«Нещодавно у Донецьку завчасно померла Наталія Хаткіна, одна з найкращих жінок-поетів, для першої книги якої я написав передмову ще у 1980-му році, а ось московські видавці, пов’язані лише інтересами тусовки, примудрились не помітити її віршів», – так писав про пані Хаткіну Євген Євтушенко в «Літературній газеті».
Наталія Хаткіна жила і працювала у Донецьку, донеччани знали її як талановиту письменницю і журналістку. В інтернеті поетеса писала під ніком «Камбала», і тепер це ім’я носить перший відкритий міжнародний літературний фестиваль, що проходить на Донеччині.
Перша з десяти лауреатів конкурсу киянка Євгенія Більченко читає свої вірші«Ідея донецького літературного фестивалю народилась давно. Ми дивились на інші регіони, де щось діється, люди збираються, читають вірші, а в Донецьку нічого подібного не було. Смерть Наталії Хаткіної у минулому році (це наш найкращий поет, прима донецької поезії) стала поштовхом, залишила слід. Ми присвячуємо фестиваль її імені. Вона не тільки поет, вона філолог, прозаїк, критик. І якщо цей фестиваль буде продовжено, наступного разу будуть й інші номінації», – говорить професор Донецького національного університету Олександр Корабльов.
Поезію об’єднують урбаністичні мотиви
Цього року фестиваль зібрав понад 200 заявок від поетів Швейцарії, США, Німеччини і Росії. Чимало віршів надіслали українці. Вік учасників – від 20 до 70 років, але, як помітило журі, їхню поезію об’єднує спільний настрій. «Це урбаністична течія, яка зараз актуальна, і яка зараз нівелює усі інші можливості поезії, у тому числі української поезії. Ми бачимо місто, мегаполіс, в якому людина, що втратила себе і здоровий глузд, намагається знайти опору для майбутнього існування», – зазначає в коментарі Радіо Свобода член журі і поет Олег Зав’язкін.
Цього року «Золоту Камбалу», нагороду фестивалю, здобула науковець із Києва Євгенія Більченко з патріотичним віршем «Епітафія революції».
Я лежу посреди Майдана
Затаившимся одиночкой…
Пектораль с моего кургана
Рассыпается на кусочки.
Жаль, на мне не хватает грифа:
«Сдан в архив заржавелой стали».
То, за что мы боролись, скифы,
Мы же сами и растоптали.
Наталія Хаткіна жила і працювала у Донецьку, донеччани знали її як талановиту письменницю і журналістку. В інтернеті поетеса писала під ніком «Камбала», і тепер це ім’я носить перший відкритий міжнародний літературний фестиваль, що проходить на Донеччині.
Поезію об’єднують урбаністичні мотиви
Цього року фестиваль зібрав понад 200 заявок від поетів Швейцарії, США, Німеччини і Росії. Чимало віршів надіслали українці. Вік учасників – від 20 до 70 років, але, як помітило журі, їхню поезію об’єднує спільний настрій. «Це урбаністична течія, яка зараз актуальна, і яка зараз нівелює усі інші можливості поезії, у тому числі української поезії. Ми бачимо місто, мегаполіс, в якому людина, що втратила себе і здоровий глузд, намагається знайти опору для майбутнього існування», – зазначає в коментарі Радіо Свобода член журі і поет Олег Зав’язкін.
Цього року «Золоту Камбалу», нагороду фестивалю, здобула науковець із Києва Євгенія Більченко з патріотичним віршем «Епітафія революції».
Я лежу посреди Майдана
Затаившимся одиночкой…
Пектораль с моего кургана
Рассыпается на кусочки.
Жаль, на мне не хватает грифа:
«Сдан в архив заржавелой стали».
То, за что мы боролись, скифы,
Мы же сами и растоптали.
