– Вчора Президент України Віктор Янукович підписав зміни до Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» щодо порядку утворення районних рад.
Згідно зі внесеними змінами, районні ради можуть утворюватися за рішенням територіальної громади міста Києва, прийнятим шляхом проведення місцевого референдуму, або за рішенням Київської міської ради.
Пане Сергієнко, як Ви оцінюєте у цих змін до закону про столицю?
– Не хочеться робити якихось слизьких, брутальних аналогій, але настільки незграбно, настільки недолуго, настільки некоректно виписані ці норми закону, що їх можна порівняти лише з поспіхом, який відбувається, коли потрапляєш до чужої дружини.
Ви тільки що навели норму закону. Зверніть увагу, що районні ради можуть утворюватися за рішенням міської громади або Київської міської ради. Але ніхто не сказав, що вони можуть ліквідовуватися за цим рішенням.
– Очевидно, можливо буде провести місцевий референдум? Щоправда, до часу виборів такий референдум нереально провести.
– Це взагалі нелогічно. Якщо районні ради існують, про що ми будемо проводити референдум? Про те, щоб їх утворити? Так вони вже ж є.
– Так ми їх не будемо обирати, а ті втратять свої повноваження. Та й все просто.
– Склад ради може втратити повноваження, але це не значить, що ліквідовуються ради як такі.
Крім того, виникає безліч інших, дуже важливих проблем, наприклад, майнова проблема. А це кожна районна громада мала чи має майно у своїй власності. Не лише громада Києва в цілому, а лише районна. І тепер виникає питання: а хто ж буде розпоряджатися законним чином цим майном району?
– Зараз я пропоную послухати точку зору глави Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна, яку він висловив учора стосовно цього закону.
Сергій ЛьовочкінСергій Льовочкін: Ліквідовується ціла низка чиновницьких щаблів, які насправді абсолютно нічого не вирішували для життєдіяльності міста, у той же час вирішувала багато власних питань.
Я не хочу звинувачувати усіх депутатів, які зараз працюють у районних радах Києва, але я переконаний, що цей механізм є зайвим, тому що громада може вільно обирати міську раду. Уже так понад10 років у Львові, така річ у нас працює в Харкові. І міська рада повністю виконує ті завдання, які стоять перед владою міста з точки зору його функціонування.
І друга позиція. Витрати тільки на ці райради додаткові у нас обраховуються десятками мільйонів гривень. Це дозволить теж їх перенаправити. І я знаю, що в Попова і його команди там є ціла низка пріоритетів, на які, може, ці кошти будуть використані.
– Досить відкрити бюджет міста і подивитися, що насправді на районні ради витрачаються мізерні кошти. Я Вам зараз зльоту точно не скажу, але, порівнюючи з тим, що витрачається на апарат Київської міської ради і КМДА, це дійсно мізерні кошти. Адже депутати районних рад, до речі, як і депутати міської ради, це громадська посада, вони не отримують ніякої зарплати, вони не зобов’язані ходити в раду, як на роботу. Це громадська посада, і вони виконують це на добровільних засадах.
Що стосується того, що пан Льовочкін сказав, що низка чиновників працює в апараті районних державних адміністрацій, а сам секретаріат, який обслуговує роботу райради, він, порівнюючи з апаратом райдержадміністрації, зовсім не великий.
– Тобто, якщо проводити адмінреформу, її треба проводити зовсім в іншому ключі?
–Це питання про ліквідацію райрад не стосується адміністративної реформи чи взагалі реформи самоврядування. Це суто політичний проект. Зараз правляча коаліція, на мою думку, розуміє, і це розуміють усі політологи: якщо провести вибори до райрад у Києві, то правляча коаліція – комуністи, «литвинівці», Партія регіонів – ні за що не отримають у жодній райраді більшості.
– Дехто каже навпаки, що всі були настільки не задоволені попередньою владою... Це слова Юрія Мірошниченка.
– Та ні. Відкрийте популярні журнали, зокрема «Український тиждень», та інші, які друкують результати соціологічних опитувань. Вони показують, що у нас є політичні сили (я не буду називати те, які саме, щоб мене не звинуватили), які мають найбільший рейтинг у Києві.
