В інтерв’ю Радіо Свобода Роман Сольчаник сказав, що він не поділяє песимізму письменника і поета Юрія Андруховича, який вважає, що східна і південна Україна повинні мати вибір, чи залишатися їм із рештою України. На його думку, українській державі як такій нічого не загрожує, проте питання, чи буде вона українською, залишається відкритим.
«Я знаю, що це звучить дуже старомодно, але нації не народжуються. Вони будуються – на підставі історії, громадянського суспільства, впливів сусідніх держав. Я лишаюся оптимістом у тому сенсі, що певні процеси мусять спрацювати, час мусить спливати. Хоча Україна має набагато складнішу ситуацію, ніж у сусідів-поляків, бо Польща не була радянською, і це є перевага всіх колишніх східноєвропейських країн», – зауважує Роман Сольчаник.
Він вважає, що коли йшла боротьба за незалежність України від Радянського Союзу, українські патріоти мріяли, що Україна перестане бути «совєтською» відразу після того, як перестане бути «радянською», але процес «десовєтизації» виявився набагато складнішим.
«Ті політики, які боролися за незалежність України, думали в першу чергу про державу, боролися за незалежність, маючи на увазі, перш за все, державну структуру. Вони менше думали про націю», – веде далі багатолітній дослідник України.
Концепція «українськості» має бути спільна, а не нав’язана
На його думку, це відбувалося тому, що українці з Галичини погано собі уявляли, якими є українці зі сходу України. Вони уявляли собі їх такими ж, але помилялися при цьому, бо «східняки» мали інший історичний досвід.
«Галичани мають підставу на певну зарозумілість щодо решти України, бо вони мали можливість голосувати вже у середині 19-го століття, вони знали, що це таке, вони мали своїх депутатів у Відні, а тим більше у польському сеймі й у Львові. У Російській імперії того не було до початку 20-го століття», – говорить Роман Сольчаник. Але, додає він, це, тим не менше, не дає право одній частині нав’язувати іншій свою концепцію «українськості».
Із іншого боку, як наголошує аналітик, нинішня політична влада не налаштована на пошук такої концепції для всієї держави. «Політична ситуація не впливає позитивно на ці процеси. Погляд на неї полягає в уявленні, що має перемогти лише одна з цих концепцій, але тут не йдеться про гру з нульовою сумою. На жаль, це не створює ґрунту, на якому можна будувати сенс спільності, сенс нації», – каже Роман Сольчаник.
«Я знаю, що це звучить дуже старомодно, але нації не народжуються. Вони будуються – на підставі історії, громадянського суспільства, впливів сусідніх держав. Я лишаюся оптимістом у тому сенсі, що певні процеси мусять спрацювати, час мусить спливати. Хоча Україна має набагато складнішу ситуацію, ніж у сусідів-поляків, бо Польща не була радянською, і це є перевага всіх колишніх східноєвропейських країн», – зауважує Роман Сольчаник.
Він вважає, що коли йшла боротьба за незалежність України від Радянського Союзу, українські патріоти мріяли, що Україна перестане бути «совєтською» відразу після того, як перестане бути «радянською», але процес «десовєтизації» виявився набагато складнішим.
«Ті політики, які боролися за незалежність України, думали в першу чергу про державу, боролися за незалежність, маючи на увазі, перш за все, державну структуру. Вони менше думали про націю», – веде далі багатолітній дослідник України.
Концепція «українськості» має бути спільна, а не нав’язана
На його думку, це відбувалося тому, що українці з Галичини погано собі уявляли, якими є українці зі сходу України. Вони уявляли собі їх такими ж, але помилялися при цьому, бо «східняки» мали інший історичний досвід.
«Галичани мають підставу на певну зарозумілість щодо решти України, бо вони мали можливість голосувати вже у середині 19-го століття, вони знали, що це таке, вони мали своїх депутатів у Відні, а тим більше у польському сеймі й у Львові. У Російській імперії того не було до початку 20-го століття», – говорить Роман Сольчаник. Але, додає він, це, тим не менше, не дає право одній частині нав’язувати іншій свою концепцію «українськості».
Із іншого боку, як наголошує аналітик, нинішня політична влада не налаштована на пошук такої концепції для всієї держави. «Політична ситуація не впливає позитивно на ці процеси. Погляд на неї полягає в уявленні, що має перемогти лише одна з цих концепцій, але тут не йдеться про гру з нульовою сумою. На жаль, це не створює ґрунту, на якому можна будувати сенс спільності, сенс нації», – каже Роман Сольчаник.
