«Якщо не буде успіхів у комерційному кіно, то національна кінематографія не зможе бути повноцінною», – переконаний кінокритик Володимир Войтенко.
Нині всі фільми, що виробляються в Україні, критики називають арт-хаузом. Його розуміє і дивиться лише певне коло осіб. Мистецька якість цих фільмів може бути бездоганною, але комерційного успіху вони не матимуть. Адже щоб фільм став фінансово успішним, його повинна захотіти подивитись більшість українців.
Обмаль кінозалів призводить до втрати прибутків
Однією з останніх вдалих у комерційному плані стрічок, на думку арт-директора кінофестивалю «Молодість» Андрія Халпахчі, був фільм Юрія Іллєнка «Мазепа». І хоча твір через його складність сюжету і режисерських трактувань важко назвати комерційним, він міг би мати фінансовий зиск. Але на заваді стали кілька перешкод.
Насамперед – замала кількість кінозалів. «Навіть якщо вони будуть вщент заповнені глядачами, вартість від отриманих квитків не зможе окупити навіть найменш комерційний проект в країні», – констатує режисер Олесь Санін. Нині в Україні їх близько 300, тоді як потрібно втричі більше.
Порятунок – в кооперації
Тому, на думку митця, єдина можливість робити в Україні комерційні кінопроекти, це кооперуватися з режисерами і кіновиробниками інших держав. Особливо із європейськими чи голлівудськими компаніями, оскільки вони мають добре розвинену дистрибуції. Скажімо, майже 90 відсотків польських чи угорських фільмів зроблені у співпраці з іншими європейськими країнами.
В Україні ж навіть за невеликої кількості кінотеатрів, пробитися вітчизняним фільмам в кінопрокат проблематично, оскільки вони повністю окуповані російськими дистриб’юторами. Тому тут потрібні пільги від держави, зазначає Андрій Халпахчі і згадує досвід Польщі. Там зробили протекції на 10 років для вітчизняних дистриб’юторів і тепер вже польське кіно не потребує пільг на польському ринку. Воно розвинулося, і ця країна посіла перше місце за кількістю проданих квитків у Європі. А відсоток польських фільмів на національних екранах більший, аніж французьких у Франції.
Потрібна реформа кіноосвіти
Однак з іншого боку, українське кіно повинно бути конкурентоспроможне. І тут знову проблеми. Бо якщо 20 років не було комерційно успішних фільмів, можливо варто переглянути систему режисерської освіти, вважає Володимир Войтенко.
Хоча також варто пам’ятати, що навіть у Голівуді, де все існують давні традиції комерційного кіно, добра школа і чималий досвід, лише 1 із 10 фільмів є повністю комерційно успішним.
Нині всі фільми, що виробляються в Україні, критики називають арт-хаузом. Його розуміє і дивиться лише певне коло осіб. Мистецька якість цих фільмів може бути бездоганною, але комерційного успіху вони не матимуть. Адже щоб фільм став фінансово успішним, його повинна захотіти подивитись більшість українців.
Обмаль кінозалів призводить до втрати прибутків
Однією з останніх вдалих у комерційному плані стрічок, на думку арт-директора кінофестивалю «Молодість» Андрія Халпахчі, був фільм Юрія Іллєнка «Мазепа». І хоча твір через його складність сюжету і режисерських трактувань важко назвати комерційним, він міг би мати фінансовий зиск. Але на заваді стали кілька перешкод.
Насамперед – замала кількість кінозалів. «Навіть якщо вони будуть вщент заповнені глядачами, вартість від отриманих квитків не зможе окупити навіть найменш комерційний проект в країні», – констатує режисер Олесь Санін. Нині в Україні їх близько 300, тоді як потрібно втричі більше.
Порятунок – в кооперації
Тому, на думку митця, єдина можливість робити в Україні комерційні кінопроекти, це кооперуватися з режисерами і кіновиробниками інших держав. Особливо із європейськими чи голлівудськими компаніями, оскільки вони мають добре розвинену дистрибуції. Скажімо, майже 90 відсотків польських чи угорських фільмів зроблені у співпраці з іншими європейськими країнами.
В Україні ж навіть за невеликої кількості кінотеатрів, пробитися вітчизняним фільмам в кінопрокат проблематично, оскільки вони повністю окуповані російськими дистриб’юторами. Тому тут потрібні пільги від держави, зазначає Андрій Халпахчі і згадує досвід Польщі. Там зробили протекції на 10 років для вітчизняних дистриб’юторів і тепер вже польське кіно не потребує пільг на польському ринку. Воно розвинулося, і ця країна посіла перше місце за кількістю проданих квитків у Європі. А відсоток польських фільмів на національних екранах більший, аніж французьких у Франції.
Потрібна реформа кіноосвіти
Однак з іншого боку, українське кіно повинно бути конкурентоспроможне. І тут знову проблеми. Бо якщо 20 років не було комерційно успішних фільмів, можливо варто переглянути систему режисерської освіти, вважає Володимир Войтенко.
Хоча також варто пам’ятати, що навіть у Голівуді, де все існують давні традиції комерційного кіно, добра школа і чималий досвід, лише 1 із 10 фільмів є повністю комерційно успішним.