– Але, з іншого боку, у Львові, у Маріуполі, в Одесі, в Харкові районних рад немає, і місцеве самоврядування цілком справляється з цим.
–На жаль чи на щастя, для когось Київ – це єдине місто в Україні, ні в жодному райцентрі чи в селищі, чи селі немає такої ситуації, щоб місцева рада не мала свого органу, їй підзвітного і підконтрольного. Наш виконавчий орган, який називається КМДА, який номінально підпорядковується Київраді, тому що насправді призначає членів КМДА одноосібно голова КМДА. У той час виконком, коли утворюється, виконавчий орган ради, то рада голосує за кожного члена цього виконкому.
Тобто, вони є залежні, вони є підзвітні, і кожен депутат може поставити питання про неналежне виконання своїх обов’язків, а КМДА, в даному випадку, пан Черновецький призначав.
Якби у нас дійсно була дієва Київська міська рада, якби вона мала дієвий виконавчий орган, а зараз вона просто безрука, вона нічого не може зробити, крім, як проголосувати за бюджет, вона нічого не може насправді.
– Давайте послухаємо точку зору депутата Дмитра Андрієвського.
Дмитро АндрієвськийДмитро Андрієвський: Звичайно, це політичне рішення. Нам сьогодні треба позбутися рудиментів, радянських рудиментів, оцих районних рад.
Є відповідний закон, ще в 2001 році прийнятий про органи (самоврядування) населення. Такі ради створюються на рівні вулиці, мікрорайону. І якраз вони мають бути основою місцевого самоврядування. У цьому полягає початок реформи.
– Це питання другого порядку. Питання першого порядку – це дієва Київська міська рада. На жаль, нам, киянам, створили такі правила гри, що ми не можемо вплинути на роботу Київської міської ради.
Ви згадайте 5 років тому, скільки разів збиралися різні ініціативні групи, щоб відкликати Черновецького, щоб розпустити Київраду, а нам створили такі правила, що це неможливо зробити.
– Очевидно, погано збиралися. Не було якихось таких масових протестів, тому якщо хтось збирався «проти», то відразу була велика кількість бабусь.
– Те, що були бабусі, це ж зрозуміло, звідки вони взялися, хто їх привів.
– Значить, ті люди, про яких Ви кажете, погано протестували.
– Я стверджую, що були масові протести, і неодноразово були численні мітинги біля Київради, на яких я сам був присутній.
Крім того, є ж такий показник, як опитування громадської думки. Воно показує, що авторитет Київської ради, авторитет пана Черновецький, перепрошую, у Києві мізерний. Навіть на останніх виборах, якщо подивитися, то і з загальної кількості виборців за нього проголосувало близько 20%. Це нелогічна, ненормальна ситуація, коли одна п’ята виборців обирає собі раду і правлячий блок.
– Ми маємо запитання від радіослухача.
Слухач: Ви казали, що одна п’ята проголосували за Черновецького, але одна третя проголосувала за нашого Президента, зрештою.
Мені здається, що пан Сергієнко повністю правий. Чи не вважаєте Ви, що це агонія тієї влади, яка прийшла, що будуть хвататися за майно, тому що в Києві якраз дуже багато майна?
–Про це питання землі стільки написано, про це стільки сказано, скільки майна розійшлося, скільки землі розійшлося невідомо куди, невідомо де. І в цьому питанні якраз позиція чинної виконавчої влади, пана Попова та його команди дуже сумнівна, тому що вони фактично займаються тим, що вони взяли під своє крило стару команду, жодної кримінальної справи не доведено до кінця, пан Попов сказав взагалі, що Леонід Михайлович – це чудова людина, його просто вводили в оману.
Я вважаю, що це десь межує з кримінальним злочином, тому що є така стаття «за покривання», за те, що ви знаєте, що творилися злочини, але ви не реагуєте на це.
– Інформація рясніє про те, що проти 14 осіб з київської влади попередньої відкриті кримінальні справи.
– Ми ж не діти. Якби дійсно прокуратура взялася за те, то там би не 14 осіб, а вже сиділо б, було б затримано 140, 1400, 14 тисяч осіб. На жаль, ми ж не маємо жодної реально доведеної до кінця справи. Кирило Куликов зі своєю комісією накопав томи справ. Та ми усі читаємо в Інтернеті, скільки землі поцупили. Хтось відповів за це? Та ніхто...
