– На Ваш погляд, чи справді СБУ «з правоохоронної структури перетворилась на орган боротьби з політичною опозицією», як стверджує народний депутат України Андрій Сенченко?
– Треба, щоб прокоментувало саме відомство – фактичні підстави, на яких вони діють зараз у справі. І, я так розумію, була санкція прокуратури, якщо була процесуальна дія. В усякому разі, за часів моєї роботи ми стикалися з питаннями, коли бізнес, незаконний бізнес, ховався під табличками офісів народних депутатів – зокрема, у Криму. І питання, які тоді мала Служба (не тільки Служба, а й прокуратура) – і Балаклавська бухта, і Завод залізобетонних виробів у Сімферополі, які асоціювалися з бізнес-структурами, наближеними до народного депутата. Найголовніше, вони мали проблеми із законом, із виплатою податків. На той час такі справи були.
– Це були кримінальні справи?
– Це були справи, за якими ми мали діяти, щоб визначитися – чи адміністративне правопорушення, чи кримінальне? А щоб це з’ясувати, треба було із формальними ознаками завести фактичну кримінальну справу і дійсно отримати документи.
– Наскільки часто народні депутати України використовують недоторканність для прикриття свого бізнесу?
– На жаль, в Україні це досить поширена практика. Я це знаю з часів своєї роботи. Це було серйозною перешкодою у наведенні порядку і в бізнесі, і в економіці. Це не нормальна практика, коли бізнес приховують під власними офісами. Доходило навіть до того, що як тільки податкова, правоохоронний орган починає вимагати надання документів, на бізнес-офісі з’являлася табличка, що це приймальня народного депутата. Це взагалі нонсенс у будь-якій державі. А тим більше – у державі, яка тільки розбудовує власну економіку та правову систему.
– Треба, щоб прокоментувало саме відомство – фактичні підстави, на яких вони діють зараз у справі. І, я так розумію, була санкція прокуратури, якщо була процесуальна дія. В усякому разі, за часів моєї роботи ми стикалися з питаннями, коли бізнес, незаконний бізнес, ховався під табличками офісів народних депутатів – зокрема, у Криму. І питання, які тоді мала Служба (не тільки Служба, а й прокуратура) – і Балаклавська бухта, і Завод залізобетонних виробів у Сімферополі, які асоціювалися з бізнес-структурами, наближеними до народного депутата. Найголовніше, вони мали проблеми із законом, із виплатою податків. На той час такі справи були.
– Це були кримінальні справи?
– Це були справи, за якими ми мали діяти, щоб визначитися – чи адміністративне правопорушення, чи кримінальне? А щоб це з’ясувати, треба було із формальними ознаками завести фактичну кримінальну справу і дійсно отримати документи.
– Наскільки часто народні депутати України використовують недоторканність для прикриття свого бізнесу?
– На жаль, в Україні це досить поширена практика. Я це знаю з часів своєї роботи. Це було серйозною перешкодою у наведенні порядку і в бізнесі, і в економіці. Це не нормальна практика, коли бізнес приховують під власними офісами. Доходило навіть до того, що як тільки податкова, правоохоронний орган починає вимагати надання документів, на бізнес-офісі з’являлася табличка, що це приймальня народного депутата. Це взагалі нонсенс у будь-якій державі. А тим більше – у державі, яка тільки розбудовує власну економіку та правову систему.