– Чому Ви вирішили працювати в Україні?
– Для мене Україна видавалась цікавим ринком. Крім цього, після Росії я розумів мову. Крім цього, Україна лежить на захід від Росії. Тоді це був цікавий ринок, який швидко розвивався. Тому я почав думати про Україну, та прийшла криза. Але незважаючи на це, для мене Україна залишалась цікавою. Можливості макроекономічних досліджень і можливості розвитку виглядали там набагато більшими, ніж у Центральній чи Західній Європі, чи навіть у Сполучених Штатах».
– Як працює банківська система в Україні, в чому полягають відмінності з чеською?
– Я би сказав так: зараз вона не працює, на жаль, не працює взагалі. У банківській системі існують величезні проблеми, які не були вирішені і з якими окремі банки не можуть справитись. Перед кризою, а вона вдарила сильно, банківська система розвивалась поспіхом як стосовно самого продукту, так і відкриття кількості філій банків і об’єму активів. В усякому разі, схема розвитку банківської системи вказувала на значно більші тенденції розвитку, ніж у Чеській Республіці.
– Що, на Ваш погляд, сьогодні становить найбільшу загрозу українській економіці: корупція, нерегульована валютна політика, погана банківська система, зокрема, позики в іноземній валюті?
– Думаю, що для України напевно корупція є тим злом. Моя дружина розрізняє погану і добру корупцію. При цьому добра та корупція, коли в її наслідку створюються якісь цінності, незважаючи на те, що втрачається частина грошей. А погана корупція, це коли ніякі цінності не створюються. У цьому сенсі корупція в Україні є дуже великим злом. А для макроекономіки найгіршим є, коли не працює банківська система. Корупція – це тягар, але непрацююча банківська система, яку ще називають «кровоносною системою макроекономічного тіла», тобто, коли вона не працює, тоді макроекономіка, якщо не повністю зупиняється, то вихід з кризи сповільнюється...
– Як притягнути в Україну іноземний капітал, що б зробили Ви?
– Спочатку ми повинні домовитись, що називаємо іноземним капіталом. Звичайно під іноземним капіталом мають на увазі західний капітал. Але зараз, після виборів, які відбулись в Україні, в країну увійшов російський капітал. За часів президента Ющенка російський капітал боявся входити в країну, був обережнішим. Після того, як переміг той, хто був їхнім союзником, він відкрив двері російському капіталу. Що стосується західного капіталу, то гадаю, для цих інвесторів корупція складає велику проблему. Непрозорість банківської системи, непрозорість і недієвість права – це речі, які перешкоджають головному західному капіталу. Входити в Україну відважуються тільки сміливі групи, які охочі ризикувати. Коли українська економіка зростала, всі забували про проблеми, пов’язані з корупцією чи недієвою правничою системою. Та після кризи всі почали боятися цих проблем. Шлях, як це змінити, полягає в покращенні дієвості цих інститутів.
– Чим є і чи міг би стати цікавим для інвесторів український ринок?
– Гадаю, що український ринок сам по собі є цікавий тим, що він є близько до Європи, це міст між ще більшим ринком, яким є російський. Це ринок, який має потужність і потенціал розвиватись високими темпами. Коли поглянемо на глобальні макроекономічні тенденції, то однією з них є землеробство. А Україна володіє найбагатшою землеробською землею на світі, яка й по нині не використовується. Можливо, частково і свідомо, адже сьогодні ми ще не досягли високих цін на продукти. Коли почнуть підніматись ціни на продукти, в цілому на землеробську продукцію, Україна буде найбільшим ринком.
– Пане Бойбліку, як вийти Україні з кризи – Ваша порада?
– Я думаю, і про це вже згадував, що банківська система – це те найважливіше для макроекономічного росту і для виходу з кризи. Першим кроком має бути реформування центрального банку, потрібно створити так званий «bad bank», як говорять англійці, тобто «поганий банк». Це банк, який би консолідував погані активи системи, щоб прочистити всі трубки цієї системи. Самі банки не здатні це провести, а без цього банківська система перебуватиме в замороженому вигляді. Саме це був би мій перший крок із погляду макроекономіки, який можна повести відносно швидко.Триваліший час потрібен, щоб зосередитись на створенні і покращенні роботи інших інституцій, домогтися їх прозорості. Це дуже тяжке завдання для будь-якої економіки. А в Україні ця амплітуда, обсяг завдання є дуже великими.
– На закінчення розмови прошу поділитись Вашим найбільш позитивним враженням від перебування в Україні, і тим найгіршим, з чим Ви зустрілись.
– Для мене найкращим враженням в цілому було півтора року перебування в Україні, тому що я вивчив нову культуру, познайомився з багатьма цікавими людьми, зблизився з людьми з усієї України – чи то в Києві, чи в Харкові, чи в Одесі. Перебування в Україні для мене особисто було дуже гарним досвідом, і я радий, що така можливість у мене була. Що стосується негативного враження, то це історія з реєстрацією автомобіля, яка в мене, як у керівника одного з найбільших банків, забрала щонайменше 4 дні мого власного часу. Час між митницею і ДАІ – це для мене було страшним враженням. І це вказує на те, про що я тут говорив: ці інституції не працюють так, як належить.