– Сьогодні знову головує на засіданні Київради Олесь Довгий. Леонід Черновецький не з’явився.
Як працює пан Черновецький? Про це вчора запитували журналісти у глави Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна.
Сергій Льовочкін: Наскільки мені відомо, Президентом на сьогодні не ухвалене рішення щодо призначення нового керівника КМДА. Таким чином нівелювання посади мера. На сьогодні мер обраний київською громадою. Мер у Києві, на своєму робочому місці. Він працює. Наскільки мені відомо, поки що інших рішень владою не ухвалювалося.
– Пане Сергієнко, чи може бути, у зв’язку зі змінами до закону про столицю, ухвалене рішення про те, що Олександр Попов очолить КМДА, а Леонід Черновецький буде чи усунутий від посади, чи ще якось?
– Для будь-якого правника це пустопорожнє запитання. Ви мені вибачте, але в Конституції 118 статті ще 15 років тому було записано, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються і звільняються з посади Президентом України. Навіщо було повторювати цю норму в новій статті 10-1 закону про столицю, я особисто не розумію.
Далі. КСУ 25 грудня 2003 року прийняв дуже чітке роз’яснення: головою КМДА може бути призначена лише особа, обрана Київським міським головою. Зараз такою особою є Леонід Михайлович Черновецький. Подобається це комусь чи не подобається, хочуть його поміняти чи не хочуть, він є міським головою, він указом Президента призначений на цю посаду. Президент просто не має права призначити іншу особу керівником КМДА. Якщо таке буде зроблено – це буде знову чергова ганьба на цілий цивілізований світ. От і все.
– Але, з іншого боку, коли людина не приходить на засідання?
–То є законні методи. Є два методи. Перший метод – це звільнити Черновецького з посади голови КМДА, тоді це автоматично має означати оголошення нових виборів, тому що ці дві посади злиті. Тоді, будь ласка, обирайте нового Київського міського голову і його призначайте головою КМДА. Там теж є певні колізії законодавчі.
Інший шлях – проводити загальноміський референдум. Зараз є закон новий, і хай народ висловить свою думку, чи можна його знімати, чи не можна? Інший спосіб усунути його з посади є незаконним.
– А щодо глав районних державних адміністрацій. Ми телефонували кільком із них. І в принципі, вони ніколи не відмовлялися від співпраці з Радіо Свобода, а тут – без коментарів. І гадаємо ми, з чим це може бути пов’язано?
– Вони молодці. Вони справжні чиновники. Вони просто не ризикують, що-небудь інше скажуть. Це абсолютно логічно з їхньої точки зору.
Я Вам скажу більше. Я тільки що прийшов від Київради, там є мітингувальники від різних партій, але ніяких депутатів райрад, представників районів я там не побачив і не знайшов. Тому зрозуміло, що вони будуть діяти, як будь-який чиновник, вони будуть намагатися домовитися з новою владою залишитися на своїх посадах, перепризначитися.
– Більше того, я Вам скажу, що вони, очевидно, вже про це домовилися. Я пропоную ще раз послухати Сергія Льовочкіна, главу Адміністрації Президента.
Сергій Льовочкін: Була така директива від Президента, провести співбесіди. Вони були проведені з керівниками районів у місті Києві з точки зору їх професійності, з точки зору їх загального настрою на реформування у місті. Я думаю, що більшість із тих, хто сьогодні працює, можуть бути перепризначені на посади голів районних державних адміністрацій Президентом України. Зараз цей процес триває, і найближчим часом ви побачите його результати.
– Я розумію тут логіку державного керівництва, що люди дійсно працюють довго, знають район. Тих, кого я знаю, принаймні, дуже хороші виконавці, вони на своєму місці.
Але тут усувається одна дуже важлива ланка. Справа в тім, що коли вони обираються райрадою, райраду обирає населення, то це певне делегування довіри, це значить, що люди їм довіряють. Вони, працюючи на посаді глави адміністрації, весь час оглядаються на людей: що зробити їм так, щоб вони наступного разу мене теж обрали, щоб вони підтримали моїх депутатів, а депутати мене обрали? Коли ж його призначають незалежно від населення, то ці інтереси відходять на другий план.
