У липні 1920 року командувач Західного фронту Червоної Армії Михайло Тухачевський видав сумнозвісну директиву «1896», якою наказував наступати на Польщу. «Дорога до світової пожежі веде через труп Польщі», – твердив Тухачевський. Тож 90 років тому під Варшавою розігралася одна з тих вирішальних битв, що могли змінити хід історії людства.
Більшовики рвалися через Польщу до Німеччини та в Угорщину, де хотіли підняти комуністичні повстання. Згідно з планами більшовиків, щойно відроджена Польща мала стати однією з провінцій комуністичної імперії. Та загальна мобілізація поляків, їхній патріотичний порив і винахідливість воєначальників спричинили нищівну поразку більшовиків. Події 15 серпня 1920 року, коли ворога вдалося зупинити фактично на порозі Варшави, поляки називають «чудом над Віслою». Про таку історію Дня польського війська учора, під час урочистостей у Варшаві, згадував президент Броніслав Коморовський. Саме у День армії він офіційно став головнокомандувачем польського війська.
Війна польсько-українсько-більшовицька?
Юзеф Пілсудський и Едвард Ридз-Смігли на чолі ударної групи польських військ, серпень 1920 рокуУ тіні офіційних урочистостей, присвячених Варшавській битві та польському Дню армії, залишилися питання, які вже багато років хвилюють членів Українського історичного товариства у Польщі. Вони твердять, що дотепер недооцінено роль армії Української Народної Республіки в історичній перемозі над більшовизмом, що загрожував Європі.
Історик Омелян Вішка в розгорнутому тексті, опублікованому цими днями газетою «Наше слово», ставить однозначну тезу. Він твердить, що польсько-більшовицьку війну насправді слід вважати польсько-українсько-більшовицькою. Історик нагадує про важливі епізоди цієї війни, в яких брала участь героїчна українська Шоста стрілецька дивізія. Зокрема, ця дивізія біля міста Холм захищала дорогу на Варшаву від кінної армії Будьонного. Це дало можливість польським військам перегрупуватися й дати гідну відсіч більшовикам.
Тезу про важливу роль української армії в польсько-більшовицькій війні поділяє історик Олександр Колянчук. У коментарі для Радіо Свобода він нагадує, що саме УНР, очолювана Симоном Петлюрою, була єдиним союзником Польщі у війні з більшовиками. За його словами, Петлюра для тогочасної Польщі був союзником, на якого можна було покластися. Мовляв, у війську УНР було чимало добре вишколених, досвідчених офіцерів.
Українські історики в Польщі одностайні в тому, що і польська, і українська держави поки що небагато зробили для того, щоб гідно вшанувати українських героїв польсько-більшовицької війни. Говорячи про внесок українців у польську перемогу над більшовиками у 1920 році, Колянчук сказав: «Це був величезний вклад, на жаль, він не був оцінений, як і до сьогодні не є оцінений, про цей вклад не відомо в Польщі, тим більше в Україні».
Українські вчені й громадські діячі у Польщі неодноразово звертали увагу офіційних представників української держави на необхідність популяризації призабутих сторінок спільної польсько-української війни проти більшовизму. Та поки що зроблено у цьому напрямі небагато. Можливо, доброю нагодою стане 100-річчя Варшавської битви?
Більшовики рвалися через Польщу до Німеччини та в Угорщину, де хотіли підняти комуністичні повстання. Згідно з планами більшовиків, щойно відроджена Польща мала стати однією з провінцій комуністичної імперії. Та загальна мобілізація поляків, їхній патріотичний порив і винахідливість воєначальників спричинили нищівну поразку більшовиків. Події 15 серпня 1920 року, коли ворога вдалося зупинити фактично на порозі Варшави, поляки називають «чудом над Віслою». Про таку історію Дня польського війська учора, під час урочистостей у Варшаві, згадував президент Броніслав Коморовський. Саме у День армії він офіційно став головнокомандувачем польського війська.
Війна польсько-українсько-більшовицька?
Історик Омелян Вішка в розгорнутому тексті, опублікованому цими днями газетою «Наше слово», ставить однозначну тезу. Він твердить, що польсько-більшовицьку війну насправді слід вважати польсько-українсько-більшовицькою. Історик нагадує про важливі епізоди цієї війни, в яких брала участь героїчна українська Шоста стрілецька дивізія. Зокрема, ця дивізія біля міста Холм захищала дорогу на Варшаву від кінної армії Будьонного. Це дало можливість польським військам перегрупуватися й дати гідну відсіч більшовикам.
Тезу про важливу роль української армії в польсько-більшовицькій війні поділяє історик Олександр Колянчук. У коментарі для Радіо Свобода він нагадує, що саме УНР, очолювана Симоном Петлюрою, була єдиним союзником Польщі у війні з більшовиками. За його словами, Петлюра для тогочасної Польщі був союзником, на якого можна було покластися. Мовляв, у війську УНР було чимало добре вишколених, досвідчених офіцерів.
Українські історики в Польщі одностайні в тому, що і польська, і українська держави поки що небагато зробили для того, щоб гідно вшанувати українських героїв польсько-більшовицької війни. Говорячи про внесок українців у польську перемогу над більшовиками у 1920 році, Колянчук сказав: «Це був величезний вклад, на жаль, він не був оцінений, як і до сьогодні не є оцінений, про цей вклад не відомо в Польщі, тим більше в Україні».
Українські вчені й громадські діячі у Польщі неодноразово звертали увагу офіційних представників української держави на необхідність популяризації призабутих сторінок спільної польсько-української війни проти більшовизму. Та поки що зроблено у цьому напрямі небагато. Можливо, доброю нагодою стане 100-річчя Варшавської битви?
