Придніпров’я називають своєрідним археологічним заповідником України: тут виявлено тисячі курганів та могильників. Скільки їх точно є хоча б в одному з районів невідомо: археологи натикаються на все нові й нові. Водночас степові велетні знищує безгосподарська рука.
Останній кричущий випадок – в одному з сільських районів. За даними міжрайонної природоохоронної прокуратури, фермер свідомо розорав під посіви кілька історичних поховань, давно виведених з фонду сільгоспугідь. Загалом під цьогорічний врожай в області, за інформацією правоохоронців, знищили 33 кургани.
«А отой курган – під соняшник»
Кургани – степові велетні посеред сільгоспугідьПорозорювали «степові піраміди» чи не в усіх районах Дніпропетровщини: і за радянських часів під гаслом «Дайош ріллю!», і за часів незалежності. Археологічний спадок тільки одного села Синельниківського району за один рік поменшав на п’ять курганів, розказує голова Шевченківської сільради Володимир Цьось.
«Легше, мабуть, сказати скільки у нас ще нерозораних курганів. Чотири. Всі інші – в обробітку», – каже сільський голова.
Збитки, завдані державі, через руйнування одного кургану оцінюють в сотні тисяч гривень. Отож під колесами тракторів вже загинули мільйонні скарби. Історики і археологи бояться зняття мораторію на продаж сільгоспземель: кургани, кажуть, тоді розпродаються разом з угіддями.
Поки ж створюють реєстр пам’яток археології і переконують місцеву владу брати кургани під опіку. Говорить директора Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей Лідія Голубчик.
«Визначення балансоутримувача допоможе уберегти кургани від розорювання: конкретний власник їх захистить», – сподівається Лідія Голубчик.
Поки науковці доїдуть…
Золота скіфська пектораль знайдена у кургані «Товста Могила» Скільки ще таємниць і цінних знахідок приховують степові піраміди краю? В останні десятиліття археологи відшукали в наддніпрянських курганах сотні артефактів. Територія сучасної Нікопольщини, барвисто описана Геродотом як земля Геррос, – кладовище скіфських царів. Саме тут, поблизу села Покровське, знайшли дуже цінну золоту скіфську пектораль, розказує директор сільського краєзнавчого музею Лариса Гладкочук. Біля села – ще кілька недосліджених курганів. Науковці поки не доїхали, а «чорні археологи» – вже.
«Є ще недосліджені кургани, ми не знаємо, чи козацькі, чи може, й скіфської доби. Були у нас «чорні» археологи, але люди нагнали – щоб не розорювали», – каже сільська музейниця.
За долю курганів Придніпров’я хвилюються не тільки історики, а й екологи. Земляні насипи посеред розораних степів стали прихистком рідкісних рослин.
Останній кричущий випадок – в одному з сільських районів. За даними міжрайонної природоохоронної прокуратури, фермер свідомо розорав під посіви кілька історичних поховань, давно виведених з фонду сільгоспугідь. Загалом під цьогорічний врожай в області, за інформацією правоохоронців, знищили 33 кургани.
Кургани – це найчастіше могильні насипи, якими давні скіфи й інші народи на території нинішньої України увічнювали пам'ять покійного. З IV століття до н. е. скіфи почали зводити кургани, які досягали у висоту більше 20 м. У глибоких і складних за конструкцією спорудах ховали царів та їхніх дружинників. Дослідження курганів розпочалося у середині XIX ст. із розкопок скіфського кургану Чортомлик. Там знайшли велику кількість предметів побуту та прикрас з високохудожніми рельєфами. З усіх відомих археологам в Україні курганів за останні 2–3 десятиліття розорано приблизно половину.
«А отой курган – під соняшник»
«Легше, мабуть, сказати скільки у нас ще нерозораних курганів. Чотири. Всі інші – в обробітку», – каже сільський голова.
Збитки, завдані державі, через руйнування одного кургану оцінюють в сотні тисяч гривень. Отож під колесами тракторів вже загинули мільйонні скарби. Історики і археологи бояться зняття мораторію на продаж сільгоспземель: кургани, кажуть, тоді розпродаються разом з угіддями.
Поки ж створюють реєстр пам’яток археології і переконують місцеву владу брати кургани під опіку. Говорить директора Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей Лідія Голубчик.
«Визначення балансоутримувача допоможе уберегти кургани від розорювання: конкретний власник їх захистить», – сподівається Лідія Голубчик.
Поки науковці доїдуть…
«Є ще недосліджені кургани, ми не знаємо, чи козацькі, чи може, й скіфської доби. Були у нас «чорні» археологи, але люди нагнали – щоб не розорювали», – каже сільська музейниця.
За долю курганів Придніпров’я хвилюються не тільки історики, а й екологи. Земляні насипи посеред розораних степів стали прихистком рідкісних рослин.