– Ви дійсно вірите в те, що коли кияни приходять на вибори…? Як правило, в нас раніше відбувалося так, що проходили вибори до Київради, до Верховної Ради і до районної ради, і коли доходило вже до виборів до районної ради, то це вже хтось ставив галочку навпроти політичної сили, яка подобалася, не знаючи ні прізвищ цих депутатів, нічого.
– Я був депутатом двічі Київради в 1990-их роках: в 1991-му, в 1994-му. Люди чудово знали своїх кандидатів. Те ж саме було і з районними, тому що я, як кандидат, працював і з кандидатами до районних рад, і нас наші невеличкі Нивки знали. Вони свідомо голосували.
Як тільки ми перейшли на цей партійний принцип формування списків,зрозуміло, що цей зв'язок обірваний. На жаль, така ситуація. Навіть при цій системі завжди були вибори, завжди починало районне керівництво метушитися: прокладати якісь доріжки, ремонтувати під’їзди.
Навіть ці парламентські вибори. Я знаю, що мешканці Борщагівки зверталися у штаб певної партії, просили допомогти з ремонту. Кажуть: добре, тільки половину ми, а половину ви. Тобто, так чи інакше, партія, кандидати в депутати хотіли сподобатися. І це нормальна ситуація. Гірше, коли навпаки, коли вони зневажають інтереси населення. На жаль, ми зараз маємо саме таку ситуацію.
Я наведу останній приклад. Уряд Азарова доручив Київській міській адміністрації взяти кредит 2 мільярди для того, щоб погасити заборгованість.
Очевидно, голова міста мав би подумати, з яких коштів він буде повертати цей кредит. Однак пан Попов, при всій повазі, взяв «під козирьок», позичив 1,5 мільярда. Але ж місто і так в боргах, як у шовках.
– Ми минулого тижня у цій студії розмовляли з паном Поповим. Він бачить шляхи виведення міста з кризи і повернення цих грошей...
Ви говорили про те, що ліквідація районних рад породжує правову колізію. А чи може відбутися так, що, можливо, депутати Верховної Ради направлять подання до КСУ про розгляд цього питання? Що буде далі?
– Зрозуміло, що просто так це не закінчиться. Є інші політичні опозиційні сили, які, звичайно, будуть намагатися в будь-який спосіб переграти цю ситуацію, бо контроль за Києвом – це контроль за Києвом. Це зрозуміло.
Я все ж таки хотів би закінчити свою думку. Якщо рада є представницький орган, чи то міська, чи то районна, то вона оглядається на населення. Якщо чиновники районні призначаються зверху, то вони вже можуть і не дивитися насправді на це населення, а дивитися вгору. Як сказали нагорі, взяли «під козирьок» – взяли 1,5 мільярда.
А що стосується можливості повернення, то я Вам заперечив би, тому що в мене є не менш авторитетна думка. Колишній, на жаль, начальник Головного фінансового управління на колегії в держадміністрації влітку цього року заявив, що зараз місто не може повертати борги, які мають бути повернуті 2011-2012 року. За що він і поплатився своєю посадою.
– І насамкінець. Є інформація про те, що Леонід Черновецький привітав прийняті зміни до закону про столицю і переконаний, що місту це піде на користь. Про це повідомляє сайт Черновецького.
Згідно зі внесеними змінами, районні ради можуть утворюватися за рішенням територіальної громади міста Києва, прийнятим шляхом проведення місцевого референдуму, або за рішенням Київської міської ради.
Пане Сергієнко, як Ви оцінюєте у цих змін до закону про столицю?
–
Настільки некоректно виписані ці норми закону, що їх можна порівняти лише з поспіхом, який відбувається, коли потрапляєш до чужої дружини
Ви тільки що навели норму закону. Зверніть увагу, що районні ради можуть утворюватися за рішенням міської громади або Київської міської ради. Але ніхто не сказав, що вони можуть ліквідовуватися за цим рішенням.
– Очевидно, можливо буде провести місцевий референдум? Щоправда, до часу виборів такий референдум нереально провести.
