Луганськ – Сенсаційне повідомлення на «Українській правді» про можливий підкуп членів виконкому УЄФА Григорієм Суркісом викликало неадекватну реакцію в українському суспільстві. Віце-прем’єр Борис Колесніков рішуче заперечив це відразу, незважаючи на свої непрості стосунки з тим самим Суркісом. Зрозуміти члена уряду, з особистої ініціативи якого на підготовку до Євро-2012 було витрачено сотні мільйонів бюджетних доларів, у цьому випадку можна. Бо коли б факт підкупу був доведений, в України те «Євро», напевне б, забрали, і тоді Колесніков, погодьтеся, опинився б у вельми незручному становищі.
Дуже красномовною, як на мій погляд, була пауза до появи аналогічного спростування з боку самої Федерації футболу України (ФФУ). Чому воно запізнилося майже на тиждень порівняно з заявою Колеснікова? Чи не тому, що зацікавлені особи з ФФУ за цей тиждень з’ясовували, чи не злив інформацію тому клятому Спіросу Марангосу хтось із членів виконкому Союзу футбольних європейських асоціацій (УЄФА) особисто? Якщо ж ні, тоді вже можна спокійно його заяву спростовувати.
За кордоном серед офіційних осіб із цього приводу взагалі запала тиша, якщо не враховувати підтримку Суркіса з боку його колишнього російського колеги Колоскова. Останнього також можна зрозуміти – Україна ж зараз де-факто перетворюється на новий федеральний округ Росії.
Правда, деякі європейські ЗМІ таки надали слово Марангосу, і той повідомив, що напередодні голосування з приводу місця проведення Євро-2012 у Кардіфі Григорій Суркіс нібито активно контактував зі всіма дванадцятьма членами виконкому УЄФА і що одному з них заплатив 3 мільйони євро, а трьом іншим – по 2 мільйони.
Українські ж ЗМІ або промовчали або стали на сторону вищезгаданих посадових осіб. Така їхня позиція пояснюється дуже просто. Хоча б тому, що всі найвпливовіші вітчизняні ЗМІ – це саме київські газети й телеканали. Вони апріорі не можуть навіть натякнути на те, що мундир президента ФФУ хоч трішечки заплямований, бо всі їхні спортивні та футбольні оглядачі літали, літають та й надалі хочуть літати по всій Європі саме за особистий рахунок того президента. Навіть найпатріотичніші з них при першій же можливій нагоді стають на захист Григорія Суркіса горою. Чого, наприклад, варта недавня стаття одного з лідерів ВО «Свобода» Ігоря Мірошниченка в «Українському тижні» на підтримку Суркіса, в якій автор підозрює в авантюризмі зовсім не останнього, а найбільш патріотичного українського тренера Мирона Маркевича.
«А был ли мальчик?»
А тепер спробуємо відповісти на два головні у цьому скандалі запитання: навіщо він потрібен Спіросу Марангосу та чи міг насправді Григорій Суркіс вчинити так, як стверджує цей кіпріот? Бо він не просто якийсь там папараці, а колишній член Футбольної федерації Кіпру, тобто людина поважна й розсудлива, а головне — вхожа до коридорів влади УЄФА. Тут, на мою думку, можливі два варіанти.
Версія перша. Маючи на руках беззаперечні докази підкупу, Марангос вирішив заробити на цьому. Вийти з ними безпосередньо на Суркіса він не міг, або, швидше за все, боявся. Бо коли б про існування тих доказів знав лише Спірос та президент ФФУ, останній навряд чи міг би гарантувати безпеку кіпріотові.
Сьогодні ж, коли про «докази» знає весь світ, Марангос може сміливо йти на особисті контакти з Григорієм Суркісом і вимагати з того набагато більше грошей, ніж платять найкваліфікованішим кілерам. На користь цієї версії свідчить те, що володар компромату на президента ФФУ не поспішає оприлюднювати факти. Коли ж цей скандал зійде нанівець, це означатиме одне: Суркіс та Марангос домовилися.
Версія друга. Спірос Марангос – чесна, принципова людина, яка готова йти до кінця, щоб тільки викорінити корупцію в європейському футболі. Але якби це дійсно було саме так, то заяву про підкуп членів виконкому УЄФА кіпріот зробив би одночасно з оприлюдненням фактів.
Виходячи з цього, можна припустити, що Григорій Суркіс і на цей раз збереже своє чесне ім’я, а Україна – можливість приймати в себе наступне «Євро». Але правда, як відомо, завжди одна, на відміну від безлічі брехливих версій, і щоб знати її, спробуймо відповісти на друге запитання: чи міг незмінний президент ФФУ піти на підкуп відповідальних осіб УЄФА? Судіть самі: ця людина тримає на корупційному гачку кілька десятків вищезгаданих київських журналістів вже кільканадцять років поспіль, а іспанського футбольного суддю Антоніо Лопеса Н’єто зуміла підкупити так, що той зрозумів це не відразу…
P.S. Як стало відомо, в четвер, 28 жовтня, УЄФА оприлюднив свою заяву про те, що подасть позов до суду на Спіроса Марангоса за те, що він не надав конкретних фактів про підкуп членів виконкому цієї організації, як обіцяв, саме до 28 жовтня.
