– Інститут книги заснований 2004 року Міністерством культури Польщі як потужний центр для популяризації літератури, книги, читання. Фактично, для повернення, чи то навернення, поляків до книги. Зверніть увагу: різні релігії стверджують, що «спершу було слово», а отже: без слова, без поширення знань людство не уявляло свого розвитку. Нині книга, як носій знань та корисної інформації, є джерелом виховання інтелектуальної еліти, якої потребують і Польща, і Євросоюз, і Україна. Але, повертаючись до Інституту книги, зауважу, що це була чудова ідея – розташувати його у Кракові: саме до культурної столиці нашої держави і поляки, й іноземці їдуть із більшою зацікавленістю, аніж до Варшави.
– На сайті Інституту описані проекти, які Ви та Ваші колеги розробили і втілюєте і в Польщі, і поза її межами. Які з них могли б «запозичити» українські письменники та книговидавці?
– Відзначу два генеральні напрямки нашої діяльності. Перший – поширення інформації про польську літературу і польську книгу за кордоном. Маємо для закордонних «мандрів» польської літератури підтримку держави, меценатів. Також розробляємо спільні проекти з книговидавцями і літературними агенціями у різних державах. До речі, за підтримки Інституту книги львівський Форум видавців регулярно відвідують польські письменники.
Другий напрямок – це популяризація книги, читання у Польщі: організовуємо зустрічі польських та іноземних письменників з польськими читачами, проводимо різні дискусії про роль книги у суспільстві. Допомагаємо з перекладами польською мовою письменників із сусідніх держав: серед наших українських друзів – Оксана Забужко, Олександр Ірванець, інші митці.
– Хотілося б дізнатись про підтримку Інститутом книги бібліотек. В Україні працюють міжнародні фонди, які надають бібліотекам у невеликих містах, у сільській місцевості гранти для модернізації, залучення електронних комунікацій... Чи Ви маєте подібні проекти у Польщі?
– Власне, і тут маємо три проекти. Перший – разом з міжнародними фондами, забезпечення комп’ютерами та під'єднання до інтернету бібліотек; другий – тренування бібліотекарів. Фактично, цим займаються фонди Біла Ґейтса, міжнародний центр комунікацій Євросоюзу. Інститут книги надає їм інформацію про бібліотеки. Для нас бібліотека, особливо у маленькому місті або в селі, – це, перш за все, центр для інтелектуального спілкування, чи на рівні «людина – книга», чи то поміж людьми. Перетворення бібліотеки на такий громадський центр важливий як з інтелектуального, так і з економічного погляду. Це, нарешті, зрозуміла і місцева влада!
За словами професора Ґаудена, Інститут книги планує розширити співпрацю з українськими видавцями та письменниками: в Європі інтерес до сучасної української літератури зростає. Це продемонстрували нещодавні зустрічі українських книговидавців і перекладачів з колегами у Польщі та Норвегії.
– На сайті Інституту описані проекти, які Ви та Ваші колеги розробили і втілюєте і в Польщі, і поза її межами. Які з них могли б «запозичити» українські письменники та книговидавці?
– Відзначу два генеральні напрямки нашої діяльності. Перший – поширення інформації про польську літературу і польську книгу за кордоном. Маємо для закордонних «мандрів» польської літератури підтримку держави, меценатів. Також розробляємо спільні проекти з книговидавцями і літературними агенціями у різних державах. До речі, за підтримки Інституту книги львівський Форум видавців регулярно відвідують польські письменники.
Другий напрямок – це популяризація книги, читання у Польщі: організовуємо зустрічі польських та іноземних письменників з польськими читачами, проводимо різні дискусії про роль книги у суспільстві. Допомагаємо з перекладами польською мовою письменників із сусідніх держав: серед наших українських друзів – Оксана Забужко, Олександр Ірванець, інші митці.
– Хотілося б дізнатись про підтримку Інститутом книги бібліотек. В Україні працюють міжнародні фонди, які надають бібліотекам у невеликих містах, у сільській місцевості гранти для модернізації, залучення електронних комунікацій... Чи Ви маєте подібні проекти у Польщі?
– Власне, і тут маємо три проекти. Перший – разом з міжнародними фондами, забезпечення комп’ютерами та під'єднання до інтернету бібліотек; другий – тренування бібліотекарів. Фактично, цим займаються фонди Біла Ґейтса, міжнародний центр комунікацій Євросоюзу. Інститут книги надає їм інформацію про бібліотеки. Для нас бібліотека, особливо у маленькому місті або в селі, – це, перш за все, центр для інтелектуального спілкування, чи на рівні «людина – книга», чи то поміж людьми. Перетворення бібліотеки на такий громадський центр важливий як з інтелектуального, так і з економічного погляду. Це, нарешті, зрозуміла і місцева влада!
За словами професора Ґаудена, Інститут книги планує розширити співпрацю з українськими видавцями та письменниками: в Європі інтерес до сучасної української літератури зростає. Це продемонстрували нещодавні зустрічі українських книговидавців і перекладачів з колегами у Польщі та Норвегії.