– Це взагалі нелогічно. Якщо районні ради існують, про що ми будемо проводити референдум? Про те, щоб їх утворити? Так вони вже ж є.
– Так ми їх не будемо обирати, а ті втратять свої повноваження. Та й все просто.
– Склад ради може втратити повноваження, але це не значить, що ліквідовуються ради як такі.
Крім того, виникає безліч інших, дуже важливих проблем, наприклад, майнова проблема. А це кожна районна громада мала чи має майно у своїй власності. Не лише громада Києва в цілому, а лише районна. І тепер виникає питання: а хто ж буде розпоряджатися законним чином цим майном району?
– Зараз я пропоную послухати точку зору глави Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна, яку він висловив учора стосовно цього закону.
Я не хочу звинувачувати усіх депутатів, які зараз працюють у районних радах Києва, але я переконаний, що цей механізм є зайвим, тому що громада може вільно обирати міську раду. Уже так понад10 років у Львові, така річ у нас працює в Харкові. І міська рада повністю виконує ті завдання, які стоять перед владою міста з точки зору його функціонування.
І друга позиція. Витрати тільки на ці райради додаткові у нас обраховуються десятками мільйонів гривень. Це дозволить теж їх перенаправити. І я знаю, що в Попова і його команди там є ціла низка пріоритетів, на які, може, ці кошти будуть використані.
– Досить відкрити бюджет міста і подивитися, що насправді на районні ради витрачаються мізерні кошти. Я Вам зараз зльоту точно не скажу, але, порівнюючи з тим, що витрачається на апарат Київської міської ради і КМДА, це дійсно мізерні кошти. Адже депутати районних рад, до речі, як і депутати міської ради, це громадська посада, вони не отримують ніякої зарплати, вони не зобов’язані ходити в раду, як на роботу. Це громадська посада, і вони виконують це на добровільних засадах.
Що стосується того, що пан Льовочкін сказав, що низка чиновників працює в апараті районних державних адміністрацій, а сам секретаріат, який обслуговує роботу райради, він, порівнюючи з апаратом райдержадміністрації, зовсім не великий.
– Тобто, якщо проводити адмінреформу, її треба проводити зовсім в іншому ключі?
–
– Дехто каже навпаки, що всі були настільки не задоволені попередньою владою... Це слова Юрія Мірошниченка.
– Та ні. Відкрийте популярні журнали, зокрема «Український тиждень», та інші, які друкують результати соціологічних опитувань. Вони показують, що у нас є політичні сили (я не буду називати те, які саме, щоб мене не звинуватили), які мають найбільший рейтинг у Києві.
– Але, з іншого боку, у Львові, у Маріуполі, в Одесі, в Харкові районних рад немає, і місцеве самоврядування цілком справляється з цим.
–
Тобто, вони є залежні, вони є підзвітні, і кожен депутат може поставити питання про неналежне виконання своїх обов’язків, а КМДА, в даному випадку, пан Черновецький призначав.
Якби у нас дійсно була дієва Київська міська рада, якби вона мала дієвий виконавчий орган, а зараз вона просто безрука, вона нічого не може зробити, крім, як проголосувати за бюджет, вона нічого не може насправді.
– Давайте послухаємо точку зору депутата Дмитра Андрієвського.
Є відповідний закон, ще в 2001 році прийнятий про органи (самоврядування) населення. Такі ради створюються на рівні вулиці, мікрорайону. І якраз вони мають бути основою місцевого самоврядування. У цьому полягає початок реформи.
– Це питання другого порядку. Питання першого порядку – це дієва Київська міська рада. На жаль, нам, киянам, створили такі правила гри, що ми не можемо вплинути на роботу Київської міської ради.
Ви згадайте 5 років тому, скільки разів збиралися різні ініціативні групи, щоб відкликати Черновецького, щоб розпустити Київраду, а нам створили такі правила, що це неможливо зробити.
– Очевидно, погано збиралися. Не було якихось таких масових протестів, тому якщо хтось збирався «проти», то відразу була велика кількість бабусь.
– Те, що були бабусі, це ж зрозуміло, звідки вони взялися, хто їх привів.
– Значить, ті люди, про яких Ви кажете, погано протестували.
