На думку аналітиків, від рішення, яке Туреччина має ухвалити цього місяця, залежатиме її орієнтація у стратегічно важливому і вибухонебезпечному регіоні. Анкара має вирішити, чи вона надасть можливість для розташування американської системи протиракетної оборони, яка захищатиме США та інших союзників по НАТО від Ірану, чи стане на бік Ірану, який перетворився на одного з головних торговельних партнерів Туреччини протягом керівництва країною промусульманського уряду.
Професор із міжнародних стосунків у Близькосхідному технічному університеті в Анкарі Хюсеїн Багчи зауважує, що його країна постала перед складним вибором.
«Це – дилема. Туреччина потребую більшої безпеки, а її може дати лише членство в НАТО, – каже він. – Туреччина не може і не повинна покидати НАТО через цю програму. Якщо Туреччина не діятиме заодно з іншими членами НАТО, то побоювання, які вже існують на Заході щодо того, що Туреччина відвертається від Заходу, тільки посиляться. Гадаю, що для уряду – це справжній іспит, шанс довести, що вони хочуть бути з НАТО, що вони ставлять альянс на перше місце, або ж вони покажуть, що цінують стосунки з Іраном набагато більше».
Дорога компромісу
Міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу, який проводив політику «нульових проблем» із сусідами, запевняє, що жодна з країн-сусідок, включно з Іраном, не становить небезпеки для Туреччини. Але відмовити партнерам по НАТО в Анкарі не наважуються. Іран також не полегшує вибір для турецького уряду, бо Тегеран вважає ідею протиракетного щита «частиною іранофобської змови».
Тож турецький уряд винайшов «серединний» шлях: офіційна Анкара натякає, що вона зможе погодитися на прохання НАТО, якщо в доктрині не називатимуться конкретні потенційні противники.
Аналітик із британського дослідницького інституту Chsttam House Фаді Хакура вважає, що компроміс – це саме той шлях, яким намагатиметься піти Анкара.
«Яким би не було рішення Туреччини, воно матиме наслідки. Якщо вона погодиться розташувати систему протиракетної оборони, це дещо підірве її стосунки з Іраном. З іншого боку, якщо вона не погодиться, це підірве її стосунки з НАТО і з Заходом в цілому. Думаю, що Туреччині вдасться знайти серединний шлях, який дозволить і протиракетну систему, і зменшить пов’язану з цим напругу в стосунках з Іраном», – зазначає аналітик.
Професор із міжнародних стосунків у Близькосхідному технічному університеті в Анкарі Хюсеїн Багчи зауважує, що його країна постала перед складним вибором.
«Це – дилема. Туреччина потребую більшої безпеки, а її може дати лише членство в НАТО, – каже він. – Туреччина не може і не повинна покидати НАТО через цю програму. Якщо Туреччина не діятиме заодно з іншими членами НАТО, то побоювання, які вже існують на Заході щодо того, що Туреччина відвертається від Заходу, тільки посиляться. Гадаю, що для уряду – це справжній іспит, шанс довести, що вони хочуть бути з НАТО, що вони ставлять альянс на перше місце, або ж вони покажуть, що цінують стосунки з Іраном набагато більше».
Дорога компромісу
Міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу, який проводив політику «нульових проблем» із сусідами, запевняє, що жодна з країн-сусідок, включно з Іраном, не становить небезпеки для Туреччини. Але відмовити партнерам по НАТО в Анкарі не наважуються. Іран також не полегшує вибір для турецького уряду, бо Тегеран вважає ідею протиракетного щита «частиною іранофобської змови».
Тож турецький уряд винайшов «серединний» шлях: офіційна Анкара натякає, що вона зможе погодитися на прохання НАТО, якщо в доктрині не називатимуться конкретні потенційні противники.
Аналітик із британського дослідницького інституту Chsttam House Фаді Хакура вважає, що компроміс – це саме той шлях, яким намагатиметься піти Анкара.
«Яким би не було рішення Туреччини, воно матиме наслідки. Якщо вона погодиться розташувати систему протиракетної оборони, це дещо підірве її стосунки з Іраном. З іншого боку, якщо вона не погодиться, це підірве її стосунки з НАТО і з Заходом в цілому. Думаю, що Туреччині вдасться знайти серединний шлях, який дозволить і протиракетну систему, і зменшить пов’язану з цим напругу в стосунках з Іраном», – зазначає аналітик.
