Міністерство оборони Азербайджану, повідомляючи про інцидент, що стався у вівторок, заявило, що то вірменські військові перейшли лінію розподілу і спробували напасти на азербайджанських, і звинуватило в цьому Єреван. Не таємниця, що Вірменія, навіть формально не визнаючи самопроголошену незалежність Нагірного Карабаху, всіляко допомагає цьому сепаратистському утворенню на території Азербайджану, в якому живуть місцеві вірмени.
Фактична влада Нагірного Карабаху натомість звинуватила азербайджанські «сили спецпризначення» в нападі. А міністр оборони Вірменії Сейран Оганян – він сам родом із Нагірного Карабаху й раніше був міністром оборони цієї самопроголошеної республіки – заявляє, що азербайджанська версія події неправдива.
За його словами, напад був азербайджанський, і він свідчить: «Азербайджан знову показав своє обличчя». «Але коли ми відповіли, вони втекли і при цьому зазнали втрат», – додав вірменський міністр.
Напруженість до переговорів?
Цей випадок став наразі лише останнім у довгій низці насильства в регіоні після того, як 1994 року лише перемир’ям, без сталого миру, закінчилася шестирічна війна Азербайджану й Вірменії за Нагірний Карабах – регіон Азербайджану, населення якого складали переважно місцеві вірмени.
Азербайджанський військовий аналітик Джасур Сюмарінлі в інтерв’ю Радіо Свобода каже, що останні сутички стали логічним результатом підвищеної напруженості в регіоні за останні три місяці – відтоді, як президенти Азербайджану й Вірменії зустрілися в червні в російському Санкт-Петербурзі за посередництва президента Росії. Тоді така сутичка сталася вже наступного дня.
Тепер же, нагадує аналітик, Дмитро Медведєв планує прибути 2–3 вересня з візитом до Азербайджану, і Нагірний Карабах, як вважають, має стати однією з тем переговорів.
«Це останнє порушення може бути пов’язане з майбутнім візитом Медведєва. А може й не мати з ним нічого спільного. Та загалом перемир’я порушують усе частіше й частіше. Це може призвести до поновлення локальних бойових операцій у близькому майбутньому», – каже азербайджанський оглядач.
Кого і як підтримує Росія
Медведєв має прибути до Баку через два тижні після того, як він відвідав Єреван. Там він підписав із Вірменією угоду, за якою Росія надовго продовжує оренду своєї тамтешньої військової бази, а натомість надасть Вірменії певні гарантії безпеки.
Та, як виглядає, ця угода стосується тільки захисту в разі воєнного конфлікту території самої Вірменії, але не Нагірного Карабаху, який Єревану не належить.
Про неоднозначне ставлення Кремля до карабахського конфлікту далі свідчать і чутки, що Росія нещодавно продала Азербайджану ракетні системи протиповітряної оборони.
У Москві ці чутки заперечили й заявили, що Росія не продає зброю до нестабільних регіонів. Однак така позиція і раніше не заважала Росії озброїти сепаратистські регіони сусідньої Грузії, Абхазію й Південну Осетію.
Фактична влада Нагірного Карабаху натомість звинуватила азербайджанські «сили спецпризначення» в нападі. А міністр оборони Вірменії Сейран Оганян – він сам родом із Нагірного Карабаху й раніше був міністром оборони цієї самопроголошеної республіки – заявляє, що азербайджанська версія події неправдива.
За його словами, напад був азербайджанський, і він свідчить: «Азербайджан знову показав своє обличчя». «Але коли ми відповіли, вони втекли і при цьому зазнали втрат», – додав вірменський міністр.
Напруженість до переговорів?
Цей випадок став наразі лише останнім у довгій низці насильства в регіоні після того, як 1994 року лише перемир’ям, без сталого миру, закінчилася шестирічна війна Азербайджану й Вірменії за Нагірний Карабах – регіон Азербайджану, населення якого складали переважно місцеві вірмени.
Азербайджанський військовий аналітик Джасур Сюмарінлі в інтерв’ю Радіо Свобода каже, що останні сутички стали логічним результатом підвищеної напруженості в регіоні за останні три місяці – відтоді, як президенти Азербайджану й Вірменії зустрілися в червні в російському Санкт-Петербурзі за посередництва президента Росії. Тоді така сутичка сталася вже наступного дня.
Тепер же, нагадує аналітик, Дмитро Медведєв планує прибути 2–3 вересня з візитом до Азербайджану, і Нагірний Карабах, як вважають, має стати однією з тем переговорів.
«Це останнє порушення може бути пов’язане з майбутнім візитом Медведєва. А може й не мати з ним нічого спільного. Та загалом перемир’я порушують усе частіше й частіше. Це може призвести до поновлення локальних бойових операцій у близькому майбутньому», – каже азербайджанський оглядач.
Кого і як підтримує Росія
Медведєв має прибути до Баку через два тижні після того, як він відвідав Єреван. Там він підписав із Вірменією угоду, за якою Росія надовго продовжує оренду своєї тамтешньої військової бази, а натомість надасть Вірменії певні гарантії безпеки.
Та, як виглядає, ця угода стосується тільки захисту в разі воєнного конфлікту території самої Вірменії, але не Нагірного Карабаху, який Єревану не належить.
Про неоднозначне ставлення Кремля до карабахського конфлікту далі свідчать і чутки, що Росія нещодавно продала Азербайджану ракетні системи протиповітряної оборони.
У Москві ці чутки заперечили й заявили, що Росія не продає зброю до нестабільних регіонів. Однак така позиція і раніше не заважала Росії озброїти сепаратистські регіони сусідньої Грузії, Абхазію й Південну Осетію.
