Французькі журналісти знімають у Харківській області документальний фільм про Голодомор в Україні, повідомляє в суботу агентство «УНІАН» зі слів редактора інтернет-порталу «Голодомор 1932–1933 років. Харківська область» Ніни Лапчинської.
За її словами, цього тижня до Харкова прибула відома французька журналістка, ім’я якої наведено як Бенедікт Банет. Вона працює над документальним фільмом про Голодомор 1932–33 років в Україні та про знищення української інтелігенції, в тому числі кобзарів, у 30-х роках минулого століття.
Загалом останніми роками іноземні автори зняли не один фільм про Голодомор, але, як розповіла Ніна Лапчинська, Бенедікт Банет вважає, що «ця тема потребує додаткового висвітлення, оскільки світ досі не усвідомив глибини і масштабів однієї з найбільших трагедій в історії людства».
Лапчинська повідомила, що зйомки нового фільму були розпочаті кілька місяців тому. Зокрема, Банет уже записала інтерв’ю з авторитетними українськими науковцями і дослідниками Голодомору, зокрема, академіком Станіславом Кульчицьким, доктором історичних наук Василем Марочком, головою Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса Лесем Танюком, а також свідками Голодомору у Вінницькій та Полтавській областях.
Чільне місце у фільмі відводиться подіям 1930-х років на Харківщині, адже саме з Харкова, тодішньої столиці Радянської України, накази Йосипа Сталіна щодо організації Голодомору в Україні надходили до всіх обкомів КП(б)У і нижче, аж до низових партійних організацій, розповіла Лапчинська.
За її словами, села Харківської області були найближчими до столиці, і місцеве партійне керівництво, налякане репресіями проти керівників Великобурлуцького, Сахновщинського та Балаклійського районів, намагалося показувати найкращі результати хлібозаготівлі, тож і смертність на Харківщині була чи не найвищою.
За побажанням режисера фільму було організовано виїзд до одного з найвіддаленіших районів області, Куп’янського, де авторка фільму взяла інтерв’ю в очевидців Голодомору.
Поінформовані свідками французькі документалісти зняли біля річки Немишлі місця поховань жертв Голодомору, яких підбирали на вулицях Харкова і звозили туди спеціальні санітарні підводи. За словами Лапчинської, вдалося також зняти будинок приймальника-розподільника для безпритульних, а також будівлі інших дитячих сиротинців, що збереглися в Харкові.
Наступного року, зазначила історик, французькі журналісти планують знову приїхати в Україну, щоб ознайомитися з документами про Голодомор в архівах Києва та Харкова, а також продовжити зйомки свого фільму.
За її словами, цього тижня до Харкова прибула відома французька журналістка, ім’я якої наведено як Бенедікт Банет. Вона працює над документальним фільмом про Голодомор 1932–33 років в Україні та про знищення української інтелігенції, в тому числі кобзарів, у 30-х роках минулого століття.
Загалом останніми роками іноземні автори зняли не один фільм про Голодомор, але, як розповіла Ніна Лапчинська, Бенедікт Банет вважає, що «ця тема потребує додаткового висвітлення, оскільки світ досі не усвідомив глибини і масштабів однієї з найбільших трагедій в історії людства».
Лапчинська повідомила, що зйомки нового фільму були розпочаті кілька місяців тому. Зокрема, Банет уже записала інтерв’ю з авторитетними українськими науковцями і дослідниками Голодомору, зокрема, академіком Станіславом Кульчицьким, доктором історичних наук Василем Марочком, головою Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса Лесем Танюком, а також свідками Голодомору у Вінницькій та Полтавській областях.
Чільне місце у фільмі відводиться подіям 1930-х років на Харківщині, адже саме з Харкова, тодішньої столиці Радянської України, накази Йосипа Сталіна щодо організації Голодомору в Україні надходили до всіх обкомів КП(б)У і нижче, аж до низових партійних організацій, розповіла Лапчинська.
За її словами, села Харківської області були найближчими до столиці, і місцеве партійне керівництво, налякане репресіями проти керівників Великобурлуцького, Сахновщинського та Балаклійського районів, намагалося показувати найкращі результати хлібозаготівлі, тож і смертність на Харківщині була чи не найвищою.
За побажанням режисера фільму було організовано виїзд до одного з найвіддаленіших районів області, Куп’янського, де авторка фільму взяла інтерв’ю в очевидців Голодомору.
Поінформовані свідками французькі документалісти зняли біля річки Немишлі місця поховань жертв Голодомору, яких підбирали на вулицях Харкова і звозили туди спеціальні санітарні підводи. За словами Лапчинської, вдалося також зняти будинок приймальника-розподільника для безпритульних, а також будівлі інших дитячих сиротинців, що збереглися в Харкові.
Наступного року, зазначила історик, французькі журналісти планують знову приїхати в Україну, щоб ознайомитися з документами про Голодомор в архівах Києва та Харкова, а також продовжити зйомки свого фільму.