– Я стверджую, що були масові протести, і неодноразово були численні мітинги біля Київради, на яких я сам був присутній.
Крім того, є ж такий показник, як опитування громадської думки. Воно показує, що авторитет Київської ради, авторитет пана Черновецький, перепрошую, у Києві мізерний. Навіть на останніх виборах, якщо подивитися, то і з загальної кількості виборців за нього проголосувало близько 20%. Це нелогічна, ненормальна ситуація, коли одна п’ята виборців обирає собі раду і правлячий блок.
– Ми маємо запитання від радіослухача.
Слухач: Ви казали, що одна п’ята проголосували за Черновецького, але одна третя проголосувала за нашого Президента, зрештою.
Мені здається, що пан Сергієнко повністю правий. Чи не вважаєте Ви, що це агонія тієї влади, яка прийшла, що будуть хвататися за майно, тому що в Києві якраз дуже багато майна?
–
Я вважаю, що це десь межує з кримінальним злочином, тому що є така стаття «за покривання», за те, що ви знаєте, що творилися злочини, але ви не реагуєте на це.
– Інформація рясніє про те, що проти 14 осіб з київської влади попередньої відкриті кримінальні справи.
– Ми ж не діти. Якби дійсно прокуратура взялася за те, то там би не 14 осіб, а вже сиділо б, було б затримано 140, 1400, 14 тисяч осіб. На жаль, ми ж не маємо жодної реально доведеної до кінця справи. Кирило Куликов зі своєю комісією накопав томи справ. Та ми усі читаємо в Інтернеті, скільки землі поцупили. Хтось відповів за це? Та ніхто...
– Сьогодні знову головує на засіданні Київради Олесь Довгий. Леонід Черновецький не з’явився.
Як працює пан Черновецький? Про це вчора запитували журналісти у глави Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна.
Сергій Льовочкін: Наскільки мені відомо, Президентом на сьогодні не ухвалене рішення щодо призначення нового керівника КМДА. Таким чином нівелювання посади мера. На сьогодні мер обраний київською громадою. Мер у Києві, на своєму робочому місці. Він працює. Наскільки мені відомо, поки що інших рішень владою не ухвалювалося.
– Пане Сергієнко, чи може бути, у зв’язку зі змінами до закону про столицю, ухвалене рішення про те, що Олександр Попов очолить КМДА, а Леонід Черновецький буде чи усунутий від посади, чи ще якось?
– Для будь-якого правника це пустопорожнє запитання. Ви мені вибачте, але в Конституції 118 статті ще 15 років тому було записано, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються і звільняються з посади Президентом України. Навіщо було повторювати цю норму в новій статті 10-1 закону про столицю, я особисто не розумію.
Далі. КСУ 25 грудня 2003 року прийняв дуже чітке роз’яснення: головою КМДА може бути призначена лише особа, обрана Київським міським головою. Зараз такою особою є Леонід Михайлович Черновецький. Подобається це комусь чи не подобається, хочуть його поміняти чи не хочуть, він є міським головою, він указом Президента призначений на цю посаду. Президент просто не має права призначити іншу особу керівником КМДА. Якщо таке буде зроблено – це буде знову чергова ганьба на цілий цивілізований світ. От і все.
– Але, з іншого боку, коли людина не приходить на засідання?
–
Інший шлях – проводити загальноміський референдум. Зараз є закон новий, і хай народ висловить свою думку, чи можна його знімати, чи не можна? Інший спосіб усунути його з посади є незаконним.
– А щодо глав районних державних адміністрацій. Ми телефонували кільком із них. І в принципі, вони ніколи не відмовлялися від співпраці з Радіо Свобода, а тут – без коментарів. І гадаємо ми, з чим це може бути пов’язано?
– Вони молодці. Вони справжні чиновники. Вони просто не ризикують, що-небудь інше скажуть. Це абсолютно логічно з їхньої точки зору.
Я Вам скажу більше. Я тільки що прийшов від Київради, там є мітингувальники від різних партій, але ніяких депутатів райрад, представників районів я там не побачив і не знайшов. Тому зрозуміло, що вони будуть діяти, як будь-який чиновник, вони будуть намагатися домовитися з новою владою залишитися на своїх посадах, перепризначитися.
