Міст із багатою сталінською архітектурою чимало і в Україні та Росії, але саме Мінськ завдяки ній потрапив до туристичної десятки Східної Європи.
Справа, мабуть, у концентрації сталінського ампіру чи, як дехто в Мінську каже, «вампіру». Дуже відмінний у Мінську проспект Незалежності, який раніше носив ім'я Сталіна і на якому стояв його 18-метровий пам'ятник. Цей проспект виник після руйнівної війни 1941–45 років у повній відповідності із вимогами офіційної монументальної архітектури часів Сталіна. Проспект будувався як єдиний пам’ятник перемоги радянського народу у війні проти німецьких загарбників.
До Мінська приїздили навіть експерти ЮНЕСКО, які вивчають можливість внесення проспекту Незалежності до списку світової спадщини. Якогось рішення не було, але Міністерство культури Білорусі далі готується до цього. Ще одна пострадянська відмінність Мінська – збереження пам’ятників усім комуністичним вождям, крім самого Сталіна хіба що, та збереження того, що у часи перебудови називали «совком». А тепер, як бачимо, це стало елементом, що приваблює туристів.
Гордості за «совок» та пам’ятники Леніну, Калініну, Дзержинському в мінчан мало. Але сталінська архітектура багато кому подобається. Місцева влада Мінська старається відновити та зберегти і цю архітектуру, і присутність образу Сталіна в місті.
Відновили написи «Сталін», з’явилося і погруддя Сталіну
На Суворовському училищі та на Привокзальній площі нещодавно було відновлено написи «Сталін», які були затерті за часів Хрущова. А під Мінськом проявилося і погруддя Йосипу Сталіну – на так званій Лінії Сталіна – меморіалі, організованому на фортифікаційних спорудах, зроблених перед Другою світовою війною. За сприяння влади ця Лінія Сталіна, де не було поважних боїв, стала значним туристичним об’єктом поблизу столиці Білорусі. Все це робиться, мабуть, для того, щоб наголосити на пріоритеті принципу міцної влади, який сповідує президент Білорусі Олександр Лукашенко.
Проте іноземним туристам і крім сталінської архітектури є на що подивитися в столиці Білорусі. Старе місто у Мінську було дуже зруйноване і під час останньої війни, і після неї. Але щось вдалося врятувати, щось відновити. Варто побачити церкви, костели, хоральну синагогу, в якій тепер діє російський театр.
Варто побачити і міську ратушу, зруйновану за наказом російського царя Миколи Першого, щоб мешканці Мінська забули про свої колишні привілеї, і відновлену за наказом Олександра Лукашенка.
У Мінську також багато гарних парків, розгалужена водна система. Вже за часів президентства Лукашенка зведено унікальний будинок Національної бібліотеки та багато спортивних об’єктів: манежі, льодові палаци, велотрек. Мінськ готується до проведення чемпіонату світу з хокею 2014 року.
Справа, мабуть, у концентрації сталінського ампіру чи, як дехто в Мінську каже, «вампіру». Дуже відмінний у Мінську проспект Незалежності, який раніше носив ім'я Сталіна і на якому стояв його 18-метровий пам'ятник. Цей проспект виник після руйнівної війни 1941–45 років у повній відповідності із вимогами офіційної монументальної архітектури часів Сталіна. Проспект будувався як єдиний пам’ятник перемоги радянського народу у війні проти німецьких загарбників.
До Мінська приїздили навіть експерти ЮНЕСКО, які вивчають можливість внесення проспекту Незалежності до списку світової спадщини. Якогось рішення не було, але Міністерство культури Білорусі далі готується до цього. Ще одна пострадянська відмінність Мінська – збереження пам’ятників усім комуністичним вождям, крім самого Сталіна хіба що, та збереження того, що у часи перебудови називали «совком». А тепер, як бачимо, це стало елементом, що приваблює туристів.
Гордості за «совок» та пам’ятники Леніну, Калініну, Дзержинському в мінчан мало. Але сталінська архітектура багато кому подобається. Місцева влада Мінська старається відновити та зберегти і цю архітектуру, і присутність образу Сталіна в місті.
Відновили написи «Сталін», з’явилося і погруддя Сталіну
На Суворовському училищі та на Привокзальній площі нещодавно було відновлено написи «Сталін», які були затерті за часів Хрущова. А під Мінськом проявилося і погруддя Йосипу Сталіну – на так званій Лінії Сталіна – меморіалі, організованому на фортифікаційних спорудах, зроблених перед Другою світовою війною. За сприяння влади ця Лінія Сталіна, де не було поважних боїв, стала значним туристичним об’єктом поблизу столиці Білорусі. Все це робиться, мабуть, для того, щоб наголосити на пріоритеті принципу міцної влади, який сповідує президент Білорусі Олександр Лукашенко.
Проте іноземним туристам і крім сталінської архітектури є на що подивитися в столиці Білорусі. Старе місто у Мінську було дуже зруйноване і під час останньої війни, і після неї. Але щось вдалося врятувати, щось відновити. Варто побачити церкви, костели, хоральну синагогу, в якій тепер діє російський театр.
Варто побачити і міську ратушу, зруйновану за наказом російського царя Миколи Першого, щоб мешканці Мінська забули про свої колишні привілеї, і відновлену за наказом Олександра Лукашенка.
У Мінську також багато гарних парків, розгалужена водна система. Вже за часів президентства Лукашенка зведено унікальний будинок Національної бібліотеки та багато спортивних об’єктів: манежі, льодові палаци, велотрек. Мінськ готується до проведення чемпіонату світу з хокею 2014 року.
