Свою теперішню назву Дніпропетровськ отримав 1926 року, за постановою ВУЦВК, на честь більшовицького діяча Григорія Петровського. Спершу були паралельні варіанти найменування: українською – місто Дніпро-Петровське, російською – Днепро-Петровск. У буремні 30-ті в україномовному варіанті закінчення було знівельоване, а дві частини слова злились в одну – Дніпропетровськ.
За незалежності України патріотично налаштована громадськість не раз пропонувала позбавитись прізвища Петровського, людини, яку вважають організатором Голодомору, у назві міста. Як альтернативу запропонували «Січеслав». Таку назву місто вже формально мало: її затвердив 1918-го року з’їзд учителів, щоправда, та постанова, як кажуть зараз історики, не мала ніякої юридичної сили.
«Не треба забувати про злочини Петровського»
Площа Петровського. пам'ятник Петровському і хрест жертвам ГолодоморуМісто, що є обласним центром краю, де було розташовано аж п’ять Запорозьких Січей, не може називатись інакше, як Січеслав, переконаний активіст Дніпропетровської обласної організації Товариства «Просвіта» Анатолій Сокоринський.
«Ми живемо в переломний період: 20 років шляху від рабства до свободи, і людям поки важко визначитися з назвою міста. Але ми не повинні забувати про роль Петровського у злочинах проти українського народу. Те, що його монумент все ще на привокзальному майдані, саме там, де загинуло найбільше людей під час Голодомору, – це злочин», – вважає Анатолій Сокоринський.
Частина православної громадськості Дніпропетровська виступає за повернення «дожовтневого» імені – Катеринослав. Про те, що місто було найменоване так на догоду імператриці Катерині Другій, зараз воліють не згадувати. Виводять назву від Святої Катерини, однієї з шанованих святих християнського світу, зазначає протоієрей Дніпропетровської єпархії УПЦ Московського патріархату о. Микола Несправа.
«У кожного міста є святий чи ангел-хранитель. Свята великомучениця Катерина є покровителькою нашого міста. У цьому є певна ідентифікація культури – православної культури. Однак питання перейменування складне і глибоке, воно має виявляти єдність нації, тому ми не претендуємо, щоб відбувалося повернення назви місту всупереч думці інших», – каже священик.
Категорично не погоджуються на будь-яке перейменування дніпропетровські комуністи. Референдум – це дорого, та й прізвище Петровського у назві міста доречне, запевняє депутат міськради від Компартії Віктор Серженко.
«Чомусь, коли заходить мова про Петровського, забувають, що місто назване на честь робітника. Петровський свого часу був робітником, працював у нас тут на заводі, на «Брянці». Піднімати питання перейменування і його всіляко мусувати зараз неприйнятно», – запевняє комуніст.
Назва міста дорівнює внутрішній сутності мешканців?
Більшість опитаних заявили про свою готовність взяти участь у референдумі з перейменування. А втім, чи вдасться реалізувати ідею на практиці? Експерти кажуть: результати місцевого референдуму матимуть тільки рекомендаційний характер, остаточне рішення – за Верховною Радою.
Дніпропетровський історик, керівник Інституту суспільних досліджень Владислав Грибовський каже: назва міста відбиває внутрішню сутність жителів.
«На мій погляд, назва міста має визначатись не істориками, а громадськістю. Те, що 76% опитаних готові взяти участь у референдумі, говорить про те, що питання назріло. Але те, що 65% громадян влаштовує назва міста, говорить про загальну пострадянську самоідентичність населення міста. А назва міста має відбивати самоідентичність його мешканців», – вважає історик.
На Дніпропетровщині близько 80 населених пунктів та районів міст досі носять радянські назви.
За незалежності України патріотично налаштована громадськість не раз пропонувала позбавитись прізвища Петровського, людини, яку вважають організатором Голодомору, у назві міста. Як альтернативу запропонували «Січеслав». Таку назву місто вже формально мало: її затвердив 1918-го року з’їзд учителів, щоправда, та постанова, як кажуть зараз історики, не мала ніякої юридичної сили.
«Не треба забувати про злочини Петровського»
«Ми живемо в переломний період: 20 років шляху від рабства до свободи, і людям поки важко визначитися з назвою міста. Але ми не повинні забувати про роль Петровського у злочинах проти українського народу. Те, що його монумент все ще на привокзальному майдані, саме там, де загинуло найбільше людей під час Голодомору, – це злочин», – вважає Анатолій Сокоринський.
Частина православної громадськості Дніпропетровська виступає за повернення «дожовтневого» імені – Катеринослав. Про те, що місто було найменоване так на догоду імператриці Катерині Другій, зараз воліють не згадувати. Виводять назву від Святої Катерини, однієї з шанованих святих християнського світу, зазначає протоієрей Дніпропетровської єпархії УПЦ Московського патріархату о. Микола Несправа.
«У кожного міста є святий чи ангел-хранитель. Свята великомучениця Катерина є покровителькою нашого міста. У цьому є певна ідентифікація культури – православної культури. Однак питання перейменування складне і глибоке, воно має виявляти єдність нації, тому ми не претендуємо, щоб відбувалося повернення назви місту всупереч думці інших», – каже священик.
Категорично не погоджуються на будь-яке перейменування дніпропетровські комуністи. Референдум – це дорого, та й прізвище Петровського у назві міста доречне, запевняє депутат міськради від Компартії Віктор Серженко.
«Чомусь, коли заходить мова про Петровського, забувають, що місто назване на честь робітника. Петровський свого часу був робітником, працював у нас тут на заводі, на «Брянці». Піднімати питання перейменування і його всіляко мусувати зараз неприйнятно», – запевняє комуніст.
Назва міста дорівнює внутрішній сутності мешканців?
Дніпропетровський історик, керівник Інституту суспільних досліджень Владислав Грибовський каже: назва міста відбиває внутрішню сутність жителів.
«На мій погляд, назва міста має визначатись не істориками, а громадськістю. Те, що 76% опитаних готові взяти участь у референдумі, говорить про те, що питання назріло. Але те, що 65% громадян влаштовує назва міста, говорить про загальну пострадянську самоідентичність населення міста. А назва міста має відбивати самоідентичність його мешканців», – вважає історик.
На Дніпропетровщині близько 80 населених пунктів та районів міст досі носять радянські назви.
