Майже 20 років минуло від облоги й захоплення Вуковара. У 1991 році підрозділи армії колишньої Югославії та сербські добровольці майже сто днів обстрілювали мальовниче місто на Дунаї, а увійшли в нього щойно, коли оборонці залишилися без боєприпасів та харчів.
Після захоплення Вуковара сербські сили розстріляли 260 хорватів, полонених у місцевій лікарні. Кількасот інших полонених потрапили в сербські табори та в’язниці й були звільнені наступного року.
Сербія й Хорватія визнали одна одну й запровадили дипломатичні відносини наприкінці 1990-х років. Однак, щойно тепер склалися вигідні обставини для прибуття сербського президента до міста, котре в час облоги називали «хорватським Сталінградом».
Біля могил безневинних жертв президент Сербії Борис Тадич сказав: «Я тут для того, щоб вшанувати жертви, щоб висловити слова вибачення, щоб висловити жаль та щоб створити можливості для того, аби Сербія й Хорватія відкрили нову сторінку в нашій історії».
Під час війни Тадич і нинішній президент Хорватії Іво Йосипович не займалися політикою й не брали будь-якої участі у воєнних діях. Президент Сербії тоді був викладачем психології в середній школі в Белграді, глава Хорватії – професором Музичної академії в Загребі й композитором.
Іво Йосипович після покладення вінка до могил на місцевості Овчара сказав: «Овчара – це місце болю. Овчара є місцем страждання людей, які стали жертвою безумної політики. Ми тут для того, щоби висловити повагу до жертв, щоб їхнім сім’ям висловити наше співчуття, а також для того, щоби обіцяти, що жоден злочин не залишиться непокараним».
Президенти виступили за поліпшення відносин
Сербська делегація вручила представникам місцевої влади велику кількість документів із вуковарської лікарні, які 1991 року були вивезені до Сербії. Урядовці зазначають, що документи могли б з’ясувати долю багатьох вуковарців, котрі безвісти зникли під час облоги.
Далеко не всім у Сербії сподобалися вчинок та слова Бориса Тадича. Радикально налаштовані особи вимагають, щоб спершу Хорватія офіційно вибачилася перед сербами, які постраждали в час війни. Хорватські екстремісти, натомість, вимагають щоб Сербія визнала, що вона була агресором. Та попри все, візит пройшов без інцидентів.
Глав держав та близько двохсот спеціальних кореспондентів охороняли тисяча поліцейських. Тадич прибув до Вуковара пасажирським кораблем під символічною назвою «Голубка».
Глава Сербії і його хорватський колега Іво Йосипович із Вуковара поїхали до села Паулін двор, де в 1991 році 20 сербських мирних жителів загинули від рук хорватів. Вони і в тому містечку висловили упевненість, що їхня нинішня зустріч сприятиме поліпшенню відносин між двома державами й народами.
Після захоплення Вуковара сербські сили розстріляли 260 хорватів, полонених у місцевій лікарні. Кількасот інших полонених потрапили в сербські табори та в’язниці й були звільнені наступного року.
Сербія й Хорватія визнали одна одну й запровадили дипломатичні відносини наприкінці 1990-х років. Однак, щойно тепер склалися вигідні обставини для прибуття сербського президента до міста, котре в час облоги називали «хорватським Сталінградом».
Біля могил безневинних жертв президент Сербії Борис Тадич сказав: «Я тут для того, щоб вшанувати жертви, щоб висловити слова вибачення, щоб висловити жаль та щоб створити можливості для того, аби Сербія й Хорватія відкрили нову сторінку в нашій історії».
Під час війни Тадич і нинішній президент Хорватії Іво Йосипович не займалися політикою й не брали будь-якої участі у воєнних діях. Президент Сербії тоді був викладачем психології в середній школі в Белграді, глава Хорватії – професором Музичної академії в Загребі й композитором.
Іво Йосипович після покладення вінка до могил на місцевості Овчара сказав: «Овчара – це місце болю. Овчара є місцем страждання людей, які стали жертвою безумної політики. Ми тут для того, щоби висловити повагу до жертв, щоб їхнім сім’ям висловити наше співчуття, а також для того, щоби обіцяти, що жоден злочин не залишиться непокараним».
Президенти виступили за поліпшення відносин
Сербська делегація вручила представникам місцевої влади велику кількість документів із вуковарської лікарні, які 1991 року були вивезені до Сербії. Урядовці зазначають, що документи могли б з’ясувати долю багатьох вуковарців, котрі безвісти зникли під час облоги.
Далеко не всім у Сербії сподобалися вчинок та слова Бориса Тадича. Радикально налаштовані особи вимагають, щоб спершу Хорватія офіційно вибачилася перед сербами, які постраждали в час війни. Хорватські екстремісти, натомість, вимагають щоб Сербія визнала, що вона була агресором. Та попри все, візит пройшов без інцидентів.
Глав держав та близько двохсот спеціальних кореспондентів охороняли тисяча поліцейських. Тадич прибув до Вуковара пасажирським кораблем під символічною назвою «Голубка».
Глава Сербії і його хорватський колега Іво Йосипович із Вуковара поїхали до села Паулін двор, де в 1991 році 20 сербських мирних жителів загинули від рук хорватів. Вони і в тому містечку висловили упевненість, що їхня нинішня зустріч сприятиме поліпшенню відносин між двома державами й народами.
