими продуктами, говорити про заморожування проектів генної інженерії у рослинництві ще рано.
Закон є, але контроль практично відсутній
Закон України «Про безпеку та якість продуктів харчування» регулює вміст ГМО у харчах. Але держбюджет вже кілька років поспіль не виділяє коштів на перевірку цих продуктів у магазинах, зазначає заступник начальника Центру випробувань продукції Держспоживстандарту Віктор Волошинець.
Проте, на думку голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяни Тимочко, відсутність фінансування – це лише привід для бездіяльності чиновників, котрі зобов’язані проводити контроль. «Ця робота не виконується не тому, що завжди для цього немає можливості, а тому що немає бажання контролювати потужні харчові компанії, які отримують мільярдні прибутки, використовуючи генетично-модифіковані організми в продуктах харчування», – зауважила вона.
Згідно з Законом «Про захист прав споживачів», компанії, які порушили закон про маркування продукції з ГМО, можна оштрафувати на 30% виручки від реалізації цього товару. Але на практиці це застосувати вкрай важко, стверджує голова товариства захисту прав споживачів Владислав Андрющенко.
«Закон влаштований таким чином, що споживач не може ініціювати штрафи. Можна написати заяву. Але як ви доведете? Я не зовсім розумію доказову базу. От, я – споживач. Я не знаю, куди я можу піти, щоб дізнатися є там ГМО чи нема. Можливо, в лабораторії Держспоживстандарту, якщо вони отримували новітні прилади. Ініціювати штрафи можуть тільки ті підрозділи, яким це дозволено, – це Держспоживстандарт України», – пояснив Владислав Андрющенко.
Українське законодавство забороняє реалізовувати продукти, в яких вміст ГМО перевищує 0,1 відсотка. Продукти з вищим вмістом ГМО необхідно позначати у Державному реєстрі й давати про них необхідну інформацію на етикетці. Поки що, стверджують фахівці Держспоживстандарту, в цьому переліку не зареєстрований жоден харчовий продукт.