– Більше того, я Вам скажу, що вони, очевидно, вже про це домовилися. Я пропоную ще раз послухати Сергія Льовочкіна, главу Адміністрації Президента.
– Я розумію тут логіку державного керівництва, що люди дійсно працюють довго, знають район. Тих, кого я знаю, принаймні, дуже хороші виконавці, вони на своєму місці.
Але тут усувається одна дуже важлива ланка. Справа в тім, що коли вони обираються райрадою, райраду обирає населення, то це певне делегування довіри, це значить, що люди їм довіряють. Вони, працюючи на посаді глави адміністрації, весь час оглядаються на людей: що зробити їм так, щоб вони наступного разу мене теж обрали, щоб вони підтримали моїх депутатів, а депутати мене обрали? Коли ж його призначають незалежно від населення, то ці інтереси відходять на другий план.
– Ви дійсно вірите в те, що коли кияни приходять на вибори…? Як правило, в нас раніше відбувалося так, що проходили вибори до Київради, до Верховної Ради і до районної ради, і коли доходило вже до виборів до районної ради, то це вже хтось ставив галочку навпроти політичної сили, яка подобалася, не знаючи ні прізвищ цих депутатів, нічого.
– Я був депутатом двічі Київради в 1990-их роках: в 1991-му, в 1994-му. Люди чудово знали своїх кандидатів. Те ж саме було і з районними, тому що я, як кандидат, працював і з кандидатами до районних рад, і нас наші невеличкі Нивки знали. Вони свідомо голосували.
Як тільки ми перейшли на цей партійний принцип формування списків,зрозуміло, що цей зв'язок обірваний. На жаль, така ситуація. Навіть при цій системі завжди були вибори, завжди починало районне керівництво метушитися: прокладати якісь доріжки, ремонтувати під’їзди.
Навіть ці парламентські вибори. Я знаю, що мешканці Борщагівки зверталися у штаб певної партії, просили допомогти з ремонту. Кажуть: добре, тільки половину ми, а половину ви. Тобто, так чи інакше, партія, кандидати в депутати хотіли сподобатися. І це нормальна ситуація. Гірше, коли навпаки, коли вони зневажають інтереси населення. На жаль, ми зараз маємо саме таку ситуацію.
Я наведу останній приклад. Уряд Азарова доручив Київській міській адміністрації взяти кредит 2 мільярди для того, щоб погасити заборгованість.
Очевидно, голова міста мав би подумати, з яких коштів він буде повертати цей кредит. Однак пан Попов, при всій повазі, взяв «під козирьок», позичив 1,5 мільярда. Але ж місто і так в боргах, як у шовках.
– Ми минулого тижня у цій студії розмовляли з паном Поповим. Він бачить шляхи виведення міста з кризи і повернення цих грошей...
Ви говорили про те, що ліквідація районних рад породжує правову колізію. А чи може відбутися так, що, можливо, депутати Верховної Ради направлять подання до КСУ про розгляд цього питання? Що буде далі?
– Зрозуміло, що просто так це не закінчиться. Є інші політичні опозиційні сили, які, звичайно, будуть намагатися в будь-який спосіб переграти цю ситуацію, бо контроль за Києвом – це контроль за Києвом. Це зрозуміло.
Я все ж таки хотів би закінчити свою думку. Якщо рада є представницький орган, чи то міська, чи то районна, то вона оглядається на населення. Якщо чиновники районні призначаються зверху, то вони вже можуть і не дивитися насправді на це населення, а дивитися вгору. Як сказали нагорі, взяли «під козирьок» – взяли 1,5 мільярда.
А що стосується можливості повернення, то я Вам заперечив би, тому що в мене є не менш авторитетна думка. Колишній, на жаль, начальник Головного фінансового управління на колегії в держадміністрації влітку цього року заявив, що зараз місто не може повертати борги, які мають бути повернуті 2011-2012 року. За що він і поплатився своєю посадою.
– І насамкінець. Є інформація про те, що Леонід Черновецький привітав прийняті зміни до закону про столицю і переконаний, що місту це піде на користь. Про це повідомляє сайт Черновецького.
