«Ні» новим кризам, що залишили тисячі європейців без тепла у 2008-2009 роках. Поставивши таку мету, кожен євродепутат, що просив слова, пропонував свої методи. Часом, доволі категоричні, на кшталт, пропозицій націоналізувати енергетичний ринок кожною з країн ЄС. Проте, детальний план дій, що зрештою став новою європейською директивою, запропонував парламентар від Іспанії Алехо Відал-Куадрас.
Він каже, що у Євросоюзі не повинно існувати, так би мовити, «енергетичних островів». Ними, наприклад, є країни Балтії, що повністю залежать від російського газу, і, при цьому не пов’язані із мережею решти об’єднаної Європи. У випадку нової газової нестачі, – чи то через постачальників, чи через тривалі морози, – блакитне паливо має текти не лише зі сходу на захід, але й навпаки, зазначає євродепутат Відал-Куадрас і додає, що для цього потрібна єдина об’єднана система.
Більше взаємодопомоги і запасів газу
«Ми маємо намір створити механізм співробітництва між країнами-членами Євросоюзу, – пояснює Алехо Відал-Куадрас. – Його мета полягає в тому, щоб визначити норми безпеки всієї газової інфраструктури та інструментів. Також у випадку кризи головну роль нададуть Європейській комісії».
Природно, що під час обговорень його доповіді свої зауваження найчастіше висловлювали представники країн Східної та Центральної Європи. Тобто, ті держави, що зазнали перебоїв газопостачання минулими роками на власному досвіді.
Депутат від Румунії, Адіна-Йоанна Валеан, наприклад, закликала Єврокомісію у першу чергу дати відсіч протекціонізму, тобто захисту власних компаній та інтересів на шкоду іншим, який спостерігається у діях деяких держав ЄС і заважає інтегрувати енергетичний ринок.
Представники Чехії, у свою чергу, пропонували створити значно більший європейський резерв газу: тобто, не на 30 днів, як пропонує проект закону, а на три місяці.
Тим часом, парламентар від Польщі Павел Коваль, наводячи приклад Росії, яка постачає 25 відсотків газу, що надходить до ЄС, зосередив увагу на політичному та економічному аспектах можливих газових криз.
Газ для росіян – це економіка, політика і безпека – європарламентар
«Чимало країн Європи трактують енергетичні питання, як вирішальний чинник їхньої незалежності, – каже євродепутат Павел Коваль. – Тим часом, росіяни у справі енергії «грають на двох фортепіанах. Перше – суто економічне, а друге фортепіано стосується виключно політики та безпеки. Отож, Європі в цьому сенсі бракує більших зусиль у зовнішньополітичній сфері. Щоб ми також могли грати на двох фортепіанах»
За словами самого голови Європарламенту Єжи Бузека, ухвалення директиви щодо безпеки газопостачання – це вже суттєвий крок у напрямку, якого хочуть споживачі, громадяни об’єднаної Європи. Проте, каже він, завдання цим ще не виконане, бо хоча новий закон краще убезпечить Європу від газових криз, але стовідсоткової гарантії він не дає.
Згідно із новими правилами, уряди країн Євросоюзу впродовж чотирьох років мають спільно гармонізувати свої національні закони у газопостачальній сфері. Тим часом, взаємне об’єднання всіх газових мереж 27 країн ЄС повинно завершитися протягом трьох років після набуття чинності нового закону з безпеки газового постачання.
Він каже, що у Євросоюзі не повинно існувати, так би мовити, «енергетичних островів». Ними, наприклад, є країни Балтії, що повністю залежать від російського газу, і, при цьому не пов’язані із мережею решти об’єднаної Європи. У випадку нової газової нестачі, – чи то через постачальників, чи через тривалі морози, – блакитне паливо має текти не лише зі сходу на захід, але й навпаки, зазначає євродепутат Відал-Куадрас і додає, що для цього потрібна єдина об’єднана система.
Більше взаємодопомоги і запасів газу
«Ми маємо намір створити механізм співробітництва між країнами-членами Євросоюзу, – пояснює Алехо Відал-Куадрас. – Його мета полягає в тому, щоб визначити норми безпеки всієї газової інфраструктури та інструментів. Також у випадку кризи головну роль нададуть Європейській комісії».
Природно, що під час обговорень його доповіді свої зауваження найчастіше висловлювали представники країн Східної та Центральної Європи. Тобто, ті держави, що зазнали перебоїв газопостачання минулими роками на власному досвіді.
Депутат від Румунії, Адіна-Йоанна Валеан, наприклад, закликала Єврокомісію у першу чергу дати відсіч протекціонізму, тобто захисту власних компаній та інтересів на шкоду іншим, який спостерігається у діях деяких держав ЄС і заважає інтегрувати енергетичний ринок.
Представники Чехії, у свою чергу, пропонували створити значно більший європейський резерв газу: тобто, не на 30 днів, як пропонує проект закону, а на три місяці.
Тим часом, парламентар від Польщі Павел Коваль, наводячи приклад Росії, яка постачає 25 відсотків газу, що надходить до ЄС, зосередив увагу на політичному та економічному аспектах можливих газових криз.
Газ для росіян – це економіка, політика і безпека – європарламентар
«Чимало країн Європи трактують енергетичні питання, як вирішальний чинник їхньої незалежності, – каже євродепутат Павел Коваль. – Тим часом, росіяни у справі енергії «грають на двох фортепіанах. Перше – суто економічне, а друге фортепіано стосується виключно політики та безпеки. Отож, Європі в цьому сенсі бракує більших зусиль у зовнішньополітичній сфері. Щоб ми також могли грати на двох фортепіанах»
За словами самого голови Європарламенту Єжи Бузека, ухвалення директиви щодо безпеки газопостачання – це вже суттєвий крок у напрямку, якого хочуть споживачі, громадяни об’єднаної Європи. Проте, каже він, завдання цим ще не виконане, бо хоча новий закон краще убезпечить Європу від газових криз, але стовідсоткової гарантії він не дає.
Згідно із новими правилами, уряди країн Євросоюзу впродовж чотирьох років мають спільно гармонізувати свої національні закони у газопостачальній сфері. Тим часом, взаємне об’єднання всіх газових мереж 27 країн ЄС повинно завершитися протягом трьох років після набуття чинності нового закону з безпеки газового постачання.