Це свідчить про те, що моя друга версія причин його скандальної заяви відпала, а торги-перемовини Марангоса з Суркісом затягнулися. У цій ситуації слід очікувати, найімовірніше, публічних вибачень першого перед другим, або таки оприлюднення скандальних фактів.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Дуже красномовною, як на мій погляд, була пауза до появи аналогічного спростування з боку самої Федерації футболу України (ФФУ). Чому воно запізнилося майже на тиждень порівняно з заявою Колеснікова? Чи не тому, що зацікавлені особи з ФФУ за цей тиждень з’ясовували, чи не злив інформацію тому клятому Спіросу Марангосу хтось із членів виконкому Союзу футбольних європейських асоціацій (УЄФА) особисто? Якщо ж ні, тоді вже можна спокійно його заяву спростовувати.
За кордоном серед офіційних осіб із цього приводу взагалі запала тиша, якщо не враховувати підтримку Суркіса з боку його колишнього російського колеги Колоскова. Останнього також можна зрозуміти – Україна ж зараз де-факто перетворюється на новий федеральний округ Росії.
Правда, деякі європейські ЗМІ таки надали слово Марангосу, і той повідомив, що напередодні голосування з приводу місця проведення Євро-2012 у Кардіфі Григорій Суркіс нібито активно контактував зі всіма дванадцятьма членами виконкому УЄФА і що одному з них заплатив 3 мільйони євро, а трьом іншим – по 2 мільйони.
Українські ж ЗМІ або промовчали або стали на сторону вищезгаданих посадових осіб. Така їхня позиція пояснюється дуже просто. Хоча б тому, що всі найвпливовіші вітчизняні ЗМІ – це саме київські газети й телеканали. Вони апріорі не можуть навіть натякнути на те, що мундир президента ФФУ хоч трішечки заплямований, бо всі їхні спортивні та футбольні оглядачі літали, літають та й надалі хочуть літати по всій Європі саме за особистий рахунок того президента. Навіть найпатріотичніші з них при першій же можливій нагоді стають на захист Григорія Суркіса горою. Чого, наприклад, варта недавня стаття одного з лідерів ВО «Свобода» Ігоря Мірошниченка в «Українському тижні» на підтримку Суркіса, в якій автор підозрює в авантюризмі зовсім не останнього, а найбільш патріотичного українського тренера Мирона Маркевича.
«А был ли мальчик?»
А тепер спробуємо відповісти на два головні у цьому скандалі запитання: навіщо він потрібен Спіросу Марангосу та чи міг насправді Григорій Суркіс вчинити так, як стверджує цей кіпріот? Бо він не просто якийсь там папараці, а колишній член Футбольної федерації Кіпру, тобто людина поважна й розсудлива, а головне — вхожа до коридорів влади УЄФА. Тут, на мою думку, можливі два варіанти.
Версія перша. Маючи на руках беззаперечні докази підкупу, Марангос вирішив заробити на цьому. Вийти з ними безпосередньо на Суркіса він не міг, або, швидше за все, боявся. Бо коли б про існування тих доказів знав лише Спірос та президент ФФУ, останній навряд чи міг би гарантувати безпеку кіпріотові.
Сьогодні ж, коли про «докази» знає весь світ, Марангос може сміливо йти на особисті контакти з Григорієм Суркісом і вимагати з того набагато більше грошей, ніж платять найкваліфікованішим кілерам. На користь цієї версії свідчить те, що володар компромату на президента ФФУ не поспішає оприлюднювати факти. Коли ж цей скандал зійде нанівець, це означатиме одне: Суркіс та Марангос домовилися.
Версія друга. Спірос Марангос – чесна, принципова людина, яка готова йти до кінця, щоб тільки викорінити корупцію в європейському футболі. Але якби це дійсно було саме так, то заяву про підкуп членів виконкому УЄФА кіпріот зробив би одночасно з оприлюдненням фактів.
Виходячи з цього, можна припустити, що Григорій Суркіс і на цей раз збереже своє чесне ім’я, а Україна – можливість приймати в себе наступне «Євро». Але правда, як відомо, завжди одна, на відміну від безлічі брехливих версій, і щоб знати її, спробуймо відповісти на друге запитання: чи міг незмінний президент ФФУ піти на підкуп відповідальних осіб УЄФА? Судіть самі: ця людина тримає на корупційному гачку кілька десятків вищезгаданих київських журналістів вже кільканадцять років поспіль, а іспанського футбольного суддю Антоніо Лопеса Н’єто зуміла підкупити так, що той зрозумів це не відразу…
P.S. Як стало відомо, в четвер, 28 жовтня, УЄФА оприлюднив свою заяву про те, що подасть позов до суду на Спіроса Марангоса за те, що він не надав конкретних фактів про підкуп членів виконкому цієї організації, як обіцяв, саме до 28 жовтня.
Це свідчить про те, що моя друга версія причин його скандальної заяви відпала, а торги-перемовини Марангоса з Суркісом затягнулися. У цій ситуації слід очікувати, найімовірніше, публічних вибачень першого перед другим, або таки оприлюднення скандальних фактів.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
