Учні одинадцятого класу школи № 1 міста Вугледар Донецької області за тиждень до початку навчання дізнались, що їхній україномовний клас ліквідовують. Міський відділ освіти вирішив перевести старшокласників україномовного ліцею у школу національних меншин з російською мовою навчання, мотивуючи це необхідністю зекономити бюджет.
Батьки лише двох дітей з класу відмовились писати заяви про переведення ліцеїстів у звичайну російськомовну школу, розповідає матір одного з учнів Олена Корнєєва.
«Моя дитина питає: якщо ми навчались українською мовою, як же нам далі складати тести російською? Російська ніби й легша, але ж ми навмисне віддали своїх дітей до україномовної, бо у нас були якісь плани. Тепер нам ці плани відрубали і відрізали, – скаржиться Олена Корнєєва. – Ми слізно просили у Соловйова: залиште наших дітей, їм же лишилось довчитись лише рік, щоб отримати атестат ліцею. Не можна український клас зливати з російським або нас переводити в російську школу. Нас завели в глухий кут».
Батьків примусили написати заяви
Альтернативи україномовному ліцею у місті Вугледарі, де всього три школи, немає. Розуміючи це, а також через погрози директора школи знизити дітям оцінки, більшість батьків написала заяви про переведення учнів до іншої школи. При цьому вони втратили можливість навчатись в україномовному середовищі.
«Там одні і ті самі вчителі викладають і в російських класах, і в українських. Ви розумієте, це дуже рідко буває, щоб вчитель чисто володів обома мовами. Там буде суржик. Там не буде україномовного середовища… Це так само, як взяти університетських дітей і перевести в ПТУ», – говорить правозахисник і заступник голови донецького осередку товариства «Просвіта» Марія Олійник.
На початку літа керівник Донецького обласного управління освіти Володимир Соловйов запевняв батьків, що клас ніхто закривати не буде. Втім, це зробили зі вказівки начальника міського відділу освіти Вугледара Володимира Войцехвського. Соловйов має намір вияснити це питання вже сьогодні – у понеділок.
Вчителі і директор конфліктної школи від коментарів відмовляються, бо, за їхніми словами, бояться керівництва. Але, як кажуть батьки, педагоги схиляються до збереження україномовного класу.
20 років тому жодна дитина українською у школі не розмовляла
На думку донецьких чиновників, вибір школи та мови навчання для дитини мають робити батьки.
«Наше завдання – максимально забезпечити можливість людини вчити свою дитину тією мовою, яку обрали батьки. Так люди, що користуються здоровим глуздом, і роблять. А батьки обирають сьогодні українську мову, дивлячись на те, що сьогодні вища школа фактично перейшла на українську», – прокоментував ситуацію заступник міського голови Валентин Локтіонов.
За словами Локтіонова, сьогодні у Донецьку працює 36 україномовних шкіл, це приблизно чверть від загальної кількості шкіл. За останні 20 років кількість українських шкіл щороку збільшувалась, втім у 2010 цей процес призупинився.
«На один-два відсотки йшло збільшення кількості класів з українською мовою навчання, але такого року, щоб був нуль, не було. А ще у 1989–90-х навчальних роках жодна дитина у Донецьку не навчалась українською мовою», – говорить Марія Олійник.
Нині, як і двадцять років тому, коли у Донецьку відкрились перші українські школи, ставлення влади до української мови таке ж скептичне, каже правозахисник. Освітяни ж запевняють: у майбутньому кількість українських шкіл мала б зрости, адже сьогодні половина дітей дошкільного віку відвідує україномовні дитсадочки.
Батьки лише двох дітей з класу відмовились писати заяви про переведення ліцеїстів у звичайну російськомовну школу, розповідає матір одного з учнів Олена Корнєєва.
«Моя дитина питає: якщо ми навчались українською мовою, як же нам далі складати тести російською? Російська ніби й легша, але ж ми навмисне віддали своїх дітей до україномовної, бо у нас були якісь плани. Тепер нам ці плани відрубали і відрізали, – скаржиться Олена Корнєєва. – Ми слізно просили у Соловйова: залиште наших дітей, їм же лишилось довчитись лише рік, щоб отримати атестат ліцею. Не можна український клас зливати з російським або нас переводити в російську школу. Нас завели в глухий кут».
Батьків примусили написати заяви
Альтернативи україномовному ліцею у місті Вугледарі, де всього три школи, немає. Розуміючи це, а також через погрози директора школи знизити дітям оцінки, більшість батьків написала заяви про переведення учнів до іншої школи. При цьому вони втратили можливість навчатись в україномовному середовищі.
«Там одні і ті самі вчителі викладають і в російських класах, і в українських. Ви розумієте, це дуже рідко буває, щоб вчитель чисто володів обома мовами. Там буде суржик. Там не буде україномовного середовища… Це так само, як взяти університетських дітей і перевести в ПТУ», – говорить правозахисник і заступник голови донецького осередку товариства «Просвіта» Марія Олійник.
На початку літа керівник Донецького обласного управління освіти Володимир Соловйов запевняв батьків, що клас ніхто закривати не буде. Втім, це зробили зі вказівки начальника міського відділу освіти Вугледара Володимира Войцехвського. Соловйов має намір вияснити це питання вже сьогодні – у понеділок.
Вчителі і директор конфліктної школи від коментарів відмовляються, бо, за їхніми словами, бояться керівництва. Але, як кажуть батьки, педагоги схиляються до збереження україномовного класу.
20 років тому жодна дитина українською у школі не розмовляла
На думку донецьких чиновників, вибір школи та мови навчання для дитини мають робити батьки.
«Наше завдання – максимально забезпечити можливість людини вчити свою дитину тією мовою, яку обрали батьки. Так люди, що користуються здоровим глуздом, і роблять. А батьки обирають сьогодні українську мову, дивлячись на те, що сьогодні вища школа фактично перейшла на українську», – прокоментував ситуацію заступник міського голови Валентин Локтіонов.
За словами Локтіонова, сьогодні у Донецьку працює 36 україномовних шкіл, це приблизно чверть від загальної кількості шкіл. За останні 20 років кількість українських шкіл щороку збільшувалась, втім у 2010 цей процес призупинився.
«На один-два відсотки йшло збільшення кількості класів з українською мовою навчання, але такого року, щоб був нуль, не було. А ще у 1989–90-х навчальних роках жодна дитина у Донецьку не навчалась українською мовою», – говорить Марія Олійник.
Нині, як і двадцять років тому, коли у Донецьку відкрились перші українські школи, ставлення влади до української мови таке ж скептичне, каже правозахисник. Освітяни ж запевняють: у майбутньому кількість українських шкіл мала б зрости, адже сьогодні половина дітей дошкільного віку відвідує україномовні дитсадочки.