– Для мене Україна видавалась цікавим ринком. Крім цього, після Росії я розумів мову. Крім цього, Україна лежить на захід від Росії. Тоді це був цікавий ринок, який швидко розвивався. Тому я почав думати про Україну, та прийшла криза. Але незважаючи на це, для мене Україна залишалась цікавою. Можливості макроекономічних досліджень і можливості розвитку виглядали там набагато більшими, ніж у Центральній чи Західній Європі, чи навіть у Сполучених Штатах».
– Як працює банківська система в Україні, в чому полягають відмінності з чеською?
– Я би сказав так: зараз вона не працює, на жаль, не працює взагалі. У банківській системі існують величезні проблеми, які не були вирішені і з якими окремі банки не можуть справитись. Перед кризою, а вона вдарила сильно, банківська система розвивалась поспіхом як стосовно самого продукту, так і відкриття кількості філій банків і об’єму активів. В усякому разі, схема розвитку банківської системи вказувала на значно більші тенденції розвитку, ніж у Чеській Республіці.
– Що, на Ваш погляд, сьогодні становить найбільшу загрозу українській економіці: корупція, нерегульована валютна політика, погана банківська система, зокрема, позики в іноземній валюті?
– Думаю, що для України напевно корупція є тим злом. Моя дружина розрізняє погану і добру корупцію. При цьому добра та корупція, коли в її наслідку створюються якісь цінності, незважаючи на те, що втрачається частина грошей. А погана корупція, це коли ніякі цінності не створюються. У цьому сенсі корупція в Україні є дуже великим злом. А для макроекономіки найгіршим є, коли не працює банківська система. Корупція – це тягар, але непрацююча банківська система, яку ще називають «кровоносною системою макроекономічного тіла», тобто, коли вона не працює, тоді макроекономіка, якщо не повністю зупиняється, то вихід з кризи сповільнюється...
– Як притягнути в Україну іноземний капітал, що б зробили Ви?
– Спочатку ми повинні домовитись, що називаємо іноземним капіталом. Звичайно під іноземним капіталом мають на увазі західний капітал. Але зараз, після виборів, які відбулись в Україні, в країну увійшов російський капітал. За часів президента Ющенка російський капітал боявся входити в країну, був обережнішим. Після того, як переміг той, хто був їхнім союзником, він відкрив двері російському капіталу. Що стосується західного капіталу, то гадаю, для цих інвесторів корупція складає велику проблему. Непрозорість банківської системи, непрозорість і недієвість права – це речі, які перешкоджають головному західному капіталу. Входити в Україну відважуються тільки сміливі групи, які охочі ризикувати. Коли українська економіка зростала, всі забували про проблеми, пов’язані з корупцією чи недієвою правничою системою. Та після кризи всі почали боятися цих проблем. Шлях, як це змінити, полягає в покращенні дієвості цих інститутів.
– Чим є і чи міг би стати цікавим для інвесторів український ринок?
– Гадаю, що український ринок сам по собі є цікавий тим, що він є близько до Європи, це міст між ще більшим ринком, яким є російський. Це ринок, який має потужність і потенціал розвиватись високими темпами. Коли поглянемо на глобальні макроекономічні тенденції, то однією з них є землеробство. А Україна володіє найбагатшою землеробською землею на світі, яка й по нині не використовується. Можливо, частково і свідомо, адже сьогодні ми ще не досягли високих цін на продукти. Коли почнуть підніматись ціни на продукти, в цілому на землеробську продукцію, Україна буде найбільшим ринком.
– Пане Бойбліку, як вийти Україні з кризи – Ваша порада?
– Я думаю, і про це вже згадував, що банківська система – це те найважливіше для макроекономічного росту і для виходу з кризи. Першим кроком має бути реформування центрального банку, потрібно створити так званий «bad bank», як говорять англійці, тобто «поганий банк». Це банк, який би консолідував погані активи системи, щоб прочистити всі трубки цієї системи. Самі банки не здатні це провести, а без цього банківська система перебуватиме в замороженому вигляді. Саме це був би мій перший крок із погляду макроекономіки, який можна повести відносно швидко.Триваліший час потрібен, щоб зосередитись на створенні і покращенні роботи інших інституцій, домогтися їх прозорості. Це дуже тяжке завдання для будь-якої економіки. А в Україні ця амплітуда, обсяг завдання є дуже великими.
– На закінчення розмови прошу поділитись Вашим найбільш позитивним враженням від перебування в Україні, і тим найгіршим, з чим Ви зустрілись.
– Для мене найкращим враженням в цілому було півтора року перебування в Україні, тому що я вивчив нову культуру, познайомився з багатьма цікавими людьми, зблизився з людьми з усієї України – чи то в Києві, чи в Харкові, чи в Одесі. Перебування в Україні для мене особисто було дуже гарним досвідом, і я радий, що така можливість у мене була. Що стосується негативного враження, то це історія з реєстрацією автомобіля, яка в мене, як у керівника одного з найбільших банків, забрала щонайменше 4 дні мого власного часу. Час між митницею і ДАІ – це для мене було страшним враженням. І це вказує на те, про що я тут говорив: ці інституції не працюють так, як належить.
