Протягом 1917 року після Лютневої революції в Росії на нинішніх українських територіях тривав процес українізації збройних сил імперії на фронті і в тилу. Виникали українізовані батальйони, полки і дивізії. Це відбувалося також на Чорноморському та Балтійському флотах. Щодо останнього, то саме там було українізовано крейсер «Світлана».
На Чорноморському флоті цей процес відбувався активніше, оскільки близько 70% його особового складу становили етнічні українці. У Севастополі виникла Українська чорноморська громада, діяли «Просвіта» та гурток «Кобзар», розповідає військовий історик, кандидат філософських наук Ігор Лосєв.
«Усе це закінчилось тим, що у квітні 1918 року було оголошено Чорноморським флотом, його командувачем контр-адміралом Сабліним, що Чорноморський флот є флотом Української держави, – говорить історик. – Було піднято українські прапори на всіх бойових кораблях і повідомлено в Київ, що тепер Чорноморський флот є частиною військових потужностей української держави».
Поза шкільною програмою
За словами Лосєва, це був другий символічний крок до утвердження української державності. Перший – коли після повалення царського режиму на Невський проспект у Петербурзі вийшли солдати Волинського полку лейб-гвардії під синьо-жовтими прапорами і з портретами Тараса Шевченка. Таким чином імперія побачила, що «український чинник» є не таким уже й примарним, як вважалось раніше.
Це були прояви української ідентичності, яку намагалися знищити в Російській імперії, але яка існувала і розвивалася, каже Людмила Гриневич, старший науковий співробітник Інституту історії Національної академії наук.
«Це вже був шлях до формування української політичної нації, яка була фактично знищена в умовах голодомору», – зауважує вона.
За словами істориків, за майже 20 років незалежності Україна так і не подолала «імперської спадщини» в історії та культурі. У всякому разі, про синьо-жовтий Чорноморський флот у шкільній програмі з історії не згадується.
На Чорноморському флоті цей процес відбувався активніше, оскільки близько 70% його особового складу становили етнічні українці. У Севастополі виникла Українська чорноморська громада, діяли «Просвіта» та гурток «Кобзар», розповідає військовий історик, кандидат філософських наук Ігор Лосєв.
За словами істориків, за майже 20 років незалежності Україна так і не подолала «імперської спадщини» в історії та культурі. У всякому разі, про синьо-жовтий Чорноморський флот у шкільній програмі з історії не згадується
«Усе це закінчилось тим, що у квітні 1918 року було оголошено Чорноморським флотом, його командувачем контр-адміралом Сабліним, що Чорноморський флот є флотом Української держави, – говорить історик. – Було піднято українські прапори на всіх бойових кораблях і повідомлено в Київ, що тепер Чорноморський флот є частиною військових потужностей української держави».
Поза шкільною програмою
За словами Лосєва, це був другий символічний крок до утвердження української державності. Перший – коли після повалення царського режиму на Невський проспект у Петербурзі вийшли солдати Волинського полку лейб-гвардії під синьо-жовтими прапорами і з портретами Тараса Шевченка. Таким чином імперія побачила, що «український чинник» є не таким уже й примарним, як вважалось раніше.
Це були прояви української ідентичності, яку намагалися знищити в Російській імперії, але яка існувала і розвивалася, каже Людмила Гриневич, старший науковий співробітник Інституту історії Національної академії наук.
«Це вже був шлях до формування української політичної нації, яка була фактично знищена в умовах голодомору», – зауважує вона.
За словами істориків, за майже 20 років незалежності Україна так і не подолала «імперської спадщини» в історії та культурі. У всякому разі, про синьо-жовтий Чорноморський флот у шкільній програмі з історії не згадується.
