Пол Маршалл і Майкл Горовіц – експерти з питань релігійної свободи в Інституті Гадсона у Сполучених Штатах – переконані, що релігійна нетерпимість у мусульманських країнах посилюється.
«Напад на церкву в Багдаді з боку «Аль-Каїди» є незвичним. «Аль-Каїда» потім заявила, що через події в Єгипті всі християни на Близькому Сході тепер є легітимною мішенню нападів. Така відверта терористична загроза є відносно новою, але з огляду на те, як набирають силу радикальні форми ісламу, християни у регіоні почувають себе у дедалі більшій небезпеці», – каже Пол Маршалл і додає, що ця проблема – найбільша за останні кілька десятиліть.
Міжконфесійні відносини в Єгипті, про які згадував оглядач, загострилися на початку цього року, коли мусульмани гучно протестували проти того, що групі місцевих християнок немовби не давали можливості прийняти іслам. Єгипет має найбільшу християнську громаду серед арабських держав, що нараховує від 8 до 10 мільйонів осіб. Під час заворушень лунали заклики до вбивства голів єгипетських християнських церков.
Захід не повинен прикривати очі
Ще гірше для мусульманського світу буде, якщо Захід ігноруватиме проблему, вважає Майкл Горовіц. Він стурбований тим, що питання релігійних прав у регіоні не стало пріоритетом для західних політиків.
«Це битва за дух ісламу, яка триває, поки погані хлопці грають першу скрипку, але є сигнали, що вони не мають розчищеної дороги і ми можемо допомогти змінити поле гри», – каже Горовіц.
Цей американський релігійний експерт вважає, що західна спільнота має чітко засуджувати екстремістів і водночас підтримувати ті сили, які мають мужність опиратися радикалам. Як приклад він наводить діяльність у Пакистані Шахбаза Батті, засновника Альянсу за права меншин. Незважаючи на численні перешкоди, він став депутатом парламенту і тепер відповідає в країні за права меншин. Саме Батті домігся, щоб низка релігійних лідерів Пакистану засудила діяльність «Аль-Каїди», «Талібану» та загалом ісламського екстремізму.
Хоча експерти бачать спільні проблеми у житті релігійних меншин у переважно мусульманських державах, вони застерігають від узагальнень, коли ми використовуємо віднедавна популярний термін «мусульманський світ».
Адже для багатьох мусульман їхнє віросповідання не є головним мірилом тотожності. В першу чергу, вони думають про належність до країни чи до етнічної групи.
«Напад на церкву в Багдаді з боку «Аль-Каїди» є незвичним. «Аль-Каїда» потім заявила, що через події в Єгипті всі християни на Близькому Сході тепер є легітимною мішенню нападів. Така відверта терористична загроза є відносно новою, але з огляду на те, як набирають силу радикальні форми ісламу, християни у регіоні почувають себе у дедалі більшій небезпеці», – каже Пол Маршалл і додає, що ця проблема – найбільша за останні кілька десятиліть.
Міжконфесійні відносини в Єгипті, про які згадував оглядач, загострилися на початку цього року, коли мусульмани гучно протестували проти того, що групі місцевих християнок немовби не давали можливості прийняти іслам. Єгипет має найбільшу християнську громаду серед арабських держав, що нараховує від 8 до 10 мільйонів осіб. Під час заворушень лунали заклики до вбивства голів єгипетських християнських церков.
Захід не повинен прикривати очі
Ще гірше для мусульманського світу буде, якщо Захід ігноруватиме проблему, вважає Майкл Горовіц. Він стурбований тим, що питання релігійних прав у регіоні не стало пріоритетом для західних політиків.
«Це битва за дух ісламу, яка триває, поки погані хлопці грають першу скрипку, але є сигнали, що вони не мають розчищеної дороги і ми можемо допомогти змінити поле гри», – каже Горовіц.
Цей американський релігійний експерт вважає, що західна спільнота має чітко засуджувати екстремістів і водночас підтримувати ті сили, які мають мужність опиратися радикалам. Як приклад він наводить діяльність у Пакистані Шахбаза Батті, засновника Альянсу за права меншин. Незважаючи на численні перешкоди, він став депутатом парламенту і тепер відповідає в країні за права меншин. Саме Батті домігся, щоб низка релігійних лідерів Пакистану засудила діяльність «Аль-Каїди», «Талібану» та загалом ісламського екстремізму.
Хоча експерти бачать спільні проблеми у житті релігійних меншин у переважно мусульманських державах, вони застерігають від узагальнень, коли ми використовуємо віднедавна популярний термін «мусульманський світ».
Адже для багатьох мусульман їхнє віросповідання не є головним мірилом тотожності. В першу чергу, вони думають про належність до країни чи до етнічної групи.
