Офіційний Вашингтон засудив витік таємної інформації про Афганську війну як загрозу національній безпеці. Американський уряд також побоюється, що ці дані можуть поставити під загрозу тих людей в Афганістані і Пакистані, які працювали проти «Талібану та Аль-Каїди.
«Той факт, що у багатьох випадках документи мають термін давності в кілька років, не зменшує нашої стурбованості стосовно ризиків для національної безпеки», – зауажив речник держдепартаменту США Річард Кроулі.
Засновник компанії WikiLeaks Джуліан АсанжЗасновник компанії WikiLeaks Джуліан Асанж сказав Радіо Свобода, що вирішив передати понад 90 тисяч документів про війну в Афганістані таким виданням як «Нью-Йорк Таймс», «Ґардіан» і «Шпіґель», тому що це «найвпливовіші ЗМІ» у Сполучених Штатах, Великій Британії і Німеччині.
Йдеться про дані з посольств у регіоні, розвідувальних структур та інформаторів. Свої джерела WikiLeaks обіцяє не розголошувати і всіляко захищати, також гарантує суспільний резонанс від їхніх даних.
Джуліан Асанж переконаний, що треба реформувати систему, за якої чиновники приховують зловживання, засекречуючи документи, щоб приховати делікатну інформацію.
«Для того, щоб ухвалити будь-яке путнє рішення, потрібно знати, що насправді відбувається. Для того, щоб ухвалити справедливе рішення, треба розуміти зловживання і плани зловживань, що мають місце», – каже засновник WikiLeaks.
Довіряй, але перевіряй
Оглядачі порівнюють нинішній скандал із подіями 1971 року, коли колишній співробітник Пентагону Деніел Елсберґ передав журналістам засекречені дані про війну у В’єтнамі. Тоді Білий дім хотів зупинити оприлюднення інформації, але програв справу у Верховному суді, який послався на першу поправку до американської Конституції, що гарантує свободу слова.
Кріс Андерсон – експерт із питань ЗМІ в Новій американській фундації. Він вважає, що поява такого гравця як WikiLeaks можливо засвідчує початок нової доби у журналістиці, коли преса отримує дані не лише від своїх джерел, але й від посередницьких структур. Але це, на його думку, не звільняє журналістів від відповідальності перевіряти достовірність інформації.
«Ми маємо їм довіряти, але перевіряти так само, як ми це робимо з будь-якою людиною, яка здобула доступ до даних, які можуть нашкодити або піти на користь інтересам громадськості», – каже оглядач.
Компанія WikiLeaks могла легко оприлюднити таємні дані про афганську війну в інтернеті самостійно, однак вирішила співпрацювати з відомими ЗМІ. На думку медіа-фахівців, це свідчить про те, що традиційні мас-медіа і далі відіграватимуть важливу суспільну роль. Крім перевірки достовірності даних, журналісти несуть відповідальність за те, щоб пояснити політичний контекст та подати всебічну реакцію на подію.
«Той факт, що у багатьох випадках документи мають термін давності в кілька років, не зменшує нашої стурбованості стосовно ризиків для національної безпеки», – зауажив речник держдепартаменту США Річард Кроулі.
Йдеться про дані з посольств у регіоні, розвідувальних структур та інформаторів. Свої джерела WikiLeaks обіцяє не розголошувати і всіляко захищати, також гарантує суспільний резонанс від їхніх даних.
Джуліан Асанж переконаний, що треба реформувати систему, за якої чиновники приховують зловживання, засекречуючи документи, щоб приховати делікатну інформацію.
«Для того, щоб ухвалити будь-яке путнє рішення, потрібно знати, що насправді відбувається. Для того, щоб ухвалити справедливе рішення, треба розуміти зловживання і плани зловживань, що мають місце», – каже засновник WikiLeaks.
Довіряй, але перевіряй
Оглядачі порівнюють нинішній скандал із подіями 1971 року, коли колишній співробітник Пентагону Деніел Елсберґ передав журналістам засекречені дані про війну у В’єтнамі. Тоді Білий дім хотів зупинити оприлюднення інформації, але програв справу у Верховному суді, який послався на першу поправку до американської Конституції, що гарантує свободу слова.
Кріс Андерсон – експерт із питань ЗМІ в Новій американській фундації. Він вважає, що поява такого гравця як WikiLeaks можливо засвідчує початок нової доби у журналістиці, коли преса отримує дані не лише від своїх джерел, але й від посередницьких структур. Але це, на його думку, не звільняє журналістів від відповідальності перевіряти достовірність інформації.
«Ми маємо їм довіряти, але перевіряти так само, як ми це робимо з будь-якою людиною, яка здобула доступ до даних, які можуть нашкодити або піти на користь інтересам громадськості», – каже оглядач.
Компанія WikiLeaks могла легко оприлюднити таємні дані про афганську війну в інтернеті самостійно, однак вирішила співпрацювати з відомими ЗМІ. На думку медіа-фахівців, це свідчить про те, що традиційні мас-медіа і далі відіграватимуть важливу суспільну роль. Крім перевірки достовірності даних, журналісти несуть відповідальність за те, щоб пояснити політичний контекст та подати всебічну реакцію на подію.
